Чому в жовтні весь світ розфарбовується в рожевий, проводяться різноманітні заходи, марафони та освітлюють визначні будівлі рожевим?

Усе почалось в жовтні 1985 року із заснування в Америці  Національного місяця боротьби з раком молочної залози. Його метою з самого початку було просування мамографії, як найефективнішої зброї у боротьбі за раннє виявлення раку молочної залози й актуальна сьогодні.

Чому так багато говорять саме про рак молочної залози?

Згідно з даними American Cancer Society один із головних чинників ризику розвитку раку молочної залози – це жіноча стать.

Рак молочної залози займає перше місце у загальній структурі злоякісних пухлин серед жінок.

• 19 0000 нових випадків раку молочної залози щорічно реєструється в Україні.
• Кожна 8-ма жінка в Україні має проблеми з молочними залозами.
• 1 з 5 онкологічних захворювань у жінок – рак молочної залози.
• Кожна 5-та смерть обумовлена занадто пізньою діагностикою.

😊 Гарна новина полягає в тому, що на ранніх стадіях хвороба добре піддається лікуванню.

🌏 Тому весь світ вже 35 років організовує інформаційні кампанії, аби нагадати жінкам пильнувати своє здоров’я.

🔬 Рак молочної залози є одним із найдослідженіших видів раку, але і досі існує безліч міфів та стереотипів про причини виникнення, діагностику та лікування.

Фахівці з усього світу досліджують фактори ризику появи злоякісних пухлин серед дітей та дорослих. Однак причини розвитку більшості видів онкозахворювань у дітей ще й досі невідомі. Близько 5% усіх випадків раку в дітей спричиняють спадкові мутації (зміни генів, які передаються від батьків та призводять до неконтрольованого росту клітин і, зрештою, до розвитку онко).

За результатами досліджень значна кількість факторів ризику онкозахворювань у дітей виникають через генетичні та екологічні чинники.

До найбільш поширених причин розвитку раку в дітей належать:

• дитячі травми;
• шкідливі звички батьків (надмірне споживання алкоголю чи паління);
• вплив хімічних речовин (пестицидів);
• прийом деяких лікарських засобів або наркотичних речовин матір’ю під час вагітності;
• хромосомні аберації або порушення структури хромосом (синдром Дауна);
• генетичні порушення (синдром множинної ендокринної неоплазії);
• особливості періоду статевого дозрівання (рання перша менструація);
• радіаційне опромінення (діагностичні рентгенограми у внутрішньоутробному стані, променева терапія);
• вірусні інфекції (вірус папіломи людини);
• бактеріальні інфекції (Helicobacter pylori – спіралевидна паличковидна грамнегативна бактерія, яка інфікує різні частини шлунка і дванадцятипалої кишки);
• надмірна вага (надмірна вага жінки до та під час вагітності або під час пологів, ожиріння у дітей).

Профілактика раку з раннього дитинства

Рак розвивається внаслідок низки певних чинників протягом певного періоду. Результати численних досліджень засвідчують, що можна зробити певні кроки зараз, щоб захистити здоров’я немовлят та дітей молодшого віку, а також знизити ризики захворювання на рак у подальшому.

Насамперед, привчайте дітей до здорового способу життя. Збалансоване харчування, особливо споживання фруктів та овочів, а також регулярні фізичні навантаження для підтримання нормальної ваги є базовими правилами профілактики раку.

Подбайте про безпечне перебування на сонці. Кілька серйозних сонячних опіків можуть стати причиною розвитку раку шкіри в майбутньому. Захищайте шкіру від прямого впливу сонячного проміння. Не дозволяйте дітям чи підліткам засмагати в соляріях.

Розповідайте дітям про шкідливий вплив паління на організм людини. Найкращий спосіб профілактики раку, яке спричинене палінням – ніколи не починати курити. Так, 9 із 10 курців починають курити у віці до 18 років, а 99% – до 26 років.

Пасивне паління може стати причиною розвитку раку легень. Немає жодного виду пасивного куріння, яке є безпечним для некурців. Не паліть в присутності дітей.

Заохочуйте дітей до фізичної активності.

Під час вагітності позбудьтеся шкідливмх звичок, а після народження дитини не відмовляйтеся від грудного вигодовування.

До Програми медичних гарантій включено 6 інструментальних досліджень, спрямованих на ранню діагностику найпоширеніших серед населення онкозахворювань.

На надання послуг з їх проведення НСЗУ законтрактувала 683 медзаклади, 33 із них – приватні. НСЗУ вже виплатила цим закладам понад 58 млн грн за проведення обстежень пацієнтів.

124 000 пацієнтів зробили дослідження для ранньої діагностики онкозахворювань за квітень-серпень. Зокрема:

• 59 600 пацієнток зробили мамографію;
• 41 325 пацієнтів зробили езофагогастродуоденоскопію;
• 12 107 колоноскопію;
• 4 623 бронхоскопію;
• 3 790 цистоскопію;
• 2 482 гістероскопію.

Ці дослідження для пацієнта є безоплатними. Для проходження обстеження лікар має його рекомендувати, зважаючи на підозру новоутворення і виписати направлення.

Щоб пройти дослідження для ранньої діагностики онкозахворювань безоплатно, пацієнту потрібно звернутись до свого сімейного або лікуючого лікаря, який випише направлення на обстеження та обрати медзаклад для проходження дослідження.

До пакету послуг з проведення досліджень, який пацієнт отримує безоплатно, включено:

• проведення дослідження з забезпеченням анестезії за потреби;
• гістологічне дослідження взятого у пацієнта під час обстеження матеріалу за потреби;
• аналіз та опис результатів дослідження.

Звертаємо увагу, що для проходження обстеження пацієнт може обрати будь-який медичний заклад, який уклав договір з НСЗУ на надання таких послуг. Як комунальний, так і приватний. Зокрема, зробити мамографію можна у 222 медзакладах, гістероскопію – у 315, колоноскопію – у 381, цистоскопію – у 278 медзакладах по всій країні.

Відповідно до рекомендацій ВООЗ та з урахуванням рівня захворюваності на онкопатології населення різного віку, встановлюються обмеження по віку пацієнтів, яким призначаються такі дослідження. Наприклад, мамографію призначають пацієнткам віком від 40 років, цистоскопію — пацієнтам від 50 років.

Проте, пацієнтам молодшого віку лікар також може призначити такі дослідження і виписати направлення, якщо підозрює новоутворення. В такому випадку пацієнт може пройти дослідження безоплатно за направленням лікаря у медичних закладах, законтрактованих НСЗУ на пакети з діагностики та хіміотерапевтичного або радіологічного лікування, в які включена діагностика при підозрі на новоутворення.

Наступного року НСЗУ пропонує залишити ранню діагностику онкозахворювань серед пріоритетних послуг Програми медичних гарантій. Це дозволить виявляти захворювання на більш ранніх стадіях та підвищить шанси пацієнтів на успішне лікування.

Дату започаткували з 2015 року за ініціативи Всесвітньої Асоціації донорів кісткового мозку (World Marrow Donor Association), яка об’єднує понад 28 мільйонів донорів гемопоетичних стовбурових клітин (ГСК) із 52 країн світу.

Цей день присвячений громадянам, які погодилися подарувати кістковий мозок, стовбурові клітини периферичної крові дітям та дорослим, які мають гематологічні та онкологічні захворювання. У цей день у всьому світі організовують заходи, які привертають увагу громадськості до завдань донорства.

Нагадаємо, успішну операцію з аутотрансплантації стовбурових клітин дорослого пацієнта провели на базі Черкаського обласного онкологічного диспансеру вперше в листопаді 2019 року. Нині подібну операцію провели понад двадцяти пацієнтам.

Здійснення високодозової хіміотерапії та аутологічної трансплантації (пацієнт отримує власний кістковий мозок) гемопоетичних стовбурових клітин призначається як дітям, так і дорослим пацієнтам. Їхнє проведення в дорослих показане при множинній мієломі, лімфомах, герміногенних пухлинах, як терапію рефрактерних форм або рецидивів, та у якості консолідації в першій лінії терапії.

Джерелом стовбурових клітин для трансплантації є периферична кров. Для забору стовбурових клітин використовують сепаратор клітин крові. Ця процедура триває близько чотирьох-п’яти годин. Пункція кісткового мозку не потрібна.

Для проведення таких операцій на базі Черкаського обласного онкологічного диспансеру створені належні умови: від технічного устаткування та сертифікованого лабораторного обладнання, до підбору фахової команди та стерилізації палат.

Як стати донором?

Щоб потрапити в реєстр донорів кісткового мозку, людині повинно бути 18-50 років.

Інші вимоги: відсутність гепатиту С і В, малярії, туберкульозу, ВІЛ, онко-захворювання та діабету.

Для занесення в базу необхідно здати 9 мл крові для типування, надати свої дані і підписати угоду про занесення в регістр.

Якщо ваш HLA-тип збігатиметься зі зразком пацієнта, потрібно пройти додаткові дослідження. Спочатку ви повинні дати свою згоду (згідно із законом).

Деякі люди цікавляться скільки платять донорам. У всіх країнах така діяльність є «анонімна та безкоштовна», тому продати стовбурові клітини неможливо, їх можна лише пожертвувати.

Хто може бути донором?

Потенційного донора обирають відповідно до одного з чотирьох варіантів. Вони між собою відрізняються, але мають спільну мету — максимальний ступінь сумісності.

Для пересадки підходять:

Хворий. Захворювання має перебувати в ремісії, в іншому випадку не можна зачіпати саме кістковий мозок. Отримані стовбурові клітини ретельно обробляють і заморожують.

Однояйцеві близнюки. Зазвичай, родичі такого виду мають 100% сумісність.

Член сім’ї. Родичі мають високий ступінь сумісності з пацієнтом, але це не обов’язково. Висока ймовірність стати донором є у братів і сестер.

Не родич. В Україні є розроблений Єдиний реєстр донорів для ефективного пошуку неродинного донора кісткового мозку. Що більше таких людей у системі, то вищими є шанси знайти сумісні кровотворні клітини для конкретного хворого і врятувати його життя. Подібні реєстри є в Німеччині, США, Ізраїлі та інших країнах з розвиненою медичною сферою.

Згідно з даними Центру медичної статистики МОЗ, в Україні у 2019 році зафіксували 3 454 випадків захворювань лімфатичної та кровотворної системи.

Із загальної кількості хворих цей діагноз поставили 274 дітям від народження до 17 років.

Раннє виявлення лімфоми та своєчасне лікування збільшують шанси пацієнта на повне одужання.

Всесвітній день боротьби з лімфомами відзначають 15 вересня. Дату запровадили в 2004 р. за ініціативою Коаліції Лімфоми (LC), міжнародної організації, яка об’єднує пацієнтів з 41 країни світу.

Мета тематичних заходів полягає в тому, щоб привернути увагу соціуму до проблем хворих, а також поінформувати громадськість про симптоми захворювання, наголосити на необхідності звернень до лікарів у випадку проявів ознак онозахворювання.

Про симптоми, фактори ризику та  методи запобігання лімфоми розповіла завідувачка обласним лікувально-діагностичним гематологічним центром Черкаського обласного онкологічного диспансеру Олена Лук’янець.

Що таке лімфома?

– Лімфома – це група гематологічних злоякісних новоутворень лімфатичної системи, які характеризуються збільшенням лімфовузлів та можливим ураженням внутрішніх органів.

Лімфоми досить поширена патологія. Так, у структурі злоякісних пухлинних захворювань в Україні захворювання посідає серед жінок дев’яте місце, а у чоловіків – десяте. Щороку в Черкаській  області діагностується  біля   100 нових випадків захворювання на лімфому. Від різновиду лімфоми залежить наявність відповідних симптомів та підходи до лікування пацієнта.

– Які симптоми цього онкозахворювання?

– Основними симптомами захворювання є: безболісне збільшення лімфатичних вузлів на шиї, у пахвових впадинах та пах. Можлива  наявність  симптомів інтоксикації:  втрата ваги  до 10% за 6 місяців, підвищення температури тіла до 38ºС  без ознак інфекції, профузна нічна пітливість, свербіж шкіри.

Варто зазначити, що клінічна картина при лімфомі відрізняється залежно від розміщення уражених лімфатичних вузлів. Зокрема, хворий може відчувати кашель, важкість дихання та набряк обличчя. Наприклад, якщо зона ураження знаходиться в черевній порожнині, пацієнт може відчувати біль у животі , мати проблеми з травленням. Водночас ефективність лікування залежить  від часу  діагностики лімфоми: якщо захворювання діагностували раніше, то лікування буде результативнішим. Тому важливо регулярно (1 раз на рік) проходити профілактичний огляд у свого терапевта чи сімейного лікаря

– Розкажіть, будь ласка, що може спричинити розвиток лімфоми?

– Виокремити групу ризику досить складно, бо є багато теорій розвитку лімфом, в тому числі  вірусна. Серед факторів, які можуть сприяти появі онкозахворювання вирізняють: вплив радіації, надмірна інсоляція, несприятливі умови навколишнього середовища.

Існує кілька вікових піків захворюваності. Для лімфоми Ходжкіна перший віковий пік – 15–35 років.

Лімфома – одна з п’яти найпоширеніших онкозахворювань у дітей.

Другий  пік захворюванності на лімфоми – після 50–60 років.

– Як можна запобігти розвитку лімфоми?

– Важливо принаймні один раз на рік проходити профілактичних медогляд, робити аналіз крові та рентген органів грудної клітки та УЗД черевної порожнини.

Нині люди почали більш відповідально ставляться до профоглядів. Суспільство почало усвідомлювати, що рак – це не вирок, і захворювання на першій-другій стадії можна успішно вилікувати. Варто зазначити, що належна терапія на останніх стадіях теж досить ефективна.

День медсестри відділень дитячої гематології та онкології відзначають 8 вересня. Старша медична сестра дитячого онкогематологічного відділення Черкаського обласного онкологічного диспансеру Марина Пухальська розповіла про специфіку своєї праці та труднощі, з якими стикається щодень у професійному плані.

– Як Ви обрали професію?

– Вирішила стати медичним працівником усвідомлено. Спочатку я навчалася в медколеджі на акушерку. Згодом мене направили виконувати обов’язки медичної сестри в дитяче онкогематологічне відділення Черкаського обласного онкологічного диспансеру. Мені з дітьми значно простіше працювати, ніж з дорослими. Тож проробила в закладі вже 12 років. Пам’ятаю, коли тільки-но прийшла в онкодиспансер отримала шок. Але потрясіння не від того, що це діти, а від почуття жалю до них. Спочатку навіть шкода було брати кров з вени та чути як маленький пацієнт плаче. Однак діти швидко вибачають, коли їм завдають болю. Із часом зрозуміла, якщо ми не допоможемо зараз, то їм буде гірше у подальшому. Тож мій головний обов’язок – допомогти.

– Як Ви вважаєте, якою має бути медична сестра?

– На мою думку, медсестра повинна бути відповідальною. Під час роботи вона вираховує дозу хіміопрепаратів, яку вводитиме лікар. Дитячий організм дуже вразливий і результат залежить навіть від 0,1 міліграма ліків. Також медична сестра має бути доброю, бо доводиться співпрацювати з дітьми, які іноді бешкетують. До цього потрібно ставитися з розумінням та терпляче. Інколи бувають випадки, коли ти намагаєшся набрати кров, а дитина хоче тебе вкусити. Не варто злитися, а навпаки потрібно докласти зусиль, щоб заспокоїти маля.

– Назвіть, будь ласка, особливості роботи медсестри?

– У процесі роботи є психологічні бар’єри, які потрібно витримати. Медичній сестрі доводиться працювати з дітьми різних вікових категорій. Наприклад, 15-річними підлітками, які вже є сформованими особистостями, або ж п’ятирічними «чомучками», і зовсім малятами. До кожного хворого треба знайти підхід. Спочатку всі діти бояться, але протягом перебування в закладі звикають до «білого халату». З часом припиняють вважати лікарів та медсестер ворогами, а навпаки вбачають у працівниках друзів. Якщо медична сестра знайде спільну мову з пацієнтом, то процедура може тривати 20-30 хв. Коли дитина тікає, то багато часу витрачається на заспокоєння маляти, мами і медпрацівника.

– Чи виникали у Вас емоційні перешкоди під час професійної діяльності?

– Дуже часто виникали. Спочатку хотіла звільнитися, бо було шкода дітей, особливо маленьких. Я частково вигорала, коли пацієнти помирали і доводилося заспокоювати матерів, однак розуміла, що у цій ситуації – безсила. Це навіювало думки, що, можливо, потрібно залишити цю роботу і працювати з дорослими. Однак коли приходиш в онкодиспансер, а діти обіймають, цілують, бо скучили за тобою – розумієш, що нікуди йти не хочеш.

– Який найбільш приємний випадок трапився за весь час роботи?

– Я почуваюся щасливою, коли щоразу зустрічаю в місті колишніх пацієнтів зі своїми дітьми. Найбільш приємне для мене – бачити результат своєї роботи. Нерідко до мене підходять люди, які раніше лікувалися в онкодиспансері. Іноді не впізнаю їх, але завжди цікаво слухати, що у них все добре склалося.

– Як Ви ставитеся до професійного вигорання?

– За увесь час роботи траплялося багато неприємних ситуацій, але з досвідом навчилася залишати роботу за порогом лікарні. Я припинила приміряти проблеми пацієнтів до своєї сім’ї. Раніше, якщо у дитини щось заболіло, то ми одразу проходили повне обстеження. Але плюсів у роботі медсестри набагато більше, ніж мінусів. Основні позитиви, що зусилля, які ти докладаєш, недаремні і дитина одужує. Буває у відділення привозять лежаче маля з дренажами, жовтим чи сірим кольором шкіри. Натомість через місяць дитина починає ходити по коридору, а через рік зустрічаєш її в місті червонощоку та сповнену енергії. Це плюс, який перекреслює усі мінуси.

– Що Ви хочете побажати колегам у день професійного свята?

– Насамперед, хочу побажати колегам терпіння і наснаги в роботі. Не менш важливим є гідне поціновування їхньої праці. На жаль, за останні 7 років жодна медсестра не прийшла працювати в дитяче онкогематологічне відділення. Оскільки це фізично та морально складна робота, а держава оцінює працю медичних працівників неналежно. Після коледжу я теж не усвідомлювала, де працюватиму і що мене очікує. Але любов до цієї роботи прийшла з роками. Хочеться, щоб уряд мотивував людей у вигляді фінансової підтримки.