






Ювілейною пацієнткою стала 40-річна Наталія Козачек із Полтавщини. Кілька тижнів тому їй пересадили кістковий мозок від донора з Польщі, тепер же жінку виписали додому.
Історія хвороби пані Наталії розпочалася ще в 2013 році, коли її почав турбувати біль у животі. УЗД показало занадто збільшену селезінку. Згодом лікарі діагностували у жінки гострий мієлофіброз — хронічне мієлопроліферативне захворювання крові та призначили суху хіміотерапію як метод лікування.
Згодом Наталія завагітніла й припинила прийом препаратів. 3 роки вона почувалася чудово, згадує жінка, опісля стан знову почав погіршуватися. Завдяки прийому одного з препаратів стало краще, але згодом його не стало в Україні, довелося шукати альтернативні ліки, але вони виявилися неефективними. Гостро постало питання про якісь кардинальні зміни.
Пацієнтка подала заявку на лікування закордоном, втім отримала відмову, аргументовану наявністю таких закладів лікування і в Україні. Їздила жінка і до Києва, втім там їй не пропонували проведення трансплантації. У лікарні в Полтаві жінці порекомендували звернутися до Черкаського онкоцентру.
— Я читала та чула безліч позитивних відгуків про цей медзаклад. Мені багато хто говорив, що тут працює молода, активна й успішна команда гематологів. Чи виправдались ці відгуки? Звичайно. Тут лікарі, я б сказала, вони мають підхід до кожного пацієнта. Це дуже круто, що в нас в Україні є такий заклад, — розповідає Наталія Козачек.
До проведення алогенної трансплантації жінка готувалася від початку червня. Каже, що спочатку було трохи страшно, але згодом вона дізналася, що ТКМ — це майже як звичайна крапельниця.
— Наталія лікувалася спочатку за місцем проживання, потім приїжджала до нас на консультації. Ми провели HLA-типування для підбору максимально сумісного донора, знайшли такого в Польщі й от здійснили трансплантацію, — розповідає лікар-гематолог відділу гематології та трансплантації кісткового мозку Анатолій Кравець. За його словами, хоча трансплантація — це важка процедура зі своїми ризиками та побічними діями, серйозних ускладнень у пацієнтки не було. Все в межах норми.
Після трансплантації, згадує пані Наталія, було трохи складно, але запевняє, що все можна витримати.
— Якщо людина хоче вилікуватися, то спочатку повинна задати собі питання, для чого вона це робить. Якщо в неї не буде мети — одужати — то буде дуже складно. Окрім цього, якщо налаштувалися вилікуватися, треба взаємодіяти з лікарем. Якщо він говорить, що треба отак робити, значить ви слухаєте і робите. Адже якщо пацієнт сам не захоче, то одного бажання лікаря допомогти буде замало. На одному зі стендів у коридорі є фраза «немає невиліковних хвороб, є невиліковні люди». І я з цим погоджуюсь. Якщо ви не захочете, то нічого не буде, треба теж докладати зусиль, — ділиться пацієнтка.
Через майже місяць після трансплантації Наталія почуває себе добре — вже минули слабкість та сонливість. Далі на неї чекає відновлення. Ще близько сотні днів їй треба перебувати на території Черкас та бути в постійному контакті з лікарем. Близько 2 років жінка перебуватиме під наглядом: спочатку прийоми в лікаря будуть частими, згодом ставатимуть все рідшими.
Зараз їй треба дотримуватися маскового режиму та вчасно пити ліки. Окрім цього, як зауважує лікуючий лікар Анатолій Кравець, пацієнтці доведеться дотримуватися певної низки обмежень як і в способі життя й харчуванні, так і в контактах з іншими людьми, оскільки після трансплантації імунітет починає працювати фактично з нуля. Повторно доведеться робити всі вакцинації.
Втім наразі пацієнтку виписали додому, до чоловіка та доньки.
Трансплантація кісткового мозку — це один з методів лікування, перш за все, пацієнтів з онкогематологічними захворюваннями. Фактично замість хворого кісткового мозку пацієнту трансплантують кістковий мозок здорової людини, розповідає завідувачка відділу гематології та трансплантації кісткового мозку Олена Лук’янець.
— У світі трансплантації кісткового мозку понад 50 років. Ми ж квантовий стрибок до світового рівня зробили буквально за чотири роки — перша аутологічна трансплантація в 19-му році, перша алогенна трансплантація у 2021 році — і от уже в 25-му році у нас сота алогенна трансплантація.
Додає, що ще 10 років тому ніхто не вірив, що в Україні можуть робити ТКМ, втім зараз, на щастя, тенденція змінюється: і лікарі, і пацієнти усвідомлюють, що проведення трансплантацій можливе не лише закордоном, а й у нас вдома.
Наразі алогенних трансплантацій здійснили вже більше сотні — після ювілейної пацієнтки Наталії ТКМ провели ще для кількох онкохворих.
— Ми кожного року нарощуємо кількість пацієнтів, яким виконано трансплантацію, і внаслідок цього пацієнти з усієї України мають можливість отримувати лікування, — розповідає завідувач блоку трансплантації кісткового мозкуБогдан Скульський.
Історія трансплантації кісткового мозку в Черкасах розпочалася із пілотного проєкту МОЗ, коли центри отримали можливість виконувати трансплантації. Було закуплено дороговартісне обладнання. У відділі гематології розпочинали працювати з аутологічними трансплантаціями — де донор і реципієнт — це одна і та ж сама людина.
— Логічним розвитком в цій сфері є початок роботи з алогенними трансплантаціями — спочатку з родинними, потім із неродинними та з напівсумісними. І завдяки цьому ми тут, де ми зараз є, — зауважує Скульський.
Загалом в Черкаському онкоцентрі від початку проведення першої ТКМ у 2019 році виконали майже 300 трансплантацій. Втім цьогоріч планують переступити й цю межу, додає Скульський.
Джерело матеріалу: сайт «Нова Доба»
Сьогодні ми схиляємо голови у глибокій шані перед тими, хто, рятуючи інші життя, віддав своє.
Медики завжди стоять на передовій — і в мирний час, і під час війни, пандемій чи надзвичайних ситуацій. Вони першими приходять на допомогу, часто ризикуючи власним здоров’ям і життям. І, на жаль, інколи ціна їхнього служіння — надто висока.
Черкаський онкоцентр вшановує пам’ять колег, які пішли від нас надто рано. Ми пам’ятаємо кожного з них — їхні теплі посмішки, мудрі поради, сильні руки і велике серце, сповнене любові до людей. Вони залишили слід у наших серцях і життях пацієнтів, яким вони допомагали боротися за шанс на завтра.
Світла пам’ять тим, кого вже немає з нами. Нехай спокійно спочивають їхні душі, а наша пам’ять про них ніколи не згасне.
Ми продовжуємо їхню справу — лікувати, підтримувати, рятувати. Бо саме в цьому — наша місія і наше покликання.
Вічна пам’ять героям у білих халатах.
Український центр трансплант-координації інформує:
Медичне законодавство – це про захист інтересів як пацієнта, так і працівників галузі охорони здоров’я, яка під час війни працює в особливих умовах і водночас потребує удосконалення. Які зміни необхідні на вимогу дня та після війни, чому у фокусі уваги – реформа фармринку, і над чим сьогодні працюють законодавці, – ThePharmaMedia розповів Голова Комітету Верховної Ради України з питань здоровʼя нації, медичної допомоги та медичного страхування Михайло Радуцький.
Питання захисту прав медичних працівників, забезпечення їх соціального захисту, збереження кадрового потенціалу медичної сфери, у тому числі в умовах війни, постійно перебувають у фокусі уваги нашого Комітету. За цю каденцію було ухвалено низку важливих законів, які регулюють вказані питання.
Щодо впорядкування діяльності медичних працівників, то з початком війни було врегульовано питання щодо надання можливості українським лікарям-переселенцям здійснювати діяльність з медичної практики поза зазначеним у ліцензії місцем її провадження та залучати для надання консультативної допомоги іноземних фахівців, крім фахівців з росії та білорусі (закон № 2494-IX).
Також у серпні минулого року було прийнято Закон № 3191-IX, яким визначено відповідні етичні засади та обмеження, котрих мають дотримуватись медичні, фармацевтичні працівники та фахівці з реабілітації у взаємодії з пацієнтами та представниками виробників і продавців лікарських засобів.
12 лютого нинішнього року було прийнято Закон № 4246-IX, яким врегульовано питання щодо підготовки, безперервного професійного розвитку та професійної діяльності за професіями у сфері охорони здоров’я. Цей Закон буде введений у дію 27.09.2025 р. Ним впорядковується система затвердження професійних стандартів, кваліфікацій, єдиних кваліфікаційних вимог до усіх професіоналів, які працюють у сфері охорони здоров’я, а також здійснення їх підготовки, перепідготовки та безперервного професійного розвитку. Також Законом запроваджується рейтинговий розподіл випускників медичних та фармацевтичних спеціальностей в інтернатуру за допомогою відповідної електронної системи, а також лікарська резидентура.
Одним з важливих для нашого Комітету залишається закон «Про самоврядування в сфері охорони здоров’я в Україні». Відповідний урядовий законопроєкт № 10372 прийнятий парламентом за основу 6 червня 2024 року. Наразі Комітет спільно з МОЗ та іншими стейкхолдерами працює над його підготовкою до другого читання.
Медичне самоврядування є ефективним управлінським механізмом, який дозволяє фахівцю працювати під контролем своїх колег професіоналів і водночас мати певну професійну автономію. Сьогодні самоврядні організації медиків створені й успішно працюють у більшості розвинених країн світу, зокрема практично в усіх країнах ЄС. Впровадження медичного самоврядування в Україні має стати важливою складовою ефективної системи охорони здоров’я, адже завдяки цьому професіонали у складі самоврядних організацій зможуть самостійно регулювати свою діяльність, контролювати якість медичних послуг, етичні стандарти та власний професійний розвиток, захищати права пацієнтів на якісну медичну допомогу.
Законопроєкт № 10372 передбачає ухвалення цілісного спеціального закону, яким в Україні вперше буде запроваджено інститут медичного професійного самоврядування, що дозволить передати частину контрольних функцій в охороні здоров’я професійним спільнотам, як це відбувається в країнах ЄС.
Це нова для нас система. Тому ми маємо ретельно опрацювати усі її «за» і «проти», визначити оптимальну модель і шляхи провадження медичного професійного самоврядування в Україні. Також дуже важливо забезпечити в цьому законі баланс між професійною автономією та державним регулюванням. Крім того, оскільки ми прагнемо створити ефективну систему управління професійною діяльністю медиків і фармацевтів європейського зразка, в законі мають бути чітко встановлені антикорупційні запобіжники, зокрема, чітко прописана процедура формування медичних палат та їх керівного складу, а також передбачено створення органу, до якого медики зможуть поскаржитися, у разі якщо палати неналежно працюють та порушують їхні права.
Саме на таких важливих речах роблять акцент наші міжнародні партнери, зокрема з Німецької медичної асоціації, з якою Комітет активно співпрацює у цій царині. Німецькі колеги мають цінний досвід, який допоможе ефективно організувати цей процес в Україні. Адже у Німеччині медичні палати працюють багато років. Наприклад, палату лікарів було там створено 75 років тому.
Моя принципова позиція: закон про самоврядування має запрацювати після завершення повномасштабної війни.
Дійсно, питання реформи фармринку та державного регулювання цін на ліки останнім часом знаходиться в фокусі уваги органів влади, фармацевтичного бізнесу та суспільства в цілому. Відзначу, що нові механізми впроваджуються на виконання рішення РНБО.
Для підвищення доступності лікарських засобів для всіх категорій населення України у лютому поточного року парламентом прийнято Закон № 4239-IX, яким запроваджено низку заходів, спрямованих на стабілізацію цін на лікарські засоби на фармацевтичному ринку України. Зокрема, цим Законом передбачено створення та ведення Національного каталогу цін на лікарські засоби. У цьому каталозі мають бути задекларовані ціни виробника або імпортера на усі лікарські засоби, наявні на ринку України. Їх зобов’язаний декларувати виробник або імпортер або власник реєстраційного посвідчення. У разі відсутності задекларованої ціни на лікарський засіб у Національному каталозі цін забороняється випуск такого лікарського засобу в обіг. Механізм реферування, узгодження, затвердження та реєстрації ціни виробника або імпортера лікарського засобу в Національному каталозі цін, а також порядок декларування та реферування цін інноваційних лікарських засобів (оригінальних) визначає Кабінет Міністрів України.
Наразі подальшим впровадженням фармринку займається МОЗ. За даними профільного міністерства, за 3 місяці дії нових правил на фармринку українцям вдалося заощадити 832 млн грн.
Наразі дискусія між владою і бізнесом точиться навколо запропонованого МОЗ механізму надання маркетингових та інших послуг, пов’язаних з реалізацією лікарських засобів, визначеному у проєкті постанови Кабміну «Деякі питання надання маркетингових та інших послуг, пов’язаних з реалізацією лікарських засобів кінцевому споживачу, та застосування інструментів фактичного зменшення закупівельних цін після переходу права власності на товари», винесеній МОЗ на громадське обговорення 28 березня 2025 року.
У квітні-травні поточного року проводились чисельні наради у МОЗ та Офісі Президента України під головуванням заступниці керівника Офісу Президента Ірини Верещук, на яких обговорювалися спірні положення цього проєкту постанови з фармвиробниками, представниками аптечного сектору та пацієнтськими громадськими організаціями з метою пошуку компромісних рішень.
Ця робота ще не завершена. Наразі МОЗ доопрацьовує редакцію проєкту цієї постанови з урахуванням проведених консультацій.
Більшість з необхідних законодавчих рішень для збільшення фінансової й фізичної доступності ліків, підвищення їх якості й боротьби з фальсифікатом вже ухвалені парламентом за ініціативи нашого Комітету. Зокрема:
Дійсно, наразі Комітет працює над проєктом Закону «Про організацію аптечної діяльності», розробка якого передбачена Планом законопроектної роботи на 2025 рік. Це буде законопроєкт, переважно зорієнтований на регулювання аптечної діяльності, кадрового забезпечення, фармацевтичних послуг та інших питань, що не регулюються Законом «Про лікарські засоби».
Дійсно, війна диктує свої умови і наразі багато важливих законів ухвалюються з відтермінованим вступом у дію, часто прив’язаним до завершення війни. Це логічно, з огляду на ресурсні обмеження, економічні виклики та фокус на обороні. Однак, у сфері охорони здоровʼя таких законів небагато, тому що галузь стало працює попри війну і більшість змін з удосконалення її роботи потрібні «тут і зараз».
Можна навіть сказати, що війна прискорила необхідність ухвалення певних законів. Наприклад, це стосується забезпечення населення ефективними та доступними ліками, удосконалення електронної системи охорони здоров’я та телемедицини, оптимізації роботи військово-лікарських та медико-соціальних експертних комісій, розбудови систем громадського здоров’я, охорони психічного здоров’я українців, трансплантації, безпеки та якості донорської крові тощо.
Усі ці законодавчі ініціативи були підготовлені нашим Комітетом спільно з МОЗ. Водночас ми активно продовжуємо працювати над питаннями адаптації української системи охорони здоровʼя до стандартів Європейського Союзу, що є необхідною умовою для успішної євроінтеграції нашої країни.
Звісно, для комплексних законів передбачено поетапне введення в дію, через необхідність розробки відповідних підзаконних нормативно-правових актів для їх реалізації, створення необхідних контролюючих органів тощо.
Наприклад, це стосується нового комплексного євроінтеграційного Закону України «Про лікарські засоби», прикінцевими та перехідними положеннями якого передбачено дуже гнучкий та поетапний план введення його в дію, щоб дозволити уряду та бізнесу підготуватися до нових вимог, забезпечити перехідний період для імплементації його норм.
Таким чином, ми тримаємо чіткий вектор на прискорене впровадження тих законодавчих змін, які мають негайний вплив на життя громадян, ефективність системи та європейську інтеграцію.
Єдині системні зміни у галузі, які точно будуть впроваджуватися після війни – це професійне медичне самоврядування, оскільки цей суспільний інститут передбачає побудову нової системи професійного контролю та управління сферою охорони здоров’я.