aparat-1-1200x799.jpg

В Україні таку маніпуляцію до цього часу здійснювали лише для дітей в НДСЛ «Охматдит», тепер цю послугу можуть отримати і дорослі пацієнти в Черкасах.

Лікувальний сеанс складається з декількох етапів. Спочатку відбувається забір мононуклеарних клітин шляхом аферезу, переміщення в контейнер для опромінення з додаванням спеціального розчину й опромінення в Macogenic G2. Опісля – інфузія (повернення) оброблених клітин пацієнту. Фахівці запевняють, що завдяки цій процедурі в хворого зменшуються вияви захворювання.

У 2020 році Черкаський обласний онкологічний диспансер придбав апарат для проведення екстракорпорального фотоферезу.

Як розповідає завідувачка обласного лікувально-діагностичного гематологічного центру Черкаського онкодиспансеру Олена Лук’янець, світовими лідерами визнано, що у випадку невдачі першої лінії боротьби з реакцією «трансплантат проти господаря» треба долучатися до процедури – екстракорпорального фотохіміотерапії.

До цього часу процедура для дорослих не була доступна в нашій країні. Ми вирішили придбати цей апарат, щоб надавати допомогу пацієнтам, які її потребують, – сказала Лук’янець.

Лікування екстракорпоральним фотоферезом показане пацієнтам з РТПХ (реакції «трансплантат проти господаря»), а також у випадках трансплантології солідних органів.

Окрім цього фахівці рекомендують проводити процедуру людям, які мають аутоімунні захворювання: атопічний дерматит, пухирчатка вульгарна та листовидна, ревматоїдний артрит, розсіяний склероз, системний червоний вовчак, склероз, токсичний епідермальний некроліз, Хвороба Крона та Шкірна форма Т-клітинної лімфоми. 

До протипоказів належать: кровотеча та її високий ризик, наявність нерозкритого гнійного вогнища, алергічні реакції на компоненти, що використовують для проведення маніпуляції.  В Україні таку процедуру до цього часу проводили лише для дітей в НДСЛ «Охматдит». Черкаські медики стажувались у столичних фахівців щодо її проведення.


goooooooooooooooooooool-1200x800.jpg

До Черкаського обласного онкологічного диспансеру завітала делегація представників місії Бюро ВООЗу.

Доктор Ізраель Гестесо, спеціаліст екстреної медичної допомоги  та консультант-біомедичний інженер Дмитро Осін у межах зустрічі промоніторили та оцінили діяльність Черкаського онкодиспансеру.

 


posol-gol-1200x900.jpg

Днями на Черкащині з робочим візитом перебував Надзвичайний і Повноважний Посол Франції.

Серед низки відвіданих закладів – і  Черкаський обласний онкологічний диспансер.

Детальніше дізнатися про візит Посла можна у відеоматеріалі ТРК «Ільдана»:


azamatova.jpg

День людей з історією раку або ж Cancer Survivors Day відбувся в Україні нещодавно. Ця дата стосується тих, хто щойно дізнався про свій діагноз, долає цю хворобу чи вже залишив її в минулому.

Психологиня Черкаського обласного онкологічного диспансеру Надія Азаматова пояснила, з якими психологічними перешкодами та етапами стикаються люди, яким діагностували онкологічне захворювання.

Період прийняття діагнозу

З якими психологічними проблемами зіштовхується людина, якій діагностували онкологію?

 ➖ Коли людина дізнається вперше про свій діагноз, вона проходить п’ять стадій прийняття: шок, заперечення, торги, агресія і депресія. Щоправда ці етапи не обов᾿язково повинні бути саме в такій послідовності. Усе залежить від людини, хвороби, стану пацієнта, розвитку ускладнень або шляху до одужання.

На Вашу думку, як необхідно поводитися рідним у такій ситуації?

➖ Це дуже важливе питання, бо онкологія стосується всієї родини. Близькі та хворі потребують допомоги. Іноді рідні розгублені більше, ніж пацієнти. Найперше, потрібно зібрати всю інформацію про захворювання, підтримати хворого. Не варто витрачати дарма час на екстрасенсів та нетрадиційне лікування. Можливо, краще буде поспілкуватися з людиною, яка вже пройшла подібний етап у житті, вона може порадити щось.

Найголовніше: не можна залишати людину наодинці. Потрібно проговорити всі дрібниці, скласти план, показати діями, що хворий не сам, і ви готові пройти період лікування разом. Рідним потрібно вміти знаходити спільну мову, вислуховувати, не перебивати, спонукати до активної розмови, показувати свою зацікавленість, не знецінювати проблему хворого, бо це ображає.

Бувають ситуації, коли людина дуже емоційно сприйняла діагноз і «закрилася» від рідних, лікарів, що в такому випадку порадите зробити, аби вивести із цього стану?

➖ Рідним необхідно налагодити контакт з хворим, обговорити, що саме його хвилює, і знайти інформацію, яка допомогла б. Потрібно розібратися, чи це стадія «заперечення», коли людина не вірить у те, що вона захворіла, чи це прийняття рішення, що я не хочу лікуватися і нехай буде те, що буде. Лише якщо врахувати всі особливості ситуації, тоді можна зробити висновки. Проте якщо близькі бачать, що не можуть вийти на довірливий рівень спілкування або вплинути, то необхідно звернутися до фахівців.

У випадку, коли з людиною перестають спілкуватися найкращі друзі через хворобу, що необхідно робити?

 ➖ Я досить часто бачила, коли підлітки, які мали друзів, після захворювання втрачали контакти. Проте вони дуже потребували спілкування. Але треба розуміти, що це життя, і якщо люди так себе повели по відношенню до вас, то чи це була справжня дружба? Був випадок у моїй практиці, коли звернувся хлопець, якого покинула дівчина, друзі також перестали спілкуватися. Ми робили акцент на тому, що ніхто не зобов’язаний когось любити. Усі люди різні.

Справжні близькі не покинуть у важкій ситуації. Можливо, не погано, що це сталося саме зараз, коли ви ще не дуже прив’язалися до людини. Головне – прийняти те, що відбулося, і зрозуміти, що ніхто нікому нічим не зобов’язаний. Дружба, любов – це добровільний вибір кожного. І тоді легше сприймати зраду чи якийсь негарний вчинок з боку інших.

Період лікування: емоційні проблеми, страхи та шляхи боротьби

Ви згадували, що під час лікування людина перебуває в різних психологічних станах. Скажіть, як допомогти хворому впоратися із страхами?

➖ Потрібно пояснити хворому, що в такій ситуації нормально мати страхи. Коли людина побачить, що були схожі випадки, зрозуміє, що більшість пройшли через цей етап, що вона не одна така, то пацієнту набагато легше буде сприймати ситуацію. Потрібно також шукати різні ресурси, енергію, що сприяла б одужанню. Тобто хворий має усвідомити, що боятися нормально, але потрібно шукати шляхи подолання страхів. Якщо він не може впоратися, то потрібно, знову ж таки, звернутися за допомогою до спеціалістів.

Що робити, коли пацієнт перебуває в депресії?

➖ Хвороба не має стати центром життя. Потрібно допомогти пацієнту перенести акценти на родину, хобі. Проводити разом час за переглядом позитивних фільмів, на природі. Необхідно, аби людина, яка хворіє, чимось цікавилася. У дитячому відділенні онкодиспансеру волонтери постійно проводять розважальні заходи, які допомагають відволікти пацієнтів від хвороби. Я завжди кажу дітям, що потрібно спробувати себе в тій чи тій справі, професії. Наприклад, відчути себе в роі фотомоделі, художника, можна вчити мови, займатися музикою. Це питання відповідальності та вибору кожної людини: проводити час з користю чи страждати.

Під час лікування з пацієнтом перебувають як інші хворі, так і рідні. Як вони впливають на емоційний стан людини, яка лікується від онкологічного захворювання?

➖ Вплив неймовірний. Часто до мене приходять пацієнти та скаржаться, що не можуть лежати в палаті, бо там пригнічена атмосфера, хтось постійно говорить про свої страхи, переживання і від того стає ще важче. У таких ситуаціях людина не може знайти спокій, але змушена перебувати там, де їй некомфортно. Коли ви не можете вплинути на це, то необхідно відволікати увагу від хвороби, негативу. Це можуть бути прогулянки, хобі, спілкування з рідними. Важлива розумна та позитивна підтримка.

Що саме Ви розумієте під «розумною» підтримкою?

 ➖ Я не раз спостерігала, коли батьки неправильно підтримували, іноді ненавмисно «накручували» дітей. Тому потрібно підказати, як спілкуватися, що говорити. Головне правило: вони обов᾿язково мають бути відкритими та чесними. Постійно обмінюватися емоціями, оскільки це необхідно для того, аби зрозуміти, чи поведінка хворого показова, чи він насправді вірить в одужання.

Хворі дуже відчувають, коли їм брешуть. Якщо рідний боїться, то він має сказати: «Мені також дуже страшно, але разом ми це поборемо». Коли між людьми встановлюються відверті стосунки, тоді і хворий не боїться поділитися своїми переживаннями.

Пані Надіє, Ви згадали про неправильну підтримку. Як ще вона може виявлятися?

➖ Рідні можуть відчувати провину через те, що їхня дитина або кохана людина захворіла. Але варто одразу з’ясувати, чи це реальна провина чи невротична, тобто нереальна. Іноді близькі вважають, що саме вони винні в тій ситуації, що склалася. Тоді потрібно чесно відповісти собі: «Чи справді я винен? Чи робив все необхідне, дотримувався порад лікарів?». Коли ви відповісте на ці запитання, то усвідомите, що ніяк не могли вплинути на ситуацію і не винні в захворюванні. Це дасть змогу не «накручувати» себе, хворого і дати ту підтримку, якої людина потребує.

Окрім цього, не повинно бути гіперопіки. Хворі можуть відчути себе немічними. Необхідно, щоб людина була максимально задіяна: ухвалювала самостійні рішення, обслуговувала себе, якщо стан дозволяє. Рідні повинні долучати хворого до активної участі в житті родини. Якщо людина зрозуміє, що ставлення до неї не змінилося після хвороби, то відчуватиме себе легше. Тоді в спілкуванні хворий буде більш яскраво відкриватися та обговорювати з вами свої проблеми. Емоційні стани та захисні реакції

Побутує теза, що життя людей, яким діагностували «онкологію», умовно ділиться на «до» і «після». Наскільки ця класифікація доречна?

➖ Я думаю, це доречний поділ, принаймні практика вказує на це. Навіть коли я зустрічаюся з дітьми, які одужали, то вони сприймають життя зовсім інакше. Це можна пояснити тим, що в них була конфронтація зі смертю. Людина пройшла складний шлях і сприймає життя зовсім інакше. Вона його більше цінує, ставиться уважніше до свого здоров’я.

У мене були такі випадки, коли підлітки, які пройшли лікування, приходили на аналізи або на обстеження, і розповідали, що вони не розуміють своїх однолітків, що не можуть знайти спільну мову. Пацієнт змушений адаптуватися до нових умов, бо його життя може змінитися кардинально, все залежить від того, який результат лікування.

Є деякі хворі, які живуть від події до події, ніби «на автоматі». Як можна допомогти таким людям повернути цікавість до життя?

➖ Насправді, це особистий вибір кожного. Досить часто багато людей так і живуть. Як правило, важкі хвороби, як онкологічні захворювання, із цього ступору виводять. Але бувають випадки, коли людина продовжує жити «на автоматі» й не насолоджується приємними моментами. Коли вона старішає, то не задоволена, як вона провела свої роки. Людині потрібно усвідомити, що життя – не чернетка і не репетиція, тому треба цінувати теперішнє, насичувати свої будні яскравими подіями, емоціями.

Чи можна вважати це певною захисною реакцією людини?

➖ Можливо. Бувають такі випадки, коли людина «закривається» від життя. Потрібно, знову ж таки, розібратися, що з нею. Наприклад, чи вона боїться починати стосунки, і таким чином придумала, що її це не турбує, тому вона живе для себе. А насправді, якщо глибше подивитися, то можна побачити велике бажання будувати стосунки, мати родину. Це питання також стосується того, наскільки людина готова вийти із зони комфорту і спробувати щось нове.

Які ще захисні реакції Ви спостерігали в практиці, коли спілкувалися з онкохворими?

➖ Наприклад, заперечення. Людина каже: «Не може такого бути, це помилковий діагноз». Або може вірити у власну унікальність та думати, що «зі мною такого не станеться». Або, наприклад, проекція – вид психологічного захисту, коли приписуються іншим власні думки, почуття, особливості. Наприклад, агресивна людина вважає себе вразливою, чутливою, а інших агресивними. Регресія також психозахист. Це повернення до більш ранніх, інфантильних форм поведінки. Заміщення – психологічний захист, коли відбувається розрядка власних пригнічених емоцій на слабшому, беззахисному. Наприклад, накопичене роздратування через хворобу та проблеми зривається на медичному персоналі, на сусіді по палаті або на рідному.

Людина використовує якийсь із способів для того, щоб зробити собі більш комфортну переробку переживань. Але іноді вони не дають можливості впоратися із проблемою і заважають. Наприклад, коли людина захворіла і починає заперечувати цей факт, а отже не лікується, втрачає цінний час.

З досвіду, скажіть, що найбільше мотивує людей боротися з хворобою?

➖ Напевно, якщо йдеться про матір, то це діти. А взагалі, має бути мета, заради якої людина повинна жити. Якщо її немає, то часом, хворі просто здаються. Я завжди кажу пацієнтам: мрійте, плануйте, ставте мету. Запитую, що вони зроблять в цьому році, що в наступному. Тоді є те, заради чого варто жити. Тому я вважаю, що певна ціль і є найкращим мотиватором.

Період реабілітації: практичні поради щодо адаптації хворих

З якими емоційними проблемами може зіштовхнутися людина, яка пройшла курс лікування?

➖ Дезадаптація, агресія, тривога, страх рецидиву, занижена самооцінка через ставлення рідних, друзів. Для людини важливе спілкування, бо вона соціальна істота. Якщо пацієнт відчуває себе не потрібним, перебуває в ізоляції, «замикається», тоді починаються проблеми.

Скільки триває період адаптації людини після хвороби?

➖ Це дуже складний і відповідальний період, тому що людина звикає жити в певних умовах, іноді вони складні. А коли все різко змінюється, то вона відчуває себе дезадаптовано, ніби в якійсь порожнечі, не розуміє, що з нею відбувається і що робити далі. Тому треба все проговорювати. Для онкохворих цей період може довго тривати: комусь знадобиться два-три місяці, а декому набагато більше.

 Усе залежить від фізичного стану, ступеня виснаженості організму після лікування та спроможності до відновлення. Пацієнт може відчувати слабкість, біль – це нормально для таких захворювань. Тому не варто починати одразу важко фізично працювати або жити так, як це було до хвороби. Організму потрібен час для відновлення. Людина має вдома чітко продовжувати дотримуватися рекомендацій лікаря. Також дуже важливо не плутати ремісію та одужання.

Можете детальніше розповісти про період ремісії. Як саме себе повинен поводити хворий?

 ➖ Ремісія – це стан, коли людина відчуває полегшення проявів або зникнення симптомів захворювання. Хвороба може повернутися. Якщо людина це усвідомлюватиме і, не дай Бог, трапиться рецидив, то вона сприйме звістку спокійно, а також буде більш уважніша до здоров᾿я, виконуватиме рекомендації лікаря. Якщо у вас ремісія, то це не значить, що можна не пити ліки, не проходити обстеження та консультації, не здавати аналізи чи не дотримуватися режиму сну, харчування.

Коли пацієнти перебувають під наглядом медичного персоналу, то чітко виконують план лікування. А вдома хворі лишаються один на один із проблемами, потребами. І тут з᾿являються страхи, непотрібні думки. Ця метушня формує тривогу, що може перерости в тривожний стан. І тобі без спеціаліста не обійтися.

Що робити, коли батьки пацієнтів вже після одужання дітей не можуть «відпустити» ситуацію та почати нормальне життя?

➖ Я згадала ситуацію, пов’язану з однією дівчинкою, яка звернулася з приводу тривоги та заниженої самооцінки. Вона вилікувалася в ранньому дитинстві від онкологічного захворювання. Як виявилося, мама їй весь час розповідала під час лікування та після, що не можна робити. Наприклад, не можна зустрічатися з друзями, не можна перевантажуватися, не можна виходити заміж чи народжувати, бо ти хвора. Хоча вона вже одужала. Ці розмови сформували у дитини агресію, бо вона не могла задовільнити власні бажання, потреби. У неї була занижена самооцінка, бо залишилося відчуття: «я не така, як усі, у мене нічого не буде». І які перспективи життя бачить дитина? Вона розуміє, що не може реалізувати мрії, бо вона хвора. Тому батькам потрібно усвідомлювати, що вони роблять, і чи справді це краще? Можливо, вони хочуть захистити дитину, але гіперопіка, заборона жити звичайним життям призводить до того, що вони калічать долю близької людини.

Також дорослі мають розуміти, що вони взірець для дитини. Тому не потрібно формувати неправильні установки й не дозволяти собі розслабитися, задовольняти власні потреби. Бо благополуччя рідних дуже впливає на дитину. Батьки повинні любити себе для того, щоб бути здоровими, бадьорими, аби дарувати себе дитині та допомогти їй пройти цей складний шлях.


gol-onko-1200x800.jpg

Благодійна акція відбулася в Черкаському обласному онкодиспансері 4 червня. Із нагоди Дня захисту дітей очільниця БДФ «Подаруй дитині світ» Світлана Федорова спільно з байкерами влаштувала святковий захід.

У межах акції онкохворі діти разом із батьками покаталися на мотоциклах. Такий захід проводять удруге. 

– Ми довго думали, як порадувати онкохворих дітей. Виникла ідея спільно з байкерами провести такий захід. Хочеться, щоб це завжди були якісь такі неординарні заходи, аби малечі сподобалося, – розповідає Світлана Федорова та додає, що зв’язалася із байкерами через соцмережі. – Рада, що хлопці відгукнулися і подарували позитивні емоції маленьким пацієнтам. Окрім цього для дітей волонтерка Тетяна Прокопова від “Мусс кейк” передала смаколики. 

Як зазначає психологиня Черкаського онкодиспансеру Надія Азаматова, акцію планували провести в День захисту дітей, але через несприятливу погоду довелося перенести святкування.  

– Я думаю, поїздка на мотоциклі дасть дітям можливість трошки розважитися, перемкнути увагу з лікування та отримати позитивні емоції. Для того, щоб з’явилися сили та енергія боротися з хворобою, потрібно проводити такі акції. Це вкрай необхідно як для дітей, так і для їхніх батьків, – зауважила психологиня та додала, що це один із перших заходів, що проводять в онкодиспансері за останній час через карантинні обмеження. – Радіємо, що з’явилася така можливість та адміністрація закладу дозволила провести це свято. 

Мама пацієнтки Світлана Олексій розповідає, що дуже вдячна організаторам за проведену акцію. 

– Дуже класна ідея. Донька рада, її переповнюють емоції. Вона вперше каталася на байку. Геть не страшно було. Мотоциклісти поставилися дуже відповідально та дотримувалися швидкісного режиму. Дуже позитивно ставлюся до таких ініціатив, що організовують в онкодиспансері. Дітям у радість, адже що вони бачать, крім ліків, лікарні та болю? А ця акція відволікла та зарядила позитивними емоціями, – зазначила пані Світлана. 

В акції взяли участь байкери з Черкас, Канева, Сміли та Києва.

Мотоцикліст Валерій Лісун розповідає, що з друзями охоче відгукнувся на запрошення Світлани Федорової. 

– Декілька років тому ми також долучалися до цієї благодійної акції і зараз вирішили повторити. Дітям дуже подобається, бо коли їдеш на мотоциклі – виникає відчуття свободи і забуваєш про всі проблеми та негаразди. Дякую друзям, які долучилися і попри те, що сьогодні робочий день, змогли приїхати та порадувати дітей, – зауважив Лісун. 

Пацієнтка онкодиспансеру Юлія розповідає, що вперше сіла на мотоцикл із батьком у шість років, відтоді полюбила швидкість. 

– Думаю, для дітей це найкраща розвага. Спочатку я трохи соромилася, а потім увійшла в азарт. Байкери дуже круті. Хочеться кататися знову і знову, – зауважила дівчина. 

Її мама Ірина Дахно також проїхалася з байкером та розповіла, що від поїздки адреналін зашкалює та емоції переповнюють.

Байкер Володимир Майсак розповів, що коли вперше організовували акцію, у нього не вийшло приїхати. Цьогоріч вирішив виправити ситуацію. 

– Приїхав, щоб порадувати дітей та самому відволіктися від рутинних справ. У спілкуванні з малечею не виникло жодних бар’єрів. Усе пройшло на позитиві. Я вважаю, якщо людина змотивована, то в неї більше шансів побороти якусь хворобу чи проблему. Нові емоції відкривають друге дихання, – сказав Майсак. 

Також байкери завітали в Паліативний центр та покатали охочих пацієнтів. 

Матеріал журналістки «Нової Доби» Дар’ї Роженкової


3-cherv.jpg

Цього тижня Черкаський обласний онкологічний диспансер відвідали представники медичних закладів із різних міст України.

Фахівці з Києва, Кропивницького та Дніпра приїхали перейняти наш досвід,  поділитися  власними напрацюваннями, знайти спільні точки дотику у вирішенні низки виробничих, адміністративних питань, а також ознайомитися з матеріально-технічною базою нашого закладу.

За результатами моніторингу, Черкаський онкологічний диспансер – у трійці лідерів в Україні за обсягом надання послуг. Також перебуває на першій позиції за кількістю пакетів медичних послуг за договорами з НСЗУ. Черкаський онкодиспансер єдиний в Україні має сертифіковану лабораторію для здійснення високоточних досліджень.

У нас таки є чим пишатися! І чим ділитися з колегами!

Під час зустрічі медики оглянули Обласний лікувально-діагностичний гематологічний центр: палати інтенсивної терапії гемобластозів, ліжка для проведення трансплантації стовбурових клітин, кріосховище, а також патгістологічну лабараторію, де виконують імуногістологічне дослідження клітин.

Фахівці оцінили оснащення лабораторного центру, де здійснюють близько 100 найменувань різних досліджень: гематологічних і біохімічних. Гості були позитивно вражені висококваліфікованим кадровим забезпеченням та рівнем підготовки працівників онкодиспансеру.

Адміністрація Черкаського обласного онкологічного диспансеру дякує медикам, які приїхали перейняти наш досвід і поділилися власними напрацюваннями.

Феофанія клінічна лікарня TomoClinic Дніпропетровська міська багатопрофільна клінічна лікарня 4

Детальніше про гостей, які завітали з інших медичних закладів:

У клінічній лікарні «Феофанія» фахівці надають діагностично-лікувальні послуги. Пацієнти отримують стаціонарну медичну допомогу в 28 лікувальних та 8 діагностичних відділеннях відповідно до уніфікованих стандартів медичних технологій.

У планах закладу – упровадження гематологічної, аутологічної та органної трансплантації. Тому співробітники детальніше ознайомилися з методами відбору та зберігання стовбурових клітин.

Кропивницький онкологічний центр «TomoClinic» – перший і єдиний в Україні медичний заклад, де пацієнтам з онкологічними захворюваннями доступний найбільш сучасний, точний і ефективний метод лікування — томотерапія.

Варто зазначити, що це перший приватний заклад, що уклав договір з НСЗУ для радіологічного лікування хворих.

🔸Дніпропетровська мiська багатопрофiльна клiнiчна лiкарня № 4. На базі відділень функціонує 6 наукових кафедр Дніпропетровської медичної академії.

Фахівці закладу співпрацюють спільно з провідними медичними компаніями і клініками України, Європи та Америки. Під час здійснення діяльності медики реалізовують перспективні наукові програми з актуальних напрямів сучасної охорони здоров’я.


1-cher.png

Дитяча онкологія є однією з найважливіших проблем сьогодення. Минулоріч в Україні виявили 1442 випадків раку в дітей до 14 років.

Найбільш поширені онкологічні захворювання в дітей:

🔸 у хлопчиків — 76,6% усіх випадків — лейкемія, рак головного мозку та нервової системи, злоякісні новоутворення кісток, м’яких тканин та нирок;

🔸 у дівчаток — 85,3% усіх випадків — рак головного мозку та нервової системи, лейкемія, злоякісні новоутворення заочеревинного простору, м’яких тканин та кісток.

Дитяча онкологія — не смертний вирок, хворобу можна вилікувати в сучасних умовах. Досвід європейських країн засвідчує, що 75–80% дітей з діагнозами злоякісних пухлин і лейкозів мають шанси знову бути здоровими.

В Україні рівень виживаності дітей становить близько 60%.

Рак у дитячому віці здебільшого неможливо виявити за допомогою скринінгу або визначити причини виникнення онкологічних захворювань у дітей.

Лише невелику частку онконедуг у дитячому віці спричиняють фактори, що пов’язані з навколишнім середовищем, способом життя, деякими хронічними інфекціями. Близько 10 % всіх онкопацієнтів дитячого віку мають схильність до раку через генетичні фактори.

В усьому світі одним із найбільш дієвих методів боротьби з онкозахворюваннями є рання діагностика та ефективне лікування.

❗Онкологічні захворювання в дітей часто супроводжуються симптомами, що можуть помітити не лише лікарі, а й члени родини. Серед основних ознак виокремлюють:

🔸 тривала й безпричинна втрата ваги;

🔸часті головні болі, що супроводжуються ранковим блюванням;

🔸набряки, постійні больові відчуття в кістках, суглобах, у ділянці спини або ногах;

🔸ущільнення в зоні живота, шиї, грудей, таза чи пахв, збільшення лімфовузлів;

🔸поява синців або висипів на шкірі;

🔸часто повторювані інфекційні захворювання;

🔸біляста смужка за зіницею в оці дитини;

🔸постійна нудота чи блювання без нудоти;

🔸постійна втома й блідість шкіри;

🔸видимі раптові зміни у фізичному стані дитини, що не зникають;

🔸періодичне чи постійне підвищення температури без причин.

Один або кілька таких симптомів у дитини є приводом для батьків, аби негайно звернутися до педіатра.

Рання діагностика раку у дітей має важливе значення й підвищує показники виживання. Вона містить три компоненти:

🔸 виявлення ознак захворювання членами сім’ї і звернення за допомогою;

🔸 оцінка клінічної картини, діагностика та визначення ступеня поширення раку;

🔸 забезпечення доступу до лікування.

Вирішальним чинником є правильно поставлений діагноз. Лікування кожного виду раку здійснюють за певною схемою й застосовуючи різні методи: хірургічне втручання, променеву терапію й хіміотерапію.

Діти, які пройшли лікування, потребують постійного спостереження для відстеження можливого рецидиву раку й контролю будь-яких можливих токсичних ефектів, пов’язаних із лікуванням.


palinnya.png

Кожен восьмий випадок онкологічного захворювання, а також кожна п’ята смерть онкохворої людини спричинені палінням.

Ба більше, тютюновий дим містить понад 7 000 хімічних сполук, з яких щонайменше 250 є токсичними, а 69 спричиняють онкологічні захворювання.

Загалом паління зумовлює появу щонайменше 15 видів раку.

У цигарках є канцерогени, що водночас належать до хімічних сполук: поліциклічні ароматичні вуглеводні (ПАУ), N-нітрозаміни, ароматичні аміни, альдегіди, леткі органічні вуглеводні та метали. Саме з їхнім впливом і пов’язують виникнення й розвиток онкологічних захворювань.

Хімічні сполуки, що містяться в сигаретному димі, послаблюють імунну систему та унеможливлюють повноцінну боротьбу з раковими клітинами. Також ці ж речовини можуть пошкодити або змінити ДНК клітини. У результаті порушується їхній розвиток та функціонування.

Не лише курці перебувають в зоні ризику. Мимовільне вдихання вторинного тютюнового диму, що людина видихає під час паління, теж має згубний вплив.

Також варто відмовитися від «легких» цигарок, адже вони насправді можуть містити більше смоли порівняно зі звичайними тютюновими виробами. До того ж у цьому випадку курці інтенсивніше та глибше вдихають дим, а отже й — більшу кількість канцерогенних речовин.

Тож паління, зокрема й пасивне, спричиняє онкологічні захворювання (через вплив канцерогенів на ДНК клітини та послаблення імунної системи).

Серед видів раку, що можуть виникнути через паління, такі:

🔸 рак легень;

🔸 рак ротової порожнини, гортані, носоглотки;

🔸 рак стравоходу;

🔸 рак сечового міхура, нирок та сечоводу;

🔸 рак шлунка, підшлункової залози і печінки;

🔸 рак шийки матки та яєчника;

🔸 рак кишечника (колоректальний рак);

🔸 гострий мієлоїдний лейкоз.

Також уживання тютюну може призвести до захворювань дихальних шляхів, серцево-судинної системи, остеопорозу, катаракти або й сліпоти, пародонтозу, безпліддя та імпотенції.

Уже за 12 годин після останньої викуреної цигарки організм починає відновлюватися, а ризик захворіти на рак зменшується.

Відмовитися від паління ніколи не пізно!


gemodiz-golovne-1200x776.jpg

Черкаський обласний онкологічний диспансер підписав договір з Національною службою здоров’я України на лікування хворих методом гемодіалізу в амбулаторних умовах.

Відтепер згідно з Програмою медичних гарантій пацієнти, які потребують позаниркового очищення крові, можуть безкоштовно проходити процедуру в підрозділі гемодіалізу Центру пластичної реконструктивної та малоінвазійної онкоурології.

За словами завідувача обласного центру пластичної реконструктивної та малоінвазійної онкоурології Черкаського обласного онкологічного диспансеру Романа Морару-Бурлеску, зараз фахівці здійснюють важливу процедуру гемодіалізу.

Це насамперед необхідно для хворих. По-перше, проблематично, коли пацієнти потребують хірургічного втручання, але перебувають на постійному хронічному гемодіалізі. Після оперативних масивних утручань у деяких хворих відбуваються гострі пошкодження нирок, тому опісля необхідно здійснювати гемодіаліз, – пояснив Морару-Бурлеску.

Лікарка-нефролог Таїсія Ткаченко розповіла про показання та специфіку надання процедури гемодіалізу хворим. Також фахівчиня зазначила про зміни, які відбулися унаслідок укладення договору з НСЗУ.

Яку можливість дає пакет послуг від НСЗУ для підрозділу гемодіалізу?

По-перше, лікування пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю є безкоштовним. До пакету послуг зараховані: первинний огляд та подальше спостереження, контроль ефективності діалізного лікування, проведення гемодіалізу із забезпеченням необхідними медичними засобами та витратними матеріалами. Також у цьому переліку є: лабораторні дослідження, запобігання інфекційним ускладненням та тромбозу, медикаментозне лікування анемії.

По-друге, раніше пацієнт, який потребував позаниркового очищення крові, мав обирати заклад відповідно до місця проживання. Зараз хворий може отримати послугу в будь-якій лікарні,  що надає послуги амбулаторного гемоділізу та має контракт з НСЗУ.

Які умови створені для проведення процедури?

У нашій клініці сформована команда кваліфікованих фахівців, як-от: лікарів-нефрологів та анестезіологів, що здійснюють постійний нагляд за хворими нефрологічного профілю та після трансплантації нирки. За бажанням пацієнт може проконсультуватися зі спеціалістами інших відділень. 

Також у підрозділі гемодіалізу створені комфортні умови для проведення процедур. За допомогою найсучаснішого апарату «Fresenius 5008S» можна здійснювати високоефективну очистку крові за допомогою різних режимів, зокрема й гемодіафільтрацію. Цей апарат використовуємо не тільки для хворих, які вже проходять гемодіаліз, але й для тих, що з певної причини госпіталізують у наш заклад (з приводу планової операції або онкопатології за направленням). А також для людей, які приїжджають для трансплантації нирки.

Інноваційність системи полягає у водоочищенні, бо це – один з найбільш важливих складників під час проведення процедури. В обладнанні встановлені одноразові фільтри, а вода надходить до апарату в онлайновому режимі.

Для пацієнтів створена окрема палата, де розміщено медичне багатофункціональне ліжко, кондиціонер, телевізор і вбиральня. У сусідній кімнаті – пост медсестри, яка наглядає за хворим.

Скільки пацієнтів можуть обслуговувати?

Від початку функціонування підрозділу вже провели близько тридцяти процедур з гемодіалізу.  Нині у нас є можливість лікувати чотирьох пацієнтів. Вони перебувають тут чотири години тричі на тиждень: у понеділок, середу та п’ятницю або ж у вівторок, четвер та суботу (1-2 зміни). Поки що постійних пацієнтів немає, але двоє зараз на підготовчому етапі.

Які чинники впливають на ефективність процедури?

До чинників, що впливають на ефективність процедури з боку пацієнта, зараховують: загальний стан, наявність супутніх захворювань, стан судинного доступу (артеріовенозної фістули чи центрального венозного катетера). Щодо обладнання – модальність процедури, якість водоочищення, своєчасне технічне обслуговування та амортизація обладнання.

Які є переваги для діалізних пацієнтів у вашій структурі?

По-перше, собівартість однієї процедури гемодіалізу становить понад дві тисячі гривень, а для хворих на хронічному гемодіалізі ці послуги – безкоштовні. Також для пацієнта створені комфортні умови: у його розпорядженні зручне багатофункціональне ліжко. У цей час біля хворого перебуває медичний персонал, бо для організму це – складна гемодинамічна інвазивна процедура, що може мати ускладнення. У швидкому доступі знаходяться необхідні медичні препарати. У підрозділі є кисневі концентратори, адже через епідеміологічну ситуацію, пацієнт може потребувати кисневої підтримки. У випадку ургентної ситуації реаніматологи та анестезіологи вживають відповідних заходів.

Хто може безкоштовно отримати процедуру гемодіалізу?

Безкоштовно послуга надається людям з IV-V стадіями хронічної хвороби нирок, неуточненою нирковою недостатністю. Нині в Україні також є можливість так званого «гостьового діалізу». Цим можуть скористатись хворі, яким потрібно поїхати в інше місто (наприклад у відрядження чи відпустку). Пацієнт має попередньо зателефонувати в клініку, де проводять амбулаторний гемодіаліз, а також отримати електронне направлення у свого нефролога. У результаті процедуру можна пройти безкоштовно в будь-якій медичній структурі, що надає такі послуги, зокрема і в нашій.

Як пацієнт може потрапити на гемодіаліз саме у ваш заклад?

Насамперед, усі пацієнти, які потребують гемодіалізу, мають укласти декларацію з сімейним лікарем (дані повинні бути зазначені в електронній системі охорони здоров’я). Далі сімейний лікар дає направлення на консультацію до нефролога, а лікар-нефролог в свою чергу виписує хворому направлення на гемодіаліз.


melanoma.png

За даними ВООЗ, щорічно в усьому світі реєструють близько 48 000 смертей унаслідок меланоми.

Меланома  – злоякісна пухлина, що виникає з меланоцитів (пігментні клітини, що продукують меланіни). Пухлина переважно локалізується в шкірі, значно рідше в сітківці ока, на слизових оболонках (порожнина рота і носа, періанальна і вульвовагінальна ділянки).

Новоутворення поширюється через лімфу і кров майже в усі органи. Зазвичай, метастази з’являються протягом першого року від початку захворювання. Спочатку вони виникають у лімфатичних вузлах, пізніше – у легенях, печінці, кістках, головному мозку.

Фактори ризику:

🔸 біла шкіра, світлі (блакитні) очі, світле волосся та рожеві веснянки;

🔸 наявність в анамнезі сонячних опіків (навіть ті опіки, що ви отримали в дитячому, підлітковому і юнацькому віці, можуть зіграти фатальну роль у розвитку пухлини в наступні роки);

🔸 надмірний вплив ультрафіолетового випромінювання – навіть штучного в солярії;

🔸 якщо у вас чи родичів раніше була меланома (особистий чи сімейний анамнез меланоми;

🔸 невуси (родимки): 70% – вроджених, 30% –  набутих, понад 50 невусів на шкірі збільшує ризик розвитку меланоми;

🔸 травматизація та зміна характеристик невусів;

🔸 вік – понад 50 років;

🔸 чоловіча стать.

Як виявити хворобу

Дерматоскопія — найперша діагностика меланоми. ЇЇ проводять за допомогою простої лупи або дерматоскопа (епілюмінісцентного мікроскопа), що робить прозорим поверхневий шар шкіри-епідермісу.

Клінічно меланома шкіри характеризується пухлиноподібним щільним вузликом чорного забарвлення, іноді з синім відтінком, від 0,5 см до 2 – 3 см у діаметрі, округлої чи овальної форми з нерівними краями. Часто на поверхні пухлини виникають ерозії чи виразки, що кровоточать, а також кірочки, лущення.

Аби запобігти розвитку меланоми:

🔸 уникайте сонячних опіків – застосовуйте захисні креми;

🔸 не травмуйте шкіру в ділянці родимок;

🔸 унеможливлюйте контакт родимок із хімічними подразниками;

🔸 регулярно оглядайте шкіру та своєчасно звертайтесь до лікаря за будь-яких змін.

Скринінг – одна із форм раннього виявлення злоякісних пухлин під час профілактичного обстеження. Якщо ви в групі ризику, то щодва роки обстежуйтеся в лікаря-онколога (фізикальний метод – огляд, пальпація).