Рік тому в Черкаському онкологічному диспансері здійснили першу в історії області трансплантацію. Успішна пересадка кісткового мозку стала справжнім проривом для місцевих медиків, і зараз вони плідно працюють і над трансплантацією органів.

Директор КНП «Черкаський онкологічний диспансер ЧОР» Віктор Парамонов розповів, із чого починався шлях до реорганізації закладу, які труднощі й виклики довелося пережити медикам та які у них плани на майбутнє.

– Із чого починався шлях онкодиспансеру до трансплантаційної медицини?

– Так, цієї п’ятниці – рівно рік відтоді, як була здійснена перша така операція на Черкащині. Минулого року ми дізналися про пілотний проєкт на 2020-й і 2021 роки, за підсумками якого можна було отримати державне фінансування для хворих. Із чим ми могли прийти до МОЗ? Ми ж – не науковий центр, а проста лікарня обласного рівня. Ми й не університетське місто з десятками кафедр – нічого цього немає. Але знали, що маємо спробувати, щоб отримати дозвіл на таку роботу. Тож потрібно було до кінця 2019 року здійснити ту першу трансплантацію, і тоді торувати дорогу далі. Підготовча робота тривала доволі довго – чи не весь 2019 рік. Та загалом до цього ми йшли майже 20 років. 27 листопада було непростим і відповідальним днем.

– Хто був тим пацієнтом і як він почувається зараз?

– Пацієнтка сьогодні жива-здорова, усі показники задовільні, постійно перевіряємо її стан. До трансплантації жінка майже 5 років безуспішно лікувала дисеміновану множинну мієлому – це злоякісна хвороба кісткового мозку, що вражає нирки, саму кісткову тканину і провокує виникнення переломів, ниркову недостатність. Пацієнтка пройшла всі етапи лікування, всі хіміотерапії – альтернативи трансплантації не було. Цю трансплантацію здійснили без державного фінансування – лише коштом лікарні й завдяки родичам жінки.

 – Але ж підтримка була?

– Ми багато навчалися, зокрема переймали досвід у колег із-за кордону. Нам дуже допомогли латвійські колеги. Ми приїздили до них, а потім вони й самі сюди приїхали. І це все, скажімо так, на самоініціативі. Коли ми тільки починали роботу, то самотужки шукали – і де дешевше, і де ближче, і де «приймуть». Побували в багатьох клініках, але обирали таку, де можна було працювати, а не просто поспостерігати. І нещодавно український і латвійський уряди узгодили спільний «план дій»: Міністерство охорони здоров’я України подало пропозицію про те, щоб університетська клініка в Ризі стала клінічною базою підготовки для наших спеціалістів із трансплантації кісткового мозку.

   Ми заручилися потужною підтримкою колег. Зокрема, під час першої трансплантації кісткового мозку нам допомагали фахівці Латвії й Франції, з «Охматдиту». Для нас така підтримка була дуже важлива. Тоді всі дуже переймалися – якщо зазнаємо невдачі, то нікуди далі не подалися б. А така невдача завжди можлива, бо не кожна трансплантація закінчується успішно. Отака інтернаціональна команда працювала з першою хворою.

Потім, разом із комітетом МОЗ готували документи і чекали вирішального засідання Кабміну. Велику підтримку мали від ЗМІ – суспільний розголос на всю Україну теж сприяв успіху.

   І нам вдалося: ми потрапили в цей перелік, отримали дозвіл, а згодом і ліцензію на здійснення трансплантацій.

  Напряму від Уряду та МОЗу наш диспансер отримав 27 мільйонів 476 тисяч гривень. Це небачений успіх: по суті, вперше за всю історію гроші надійшли адресно хворим – фактично це кошти на їхнє повне забезпечення відповідно до затверджених тарифів. Уявіть тільки, скільки людям доводиться збирати, продавати майно, щоб поїхати закордон для трансплантації… А тут – просто фантастика: 27,5 мільйона, розраховані на 21 оперативне втручання. Це був надзвичайний поштовх для натхненної й сумлінної роботи.

Хто ж знав, що корона вірусна пандемія наробить стільки лиха.

  Сьогодні маємо, на жаль, декілька хворих, для яких трансплантація відтермінована тільки тому, що в період підготовки до операції у них виявили COVID-19, і вони повільно відновлюють сили.

 – Розкажіть детальніше про шлях до трансплантації нирки.

– Середина літа стала наступним етапом трансплантації для онкодиспансеру. Ми готувались та надали необхідні документи до МОЗ на пересадку органів. Засідання уряду припало на 15 липня, й стало знову успішним для нас. Черкаський онкологічний диспансер став єдиним онкозакладом в Україні, що отримала дозвіл на два напрямки трансплантації – кісткового мозку й органів.

  Здавалося би, це просто статус, насправді ж це відкрило для онкодиспансеру нові можливості. Ми вже мали певний досвід, працювали й попри карантин, причому доволі плідно. Весь час були ощадливими, ретельно вираховували бюджет. І невдовзі отримали ще більше як 10 млн гривень. Тобто зі 112 млн гривень загальної суми, що держава виділила на пілотний проєкт, 37,5 млн гривень отримав наш заклад.

Водночас це, звісно, – величезна відповідальність.

   Невипадково й те, що під час пересадки першої нирки працювали разом із дуже професійною командою зі Львова. Спеціально приїхав керівник підрозділу інституту хірургії та трансплантології ім. акад. Шалімова, фахівець клініки «Фрезеніус».

 – Які завдання стоять сьогодні перед лікарями онкодиспансеру – і в межах проєкту, і з перспективою на майбутнє?

– Насамперед наше завдання перед державою – довести, що ці гроші нам надані недарма й будуть доцільно використані для пацієнтів.

  Ми здійснили 30 пересадок кісткового мозку (до кінця року маємо провести ще 4 таких) й одну трансплантацію нирки (у найближчих планах – ще одна).

Маємо заготовлені стовбурові клітини (кістковий мозок за низької температури може зберігатися близько пів року і довше), триває кропітка робота над підготовкою хворих – це справді тяжкі пацієнти. Підготовка до трансплантації нирки завжди випереджувальна: невдовзі друга операція, а ми вже заздалегідь плануємо третю, проводимо діагностику. Маємо впоратися, а, може, зробимо навіть більше.

Дуже хочемо, аби за результатами цього року продовжили роботу і в 2021-му. Адже це вкрай важливо для всієї Черкащини, і ми усвідомлюємо величину такої відповідальність: це не просто амбітний проєкт, а майбутнє медицини області. Розраховуємо на приєднання до команди з трансплантології інших медичних підприємств області.

  Сподіваємося й на подальшу підтримку місцевої влади. Нас завжди підтримували очільники Черкаської облдержадміністрації. Депутатський корпус обласної ради свого часу ухвалив рішення з двох важливих кроків у розвитку місцевої медицини: перше – створення в Черкасах найкращого центру крові в Україні з потужною лабораторією, вирішенням питання донорства й максимальною орієнтацією на проблеми хворих; друге – прийняття трансплантаційної програми.

Це справді революційні рішення, тому ми розраховуємо і на взаємодію з оновленим складом облради задля спільної мети і на подальші 5 років. Черкащині потрібен серйозний трансплантаційний осередок.

Доцільно сьогодні об’єднати можливості різних лікарень усієї області й Черкас. Потреба в трансплантації в Україні насправді не закрита і на 5%. Тож завдання найближчими 5 роками – сформувати не «одноразові» клініки, а ті, що системно працюють.

– Чи були ті, хто не схвалював діяльності онкодиспансеру у напрямку трансплантації й реорганізації закладу?

– Шкода, але така проблема існує в наш час. Багато хто каже: «А нащо це вам потрібне?», «краще б зробили щось інше», «Чому ж іншим хворим грошей не дають?». Але ж цього року для трансплантації за кордоном пішло понад 1 млрд гривень державних коштів. А приватних, зібраних народом, думаю, іще більше. Та нащо нам годувати інші країни, коли наші хворі мають змогу отримати пересадку вдома?

Багато хто, і дуже гірко, коли це говорять посадовці, висловлюють думки минулого століття: мовляв, онкодиспансер має займатися онкологією і немає чого лізти куди не треба… Насправді ж ми вже спізнилися років на тридцять. Світ чимало напрацював, і нам саме час переймати досвід і впроваджувати його у своїх умовах. Нічого вигадувати не потрібно, треба вчитися співпрацювати із закордонними клініками на рівних правах, а не виконувати допоміжну роботу.

  Важливо усвідомити, що більшість людей, яких ми рятуємо, у посттрансплантаційному періоді житимуть звичайним здоровим життям і навіть без особливих обмежень. Причому більшість цих людей – сьогодні це паліативні хворі. Чому ж їм не дати шанс «перезавантажитись» і стати здоровими?

   Уже зараз ми отримали поштовх для розвитку медицини області загалом. Тому недоречними є зауваження «експертів», які оцінюють роботу наших фахівців, нічого не знаючи про роботу закладу загалом, ні разу не поцікавившись аналітичними даними.

  Із 40 тисяч онкохворих нашої області чверть – це жителі Черкас, які мають багато питань, включаючи і проблеми трансплантаційного характеру. Цього року, наприклад, із певних причин, зокрема й через пандемію, провалені онкологічні профогляди, у тих же Черкасах їх просто не було. Наслідки будуть помітні найближчим часом. Уже зросла кількість занедбаних хворих в обласному центрі, що дуже сумно. Річ у тім, що місто цим не цікавилось. Зате поспішає давати експертну оцінку нашої роботи. От тому я маю намір записатися на прийом до новообраного міського голови обласного центру, щоб обговорити з ним проблеми 10 тисяч онкохворих міста та організацію профілактичної роботи.

  Нам є чим пишатися і є над чим працювати.

 Статус комунальних підприємств дає змогу підписувати договори між собою – це і є лікарняне співробітництво. Запевняю, що ми готові об’єднуватися з усіма медичними закладами заради розвитку.

   Зважаючи на наші кадри, матеріальні можливості, потужності лабораторного центру, Черкаська область – цілком конкурентоздатна. Наша область має стати одним із важливих трансплантаційних центрів в Україні. До слова, із 30 трансплантацій кісткового мозку приблизно половина пацієнтів – не жителі Черкащини.

   Кількома роками раніше мені в МОЗ відповіли, що ці проєкти розвиватимуть тільки в містах-«мільйонниках», а не у нас. Сьогодні ж про це ніхто вже не згадує, бо Черкаси конкурентноздатні. Так і має бути: бюджет і допомога спрямовані туди, де хтось працює.

– На що зараз сподіваєтесь від спільноти і влади?

– Хочеться побачити сформований єдиний реєстр донорів та реципієнтів України. Зараз вони існують тільки в окремих лікарнях, а має бути один електронний лист очікування на всю державу – з відкритим доступом, щоб людина самостійно змогла перевірити, де на неї чекають, і впевнитися, що ніхто її в тій черзі не обійде. Надзвичайно важливий об’єктивний погляд на нашу роботу, висвітлення позиції медичної громадськості Черкащини і керівництва області – щоб зробити незворотнім зроблене, а не займатись демагогією. Для цього потрібна належна співпраця між усіма рівнями медицини і головне – між закладами охорони здоров’я, комунальними підприємствами.

Спілкувалася журнілістка «Нової Доби» Юлія Світайло

Мета цього свята – привернути увагу широкої громадськості, організацій та установ до питань, які спрямовані на практичну реалізацію заходів, щодо забезпечення благополуччя дітей та їхнього всебічного захисту.

Як ідеться в Конвенції про права дитини, кожен має право на освіту, ім’я та громадянство, а також здоров’я і належну медичну допомогу. Результати численних досліджень засвідчують, що ми можемо зробити певні кроки сьогодні, щоб убезпечити від хвороб немовлят та дітей у майбутньому️.

Онкологічні захворювання є однією з основних причин смертності дітей та підлітків у світі. За даними ВООЗ, фахівці щорічно реєструють близько 300 000 випадків онкозахворювань у дітей. У структурі цієї патології найбільш розповсюдженими є рак крові, головного мозку, лімфоми та негемопоетичних тканин: нейробластоми та нефробластоми.

Для всіх злоякісних пухлин характерний так званий «пухлинний симптомокомплекс», який характеризується низкою ознак:

🔸Симптом лейкокорії або «ока кішки» – поява білої плями в оці, косоокості, сліпоти, виряченості очей.

🔸 Набряк в животі/тазі, у голові чи шиї, у кінцівках, яєчках чи залозах.

🔸Постійна висока температура більше, ніж два тижні, без видимої причини.

🔸Втрата ваги, блідість, слабкість, швидка втомлюваність, легко з’являються синці чи кровотеча.

🔸Біль у кістках, суглобах, спині, переломи.

🔸Неврологічні ознаки: зміни та погіршення ходи, рівноваги чи мовлення, затримка психо-фізичного розвитку.

🔸Головний біль більше, ніж два тижні з блюваннями чи без нього, збільшення розмірів голови.

Профілактика раку з раннього дитинства

🔸Рак розвивається внаслідок низки факторів протягом певного періоду.

 Насамперед привчайте своїх дітей до здорового способу життя. Збалансоване харчування (систематичне споживання фруктів та овочів), а також регулярні фізичні навантаження для підтримання нормальної ваги є базовими правилами профілактики раку.

☀️Подбайте про безпечне перебування малюків на сонці. Кілька серйозних сонячних опіків можуть стати причиною розвитку раку шкіри в майбутньому. Захищайте шкіру від прямого впливу сонячного проміння. Не дозволяйте дітям чи підліткам засмагати в соляріях.

🚬Розповідайте дітям про шкідливий вплив куріння на організм людини, зокрема про ризик розвитку раку. Найкращий спосіб профілактики онкологічних захворювань – ніколи не починати палити. Так, 9 із 10 курців починають курити у віці до 18 років, а 99% – до 26 років.

❗Пасивне куріння може стати причиною розвитку раку легень, тому не паліть в присутності дітей.

🏋️Заохочуйте дітей до фізичної активності.

🙅Під час вагітності відмовтеся від шкідливих звичок, а після народження дитини не припиняйте грудне вигодовування.

Про непересічну подію в місцевій медицині – першу в Черкаській області родинну трансплантацію нирки – повідомляє національний телеканал «СТБ».

«Трансплантація тепер і в Черкасах. Там в онкодиспансері пересадили нирку.

Це була родинна операція від мами до сина.

Щоб у колег усе вдалося, допомогти їм приїхали лікарі з Києва та Львова», – йдеться у новинному випуску «Вікна».

Висвітлення унікальної операції в сюжеті «СТБ»:

31 жовтня 2020 року в нашому закладі відбулася непересічна подія – перша в Черкаській області родинна трансплантація нирки!

І нині ми з гордістю повідомляємо: усе пройшло успішно! Стан мами Тетяни Василівни, яка була донором, і сина Дмитра, який півтора року постійно перебував на гемодіалізі, стабільний! Вони почуваються добре!

Це стало можливим завдяки багатьом чинникам:

— із липня цього року, згідно з постановою уряду України, Черкаський онкодиспансер є учасником пілотного проєкту з трансплантації. Це дало можливість фінансувати операції з пересадки органів коштом держави. Звичайний сільський учитель фізики Дмитро Ткаченко та його родина отримали неймовірну можливість!

— високому та оперативному рівню організаційних та адміністративних підготовчих заходів від нашого керівника – Віктора Парамонова;

— належному матеріально-технічному забезпеченню диспансеру;

—  загальній високій підготовці фахівців нашого закладу;

— допомозі колег зі Львова та Києва, які поділитися досвідом із пересадки органів та ведення пацієнтів після операції, консультували до проведення операції та допомагали під час неї безпесередньо на місці;

— сприянню органів влади різних рівнів щодо втілення задумів та мрій наших лікарів у життя (окрема подяка – Ларисі Кошовій).

Щира подяка Черкаській обласній раді та Черкаській обласній державній адміністрації.

На першому етапі операції завідувач Центру онкоурології Роман Морару-Бурлеску виконав забір нирки в донора сучасним малоінвазивним методом.

Під час трансплантації нирки важливим завданням лікарів було не пошкодити орган і зберегти максимальну довжину судин, аби їх вистачило для імплантації органу.

Життєдіяльність нирки лікарі підтримували за рахунок холодової ішемії. Орган поклали до льоду і промивали спеціальним консервантом, що захищає нирку від пошкодження на клітинному рівні.

Операція пройшла успішно, але найважчі, за словами фахівців, – перші три місяці. Зараз триває курс лікування препаратами, адже важливо, аби організм пацієнта не сприйняв орган як чужий.

Днями очільник області Сергій Сергійчук приїхав до Черкаського онкодиспансеру, аби ознайомитися з матеріально-технічним та кадровим потенціалом закладу, а також подякувати лікарям за унікальну операцію та побажати сім’ї Ткаченків найшвидшого одужання.

Центр уже поступово готується до наступної трансплантації. Попереду ще багато роботи – як медичної, так і організаційної, адже трансплантологія лише починає розвиватися на Черкащині та і в цілому в країні.

У нас уже створено лист очікування для посмертної трансплантації, та щодня він поповнюється пацієнтами, яких можна повернути до повноцінного життя тільки таким методом!

Дмитро Ткаченко мріє побувати на Кавказі, у горах. Тепер він її втілить! А ми всі з нетерепінням чекатимемо його світлин!

 

Хіміотерапія позначається на харчуванні хворих. Вони часто втрачають апетит та смакові відчуття. Серед побічних ефектів лікування можуть бути диспепсичні розлади (розлади шлунково-кишкового тракту).

Тому, якщо у дні інфузій хворий їсть мало, то обсяги їжі збільшують у перервах між процедурами, коли стан поліпшується.

Отож основні принципи побудови меню такі:

• Багато білка. Він важливий для відновлення тканин. Його кількість має бути на 40-50% більше, ніж зазвичай. Із кожним прийомом їжі потрібно споживати до 100 г м’яса, пару яєць або відварну квасолю, соєві боби.
• Кількість калорій теж підвищується, не менш ніж на 20%. Адже організму необхідна енергія для відновлення.
• Важливо щодня вживати чотири основні групи продуктів: білкову їжу, молочне, крупи/хліб, овочі та фрукти.
• Молочне рекомендується споживати двічі на день. Особливо те, що містить біфідобактерії. На один прийом досить 100 г сиру або чашки кефіру.
• Свіжі овочі та фрукти особливо корисні під час хіміотерапії завдяки вмісту антиоксидантів, флавоноїдів, вітамінів та мікроелементів. У дні, коли вводяться хіміопрепарати, можна їх їсти до 5 разів на день. Вживають не тільки салати та фрукти, але також соки.
• Серед круп найбільш корисні у цей період: гречка, толокно та геркулес. Щоб збільшити калорійність раціону, потрібно додавати у кашу масло.
• Якщо дієта побудована правильно, то хіміотерапія переноситься краще, з’являється більше сил. На додаток до харчування важливо приймати будь-які вітаміни, використовувати натуральні добавки, які підвищують апетит або запобігають дефіциту вітамінів та мікроелементів.

Щороку протягом листопада у світі триває соціальна ініціатива під назвою «Вусопад», або Movember (від англ.  moustache (сленґ. австр. mo) — вуса; november — листопад). Рух заснували 2003 року.

Упродовж місяця чоловіки відрощують вуса, аби підвищити обізнаність людей щодо раку простати, раку яєчок, психічного здоров’я чоловіків та запобігання суїцидам.

Мета акції MOVEMBER полягає в «зміні обличчя чоловічого здоров’я», шляхом збільшення кількості ранніх виявлень раку передміхурової залози, ефективного лікування і зниження смертності від цього захворювання.

Щоб підтримати ініціативу, необов’язково бути чоловіком. Вусопад закликає всіх людей незалежно від статі поширювати інформацію про рух.

Рак простати найчастіше має безсимптомний та повільний перебіг.

Про активний розвиток хвороби свідчать такі симптоми:

• розлади сечовипускання;
• кров у сечі або спермі;
• біль у спині, стегні або тазі;
• болісна еякуляція.

Пропонуємо переглянути п’ять фактів про рак простати, уникнути сумнівів щодо небезпеки та поширеності захворювання:

Факт 1. Кожен 6-й чоловік хворіє на рак простати протягом життя.

Факт 2. Рак простати – найпоширеніше онкозахворювання у чоловіків і посідає 2-е місце за рівнем смертності.

Факт 3. Близько 80% раку простати діагностують у чоловіків у віці 65+, і рідше – у чоловіків до 40 років.

Факт 4. На думку експертів, більшість чоловіків у віці за 60 років мають одну з форм раку простати.

Факт 5. Найлегший спосіб дізнатися чи ви хворі на рак простати — здати аналіз крові на ПСА (простат специфічний антиген), а також огляд у фахівця, який може виявити захворювання.

Статистика ВООЗ засвідчує, що рак грудей є найбільш поширеним видом онкозахворювань у всьому світі. В Україні рак молочної залози лідирує серед жіночих онкологічних хвороб.

Згідно зі статистичними даними, кожна 7–8 жінка має проблеми з грудними залозами, але до лікарів звертається занадто пізно.

Зокрема, у 2019 році на обліку в Черкаському обласному онкологічному диспансері перебувало 5705 пацієнток, яким діагностували рак молочної залози. Уперше такий діагноз поставили 418 жінкам.

Змінити ситуацію допоможе раннє виявлення хвороби, адже на першій стадії рак грудей виліковний у 95% жінок.

У більшості випадків причини хворобу не вдається виявити. Однак існує перелік факторів ризику, які збільшують ймовірність появи раку грудей.

Тож ви у зоні ризику, якщо:

• у рідних був рак грудної залози (ризик збільшується у 2-3 рази);
• рано почалося статеве дозрівання (менархе);
• пізно розпочалася менопауза;
• пізно народили першу дитину і/або не годували її грудьми (грудне вигодовування має захисний ефект);
• користуєтеся протизаплідними пігулками (вживаєте пероральні контрацептиви);
• проходили курс замісної гормональної терапії (ЗГТ);
• зловживаєте алкоголем;
• маєте надмірну вагу;
• фізично неактивні.

Однак пам’ятайте, що наявність цих факторів не означає, що у вас обов’язково з’явиться рак грудей. Натомість їхня відсутність не гарантує захисту від хвороби.

Усебічний контроль раку зараховує: профілактику, раннє виявлення, діагностику та лікування, реабілітацію та паліативну допомогу.

Як уберегтися від раку грудей?

Захистити від раку грудей допоможе систематична підтримка здоров᾽я. Насамперед, необхідно контролювати фактори ризику раку та здійснювати профілактику неінфекційних захворювань.

Тож уберегтися від раку грудної залози допоможе низка елементарних правил:

• здорова дієта: стежте за своїм раціоном;
• фізичне навантаження: більше рухайтеся;
• контроль споживання алкоголю: не зловживайте спиртним;
• контроль ваги: уникайте переїдання, боріться з надмірною вагою та ожирінням.

Як виявити рак грудей?

Доволі важко самостійно визначити рак грудей. Симптоми з’являються на більш пізніх стадіях.

Про рак грудей можуть засвідчувати безболісні щільні утворення в грудній залозі, виділення із сосків чи деформація соска, зміна шкіри грудей (набряк, відчуття стягнення, почервоніння тощо).

На жаль, самообстеження не дозволяє виявити утворення, розмір якого менше 5 міліметрів, а саме хвороба на цій мікроінвазивній стадії найкраще піддається лікуванню.

За статистикою на першій стадії рак грудей виліковний у 95% жінок, на другій у 80%, а на третій стадії – 50%

Тож раз на рік кожна жінка має проходити обстеження у мамолога. До 40 років – це ультразвукова діагностика, після – обов’язкова щорічна мамографія.

Пацієнти, які мають онкологічні захворювання, більш вразливі до коронавірусу, ніж здорові люди. Злоякісні пухлини та призначена терапія пригнічують імунну систему та знижують кількість лімфоцитів, що підвищує ризик зараження інфекціями. У результаті ослаблений організм втрачає здатність до опору, що ускладнює лікування.

Додатковий ризик мають операції, які проводять 55% хворим на рак. Навіть малоінвазивні методі лікування є серйозним втручанням в організм і спрощують проникнення патогенних бактерій і вірусів.

Найважчий перебіг коронавірусної інфекції у хворих, у яких діагностували рак крові, неходжкинську лімфому, множинну мієлому, гострий лімфобластний лейкоз та хронічний лімфолейкоз.

Які ускладнення можуть з’явитися?

В онкохворих у чотири рази частіше відбуваються ускладнення і виникає необхідність підключення до апарату штучної вентиляції легень.

До найбільш поширених ускладнень зараховують: пневмонію, міокардит, гострий респіраторний дистрес-синдром, сепсис та поліорганну недостатність.

Для пацієнтів, які тривалий час перебувають у стані ремісії, імовірність появи ускладнень така ж, як і для людей без онкологічних захворювань.

Щоб мінімізувати ризик інфікування COVID-19, рекомендовано:

• обмежити контакти з людьми;
• не їздити в громадському транспорті, бо вірус певний час зберігає життєздатність на поручнях;
• не відвідувати ресторани, магазини, ринки, торгові центри та інші людні місця, замовляти доставку продуктів додому;
• під час прогулянок і занять спортом не наближатися до інших людей ближче, ніж на 2 метри;
• повертаючись додому з вулиці, ретельно мити руки з милом;
• відмовитися від паління та алкоголю;
• робити вакцинацію від грипу;
• спати по 7-8 годин на добу (дефіцит сну послаблює імунітет);
• збалансовано харчуватися;
• зберігати психічну рівновагу та не впадати в депресію – займатися улюбленою справою, спілкуватися з родичами і друзями по телефону або в онлайновому режимі.

Чи потрібно проходити курс лікування в період пандемії?

Не варто відмовлятися від терапії та візитів до лікаря. Але при цьому бажано обходитися без супроводжуючих осіб або користуватися допомогою лише однієї людини. Якщо ж немає необхідності щодо термінового відвідування клініки – краще спілкуватися з лікарем по телефону або в месенджері.

 

Презентація відбулася учора, 12 жовтня. Нову «навігаційну систему» використовують для візуалізації лімфатичної системи та визначення зони ураження.

За словами завідувача обласного центру пластичної реконструктивної та малоінвазійної онкоурології Черкаського обласного онкологічного диспансеру Романа Морару-Бурлеску, ця відеосистема поєднує технології 3D і 4K візуалізації, яка проєктує зображення органу на екран з операційного столу в режимі реального часу. Вона складається із: монітору, лапароскопу, блоку відео й управління.

– Ми одні з перших онкологів в Україні, хто застосовуватиме це обладнання на практиці. У нашому закладі вдень відбувається до 40 операцій, і в 50 % випадків — цей апарат потрібно використовувати, щоб розуміти де потрібно видалити лімфовузли, – зазначив Морару-Бурлеску.

 

Він додав, що використання цього обладнання багатопрофільне: гінекологія, урологія, загальна хірургія.

Як зауважив директор Черкаського обласного онкологічного диспансеру Віктор Парамонов, раніше, якщо пацієнту діагностували рак нирки, то хворому одразу видаляли весь орган з прилеглими тканинами та лімфатичними вузлами.

– Завдяки цьому обладнанню хірург оперуватиме лише ту частину органу, яка цього потребує. Бувають випадки, коли лікарі проводять оперативні втручання з єдиною здоровою ниркою. Тому дуже важливо зберегти саме неуражену частину та забезпечити людині комфортне життя. Ми дуже задоволені, що влада знайшла можливість нас фінансувати, – сказав Парамонов.

У Черкаському обласному онкологічному диспансері з’явилася можливість першими на Черкащині використовувати ультразвуковий скальпель «BOWA LOTUS» під час проведення хірургічних втручань.

Сучасна система дозволяє лікарю робити одночасний розтин тканин тіла із заварюванням судин розміром до 5 мм. Про це повідомляє завідувач обласного центру пластичної реконструктивної та малоінвазійної онкоурології Черкаського онкодиспансеру Роман Морару-Бурлеску.

За словами завідувача центру, ультразвуковий скальпель – незамінна річ у роботі хірурга. В онкодиспансері з’явилася можливість першими на Черкащині проводити операції з таким обладнанням. Ця установка дозволяє працювати дуже близько із суміжними органами без ризику пошкодити їх.

– За допомогою скальпеля розтин і коагуляція повністю безкровна, це дозволяє хірургу мінімізувати крововтрати, скоротити період реабілітації, перебування в стаціонарі та зменшити ризик післяопераційних кровотеч, – говорить Роман Морару-Бурлеску.

📍Довідково: BOWA LOTUS – це останнє покоління ультразвукових скальпелів для роботи в загальній хірургії, гінекології, урології та торакальної хірургії. LOTUS працює на частоті 36 000 коливань в секунду для ефективного розтину і коагуляції тканин.

Детальніше про унікальну можливість для черкаських онкологів: