Фахівці Черкаського обласного онкодиспансеру вдруге провели успішну трансплантацію нирки. Операція відбулася п’ятого грудня. Орган пересадили від матері Надії доньці Вірі. Нині пацієнтки почуваються добре, а цієї п’ятниці Віра повернеться додому – на Кіровоградщину.

  Завідувач обласного центру пластичної, реконструктивної та малоінвазивної онкоурології Черкаського обласного онкологічного диспансеру Роман Морару-Бурлеску зауважив, що нині в Черкаські області стало менше на двох пацієнтів, які потребували гемодіалізу. 

– Це маленька цифра для країни та області, але велика для нас і пацієнтів. Ми дочекалися стабільних показників пацієнтів, щоб оприлюднити цю інформацію. Операція складалася з трьох етапів і тривала близько п’яти годин. Зараз нирка добре функціонує, а показники Віри – стабільні. Після трансплантації життя Віри не зміниться, а тільки почнеться. Бо життя на гемодіалізі – це існування. Зараз готуємо до операції наступних пацієнтів, – розповів Морару-Бурлеску.

Він зазначив, що зараз в області на постійному гемодіалізі перебуває близько 350 осіб.

– Із цієї кількості близько 5% мають шанс на родинне донорство. Інші ж потребують посмертного донорства. Це дуже складна група пацієнтів, тому медичний персонал несе відповідальність. Тож нині у планах велика організаційна робота, адже треба об’єднати значну кількість лікарень, аби спільно досягти цієї мети – реалізація посмертної трансплантації, – додав онкоуролог.

  Віра розповіла, що дізналася про проведення трансплантації органів на Черкащині із телебачення.

–  Рішення скористатися таким шансом ми ухвалили миттєво і вже за декілька днів здавали перші аналізи в лікарні та проходили обстеження в Черкасах. У Кіровоградській області, на жаль, не проводять подібні операції.  Я щаслива, що трансплантація відбулася саме тут і провів її Роман Петрович Морару-Бурлеску.  Зараз почуваюся чудово, – сказала дівчина.

  Вона поділилася, що до цього чотири роки перебувала на гемодіалізі.

–  Це не життя, а існування. Бо ти живеш від діалізу до діалізу, це постійні дієти та контроль рідини, до того ж поїхати кудись взагалі нереально. Те, що відбулося, для мене – це диво. Зараз мене переповнюють емоції і хочеться розповісти про свою успішну операцію, аби люди дізналися, що це можливо зробити в Україні, у Черкасах, – зауважила Віра.

Директор Черкаського обласного онкологічного диспансеру Віктор Парамонов поінформував, що окрім двох трансплантацій нирок за цей рік в закладі провели 31 операцію з пересадки стовбурових клітин кісткового мозку.

– Ці результати є помірковано успішними, адже підтримка з боку держави та органів місцевого самоврядування у цьому питанні надважлива. Не можу сказати, що проведення операцій з трансплантації для нас стають буденними, а від того менш складними. Ні, однак ми  розвиватимемо цю галузь медицини й надалі, щоб наші пацієнти оперувалися в Черкасах, а не за кордоном, – наголосив Парамонов.

   За його словами, для операцій фахівці обирають людей, які пройшли певний шлях хвороби.

– За рік ми фактично рятуємо 35 життів, а до кінця року плануємо провести ще дві операції з пересадки стовбурових клітин кісткового мозку. Серед них переважає молодь. Усі мають однакове право на життя, утім йде відбір перспективних у плані одужання пацієнтів. Ті 37,5 млн грн, що нам виділив Уряд двома траншами саме на трансплантацію, витрачені не марно. Наші двері відкриті для пацієнтів з усієї України, – зазначив Віктор Парамонов.

  Завідувачка гематологічним центром Черкаського обласного онкологічного диспансеру Олена Лук’янець розповіла, що завдяки договору з МОЗ України операція з пересадки стовбурових клітин кісткового мозку є безкоштовною для пацієнтів.

– Також це дозволило нам придбати сучасне обладнання, аби не зупинятися на досягнутому, а робити кроки вперед. Цьогоріч наше відділення отримало надзвичайний досвід. До початку 2021 року ми зможемо виконати цю процедуру ще двом пацієнтам. Зараз на черзі 6 хворих, які перебувають на певних етапах підготовки. Запрошуємо всіх пацієнтів з України, які зараз потребують аутологічної трансплантації кісткового мозку звертатися за допомогою в наш центр. Сподіваємося, що наступного року ми зможемо надавати безкоштовну медичну послугу в цьому напрямі, – розповіла Лук’янець.

  Заступниця очільника області Лариса Кошова сказала, що до успішного старту трансплантації на Черкащині готувалися декілька років поспіль. Цьому передувала кропітка робота з підготовки обласної програми, навчання медичних фахівців, облаштування медзакладу необхідним обладнанням.

– Знайшлися ті однодумці, медичні фахівці, які готові працювати у цій галузі, надалі навчатися та розвиватися. Сподіваюся, наступним у переліку закладів Черкащини, де проводитимуть якісні та успішні операції з трансплантології, буде обласний кардіоцентр. Зараз тут готуються до проведення операцій з трансплантації серця. Це – амбітні цілі, але, певна, їх ми зможемо разом реалізувати, не зважаючи на те, що багато роботи нас очікує попереду, – підсумувала Кошова.

  Водночас в обласному онкодиспансері намагаються максимально надавати допомогу хворим з онкологією. Не зважаючи на пандемію, за 11,5 місяців у закладі пролікували 14 тисяч онкохворих. Подібну цифру зафіксували у 2019 році, в інших – менше.

Рак голови та шиї – пухлина, яка виникає з тканин лор-органів, ротової порожнини, ротоглотки, слинних залоз, губ та шкіри. До цієї групи не зараховують пухлини, що формуються в мозку, очах та щитоподібній залозі, хоча анатомічно ці новоутворення теж знаходяться в цій частині.

Із-поміж усіх ракових захворювань цей різновид онкопатологій фіксують у 5% випадків. Переважно хворіють чоловіки після 50 років. На це впливає паління – звичка, що здебільшого властива для представників сильної статі. Тютюнопаління відіграє роль у мутації клітин у 35% випадків.

Схильність формується і в тих, хто:

🔸надає перевагу гострим та солоним стравам, вживає дуже гарячу їжу та напої (у 30% випадків);

🔸часто перебуває під впливом прямих сонячних променів (2%);

🔸уживає алкоголь (4%);

🔸хронічні запальні захворювання та зараження вірусами герпесної групи також впливають на етіологію раку голови та шиї. Канцерогенез починається в 17% таких пацієнтів. Найбільшу небезпеку становить вірус Епштейна-Барр.

Різновиди

Найбільш поширеною класифікацією, є та, під час якої відбувається поділ пухлин за місцем локалізації. Зокрема, виокремлюють рак:

🔸Губ – виникає з епітелію верхньої або нижньої губи. У 90% випадків з’являється в чоловіків поважного віку, які довго палять. Рак частіше зачіпає нижню губу (98%) та є ороговіваювальним плоскоклітинним. Пухлини верхньої губи агресивніші та частіше бувають у жінок.

🔸Шкіри обличчя та шиї – найчастіше фіксують базальноклітинні утворення (80%), також виокремлюють плоскоклітинні варіанти (4%) та меланоми (4%). Основною причиною онкології є рани, які довго не загоюються, рубці, вірус папіломи людини, а також вплив ультрафіолетових променів.

🔸Ротової порожнини – онкогенез може зачіпати піднебіння, щелепи, ясна, щоки, язик або під’язикову ділянку. Пухлина є виразкою, яка покрита нальотом. Вона поступово поглиблюється у внутрішні тканини. Небезпека цього різновиду раку полягає у безболісності на перших стадіях.

🔸Глотки – пухлини з тканин травної трубки від носової порожнини до стравоходу. У цю групу зараховують носоглотку, ротоглотку та гортаноглотку. Можуть бути вражені мигдалики, стінки глотки, корінь язику та м’яке піднебіння. У 75% випадків пухлини утворюються через вживання спиртних напоїв. Тому чоловіки хворіють у десять разів частіше. У 80% онкохворих канцерогенез розвиваються з епітелію, але є також саркоми та лімфоми.

🔸Носа та носових пазух – мутують структури носу або гайморових пазух. У 88% випадків епітелій. Люди, які страждають від гаймориту та на хронічні риніти, хворіють частіше.

🔸Шийного відділу стравоходу – у верхній частині стравоходу пухлини фіксують лише у 10% випадків. Вони більш характерні для представників азіатської культури через велику кількість оцту та прянощів у харчуванні. Пухлина спричиняє потовщення стінок стравоходу та часто є неоперабельною.

🔸Слинних залоз – вражає великі (80%) або поодинокі (20%) залози. Ці пухлини є поодинокими випадками, але вони мають багато різновидів (мукоепідермоїдні, циліндроми, різні види аденокарцином).

🔸Здебільшого (90%) пухлини є карциномами, які утворюються з епітелію. Набагато рідше страждає сполучна, нервова тканина або меланоцити. Особливість хвороби полягає у тому, що утворення голови та шиї рідко дають віддалені метастази та мають переважно місцеве розповсюдження зі швидким ураженням лімфовузлів.

Симптоми

На перших стадіях пухлини можна помітити візуально у 70% випадків. Безболісність створює помилкове відчуття безпеки процесу. Біль з’являється пізніше, у процесі поширення онкоклітин.

🔸Хворого турбує невелике ущільнення або виразка, яка не заживає. Якщо онкоутворення знаходиться у ротовій порожнині або ротоглотці, то розвивається слинотеча, локалізація у носовій порожнині спричиняє слизові виділення.

Симптоми можуть нагадувати ознаки застуди:

🔸захриплість;

🔸 першіння в горлі;

🔸закладення носа або вух;

🔸до запальних проявів зараховують біль. Він з’являється під час ковтання, відкритті рота та віддає у різні ділянки голови. Особливо характерний нічний та ранковий біль.

🔸Великі пухлини добре помітні візуально. Вони деформують обличчя, промацуються через шкіру. Внутрішня локалізація провокує витрішкуватість або труднощі з ковтанням. Порушується мова. На останніх стадіях з’являється дуже неприємний запах через некроз.

Діагностика

Діагностування пухлин голови та шиї унікальне тим, що у цих частинах видозмінені клітини можна добре розглянути. Для цього використовують риноскоп, ендоскоп та прилади багаторазового збільшення, наприклад, дерматоскоп.

🔸Найкраще зрозуміти конфігурацію та глибину проникнення пухлини можна за допомогою тривимірних знімків, що формуються на КТ.

🔸Остаточний діагноз ставлять після біопсії. Вона дозволяє відрізнити доброякісні пухлини, а також визначити гістологічну природу утворення.

Рак щитоподібної залози утворюється з клітин епітелію, що вистеляють фолікули залози. Увесь орган сформований з бульбашок-фолікулів, в яких зберігаються гормони. Перероджений епітелій вистилає ці «сховища» зсередини.

На відміну від багатьох видів раку, до захворювання залози більше схильні жінки. У них виявляють пухлину у 3,5 раза частіше. Причина полягає в більшій залежності від гормонів та частими коливаннями кількості ендокринних речовин протягом життя.

Особливо збільшують схильність до мутації клітин періоди гормональних перебудов через вагітність та клімакс. Переважно онкологічне захворювання розвивається на тлі наявного зобу (80%) або запальних процесів у залозі.

В епітелій залози вбудовані А-клітини, що продукують гормони трийодтиронін та тироксин, а також С-клітини, що виробляють кальцитонін. Рак може утворюватися з кожного виду клітин.

За будовою пухлин та видом мутованих тканин утворення поділяють на:

🔸Папілярні (70%). У розрізі нагадують листки пальми на ніжці. Від основи йдуть розгалуження, які називаються папілі. Вони збільшуються повільно та рідко дають віддалені метастази.

🔸Мозкові (5%). З’являються з перероджених С-клітин, що продукують кальцитонін. Їх вважають агресивними утвореннями, бо зачіпають лімфовузли на ранній стадії. Пухлини збільшуються повільно, але майже безперервно. На лікування реагують слабо.

🔸Анапластичні (3%). Не схожі на інші різновиди, складаються з недиференційованих клітин. Дуже швидко ростуть та поширюються. Проростають у трахею та судини, тому часто на мить діагностування вже є неоперабельними. Найгірше відповідають на лікування. У середньому дають хворому не більше року.

🔸Фолікулярні (20%). Пухлина нагадує фолікул, розташована всередині оболонки. Вважається найбільш сприятливим різновидом. Рідко виходить за межі органу. Утворюється з А-клітин.

У рідкісних випадках у залозі розвивається лімфома або саркома.

Симптоми

Найчастіше пухлини, які виявляються у щитоподібній залозі, є доброякісними (у 90% випадків). Але щоб не пропустити цю проблему, потрібно регулярно проходити УЗД та здавати аналізи на гормони та онкомаркери.

Так, при раку органу онкомаркером є кальцитонін. Його виділення у випадку злоякісному переродження збільшується. Безболісний аналіз крові дозволить визначити проблему на ранній стадії. На жаль, аналіз діагностує лише медулярний різновид раку, тому повністю на це орієнтуватися не можна.

Які симптоми повинні насторожити?

🔸Болісність вузлів. При промацуванні залози з’являється біль.

🔸Збільшення лімфовузлів. Вони рано страждають від раку.

🔸Утома, пітливість, втрата ваги. Це засвідчує про гормональний дисбаланс.

🔸Інші симптоми з’являються в процесі збільшення пухлини та стосуються здавлення навколишніх тканин.

🔸Голос стає хрипким, хоча людина не застуджена.

🔸Може порушитися ковтання.

🔸Виникає брак повітря.

🔸Переслідує бажання прокашлятися через скупчення слини та мокротиння.

У дітей пухлина збільшується повільно, а симптоми з’являються поступово. Молодь найчастіше стикається з метастазами у лімфовузлах, а люди поважного віку страждають від проростання раку у сусідні структури шиї.

Лікування

Варіантів лікування новоутворень у щитоподібній залозі багато. Залежно від стадії та різновиду пухлини застосовують:

🔸Операцію. Її проводять на всіх стадіях, але за інвазійністю вона відрізняється. На 1−2 стадії видаляють лише одну частку органу. На 3−4 видаляють орган повністю, а також м’язи, жирову клітковину та лімфовузли. Після операції хворим потрібно систематично пити гормони.

🔸Радіоактивний йод. Зазвичай його призначають після операції. Він руйнує залишки ендокринної тканини, а також знищує метастази.

🔸Гормони. Вводять речовини, що пригнічують пухлину та знижують кількість ТТГ (тиреотропного гормону гіпофізу), надлишок якого, стимулює фолікули більше функціонувати, що дає можливість раку прогресувати.

🔸Хіміотерапію. Найчастіше використовується у вигляді допомоги для поліпшення життя неоперабельних хворих. 🔸У деяких випадках ефективною є таргетна терапія.

🔸Опромінення. Застосовують, якщо йод не вплинув на метастази. Використання радіації є частиною паліативного лікування (що полегшує симптоми).

Найчастіше комбінують кілька варіантів одночасно. Хіміотерапію та опромінення використовують в останню чергу, адже ці методи не завжди ефективні. Наприклад, медулярний рак майже не реагує на радіацію та хіміопрепарати.

Міжнародний день людей з інвалідністю був затверджений резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 14 жовтня 1992 року.

Мета дати – поглиблена обізнаність проблем, які стосуються інвалідності, мобілізація підтримки їхніх прав, гідності і добробуту.

Люди з інвалідністю є повноправними членами суспільства, які потребують справедливого соціального захисту, поваги до себе та своїх прав, можливість здобувати освіту, розвивати навички та працевлаштовуватися брати участь в різних сферах життя.

Практика засвідчує, що люди з інвалідністю можуть бути кваліфікованими фахівцями, політиками, економістами, соціально активними громадянами, які надихають інших до звершень. Втрата такого вагомого потенціалу суттєво збіднює людство.

Хіміопрепарати можуть мати негативні побічні ефекти. Зменшити їхній вплив допоможуть наступні поради.

1. Розлади кишківника

Діарея – досить поширене явище під час хіміотерапії. Щоб налагодити випорожнення необхідно:

• на першому етапі варто споживати варену їжу в протертому вигляді;
• відмовитися від гострих овочів, що подразнюють слизову: часник, цибулю, редис, редьку, щавель, а також від кислих ягід та фруктів;
• тимчасово відмовитися від бобових, свіжої здоби та цільного молока;
• основу раціону повинні містити рисові супи та каші, картопляне пюре. Також корисно вживати гарбузову кашу або просто запечений гарбуз;
• усі напої та їжу потрібно споживати в теплому вигляді.

2. Нудота та блювання

Окрім препаратів для зниження диспептичних явищ можна дещо змінити раціон та спосіб життя.

Слід обов’язково перебувати на свіжому повітрі та спати з відкритою кватиркою. Допомагає припинити нудоту невелика кількість лимону, декілька кислих ягід (журавлини). Не встаючи з ліжка, можна з’їсти кілька сухариків, сушок або печиво.

Під час нудоти з раціону радять прибрати смажені та дуже жирні продукти. Зменшують кількість солі та спецій. Усю їжу рекомендують споживати в охолодженому вигляді та невеликими порціями. Воду слід пити за годину до вживання страв або через дві години після.

3. Випадіння волосся

Волосся починає випадати протягом перших тижнів лікування. Втрата волосяного покриву відбувається не лише на голові, а й по всьому тілу.

Засоби, які можуть запобігти цьому процесу, нині не існує. Шкіру голови слід убезпечити від прямих сонячних променів. Приймати ванну або душ рекомендують лише в теплій воді. Також необхідно рідко користуватися косметичними засобами та кремами. Через 4-6 тижнів після закінчення лікування волосся з’явиться знову.

4. Стоматит

Щоб уникнути розвитку стоматиту корисно після кожного прийому їжі полоскати рот:

• содовим розчином;
• зубним еліксиром;
• відварами ромашки чи дубової кори.

Якщо виразки все ж з’явилися, то всю їжу краще вживати в протертому вигляді. У цьому випадку оптимальні дитячі овочеві та фруктові пюре, каші. Також фахівці радять відмовитися від кислих, гострих продуктів, що подразнюють слизову. Страви повинні бути кімнатної температури. У поєднанні з терапією, яку призначають для уникнення стоматиту, ці заходи полегшують ситуацію.

5. ГРВІ та застуда

Застуди, як і будь-які інші захворювання небезпечні під час хіміотерапії, коли організм сильно ослаблений.

Якщо зараження все ж сталося, можна приймати для лікування трав’яні відвари, уживати мед, варення та жарознижуючі препарати. Антибіотики та інші лікарські засоби варто використовувати лише за призначенням лікаря.

Дбайливе ставлення до себе та дотримання зазначених рекомендацій допоможе перенести хіміотерапію легше та швидше відновити функціонування організму

Бюджет на медицину – зараз одне з головних питань для країни. НСЗУ розуміє, що в умовах пандемії економіка переживає значний спад.

НСЗУ буде ефективно та прозоро розподіляти кожну суму коштів на Програму гарантій. Але за умови виділення 123 мільярдів на ПМГ 2021 не буде коштів на кілька дуже важливих для країни та громадян речей.

1. У запропонованому бюджеті на 123 млрд на лікування пацієнтів з COVID-19 на весь рік передбачено лише 14,5 млрд грн. Зважаючи на динаміку захворюваності і зростання навантаженості на систему, вже у другому кварталі нам доведеться в десять разів зменшити видатки на лікування пацієнтів з COVID-19. І відмовитися від доплат лікарям за роботу з такими пацієнтами.

2. Аби подолати пандемію, потрібно закладати кошти не лише на лікування, а і на запобігання інфікуванню. Найбільш надійний метод – це вакцинація. У бюджеті обсягом 123 млрд у Програмі медичних гарантій 2021 не достатньо коштів для підвищення фінансування первинної ланки медичної допомоги та вакцинацію від COVID-19. Це питання національної безпеки. Уряди США, Німеччини на ще багатьох країн уже готуються до масштабного проекту вакцинації. І з боку України буде відповідальним та виваженим кроком — виділити на це кошти та забезпечити громадян захистом від хвороби.

3. Бюджет у 123 млрд не дозволить НСЗУ запровадити доплати за досягнення індикаторів якості для первинної та екстреної допомоги. А це – якраз про зміни на краще, які має відчути пацієнт: сімейні лікарі краще надають допомогу, «екстренка» швидко везе пацієнта саме туди, де його можуть врятувати. Також НСЗУ доведеться зменшити кількість послуг з ранньої діагностики раку, які держава оплатить пацієнтам. А онкологічні захворювання — серед лідерів в причинах смертності в Україні.

Пандемія дуже чітко визначила пріоритети на рівні держави. Зараз надзвичайно важливо з усією відповідальністю підійти до питань організації та фінансування системи охорони здоров’я, аби держава була здатна і вчасно запобігти, і швидко відреагувати на виклики.

Науково-практична конференція: «Актуальні проблеми трансплантації органів і тканин» відбулася нещодавно в Черкасах. Захід зініційований фахівцями Черкаського обласного онкологічного диспансеру. Під час зустрічі присутні порушили питання розвитку трансплантології не лише в Україні, а й на Черкащині, а також обговорили надання онкоурологічної допомоги в умовах адаптивного карантину.

На початку конференції із вітальним словом виступив директор Черкаського обласного онкологічного диспансеру Віктор Парамонов.

– Через стрімке поширення COVID-19 ми активно розробляли функціонування закладу, де близько 40 000 онкологічних хворих отримують медичні послуги. Нині онкодиспансер здійснює діяльність відповідно наказу МОЗ від 23 березня. У документі зазначено, що онкологічна допомога є невідкладною, тому відповідно до цього ми й працюємо, – зазначив Парамонов.

Він зауважив, що понад 10% медиків уже перехворіли на коронавірусну інфекцію.

– Незважаючи на це, жодні діагностичні та лікувальні напрями нашої діяльності не припинялися. Зокрема, ми здійснили 30 пересадок кісткового мозку, до кінця року маємо провести ще чотири подібних операцій. Також медики провели одну трансплантацію нирки, згодом планують зробити ще одну. Також на базі закладу є заготовлені стовбурові клітини і зараз триває потужна робота щодо підготовки хворих. Наша команда прагне, щоб відповідно до цьогорічних результатів ми продовжили роботу і в 2021-му. Адже це дуже важливо для Черкаської області, – сказав Віктор Парамонов.

Обласний позаштатний уролог УОЗ ОДА, завідувач урологічним відділенням Черкаської обласної лікарні Віталій Шило додав, що трансплантація нирки на рівні області – це високий та відповідальний рівень. 

– Хочу привітати колег із онкодиспансеру, які зробили першу операцію з трансплантації нирки. Загалом подібні операції планували втілювати в містах-мільйонниках і для більшості регіонів стало приємною несподіванкою, що пересадку нирки виконали на Черкащині. Вітаю наших медиків та бажаю успіхів, – сказав Шило.

За його словами нині лікувальні заклади можуть відносно самостійно функціонувати, адже лікарні уклали договори з НСЗУ.

– Зараз усе в руках керівників медзакладів та колективу. Нині ми надаємо лише ургентну допомогу, бо планові госпіталізації в лікарнях інтенсивної терапії першого та другого рівнів допомоги – заборонені. Хочу наголосити щодо  хворих з онкологічною патологією, адже протягом конференції доповідачі акцентуватимуть саме на цих питаннях. На Черкащині усі медичні установи функціонують згідно з локальними протоколами, лікувальними алгоритмами та чітко відпрацьованими маршрутами пацієнтів. Зараз не виникає проблем з логістикою пацієнтів, які мають онкоурологічну патологію, – проінформував Віталій Шило.

В.о. керівника Українського центру трансплант-координації, ексзаступник міністра охорони здоров’я України 2019-2020 років Дмитро Коваль зауважив, що не всі медпрацівники підтримують розвиток трансплантації в Україні.

–  Якщо  хоча б 30-40% колективу прагнуть здійснювати пересадку органів, то відповідні операції можуть реалізовуватися на базі лікувального закладу. Насамперед, необхідно, щоб регіони, які хочуть змін в цьому напрямі були зацікавлені. Зараз МОЗ зробило більше, ніж за попередні роки. Необхідно, аби сьогодні різні нормативно-правові акти, які розробляє Міністерство охорони здоров’я України були гармонізовані між собою та із Законом про трансплантацію. Адже лише в цьому випадку ми можемо називати це системою. Якщо лікувальний заклад відповідає відповідним критеріям, то він мусить стати центром трансплантації, – сказав Коваль.

Як він зазначив, нагальна мета – не одна чи декілька операцій, а система, за якою їх можна робити сотнями, система, кожен крок якої буде прозорим, зрозумілим і не спричинятиме сумніви в людей.

Завідувач обласного центру пластичної, реконструктивної та малоінвазивної онкоурології Черкаського обласного онкологічного диспансеру Роман Морару-Бурлеску зазначив, що до трансплантації нирки, яка відбулася на Черкащині, долучилася велика кількість фахівців.

– Трансплантація органів – дуже складний та відповідальний процес. Хоча виживаність пацієнтів набагато краща, а рівень відторгнення органів менший. У цьому випадку надзвичайно велике значення має моральна відповідальність команди лікарів. Адже є велика ймовірність, що в результаті донора та реципієнта можна залишити з інвалідністю. Також може виникнути реакція відторгнення трансплантату – розповів Морару-Бурлеску. 

Він наголосив, що трансплантація – це не конкуренція між медичними установами.

– Усі лікувальні закладати повинні консолідуватися, бо нині в області понад 350 осіб перебувають на постійному гемодіалізі. І тут вистачить роботи не лише для одного центру, а на декілька закладів, які мають співпрацювати разом та ухвалювати відповідні рішення, – зазначив Роман Морару-Бурлеску.

 Рік тому в Черкаському онкологічному диспансері здійснили першу в історії області трансплантацію. Успішна пересадка кісткового мозку стала справжнім проривом для місцевих медиків, і зараз вони плідно працюють і над трансплантацією органів.

Директор КНП «Черкаський онкологічний диспансер ЧОР» Віктор Парамонов розповів, із чого починався шлях до реорганізації закладу, які труднощі й виклики довелося пережити медикам та які у них плани на майбутнє.

– Із чого починався шлях онкодиспансеру до трансплантаційної медицини?

– Так, цієї п’ятниці – рівно рік відтоді, як була здійснена перша така операція на Черкащині. Минулого року ми дізналися про пілотний проєкт на 2020-й і 2021 роки, за підсумками якого можна було отримати державне фінансування для хворих. Із чим ми могли прийти до МОЗ? Ми ж – не науковий центр, а проста лікарня обласного рівня. Ми й не університетське місто з десятками кафедр – нічого цього немає. Але знали, що маємо спробувати, щоб отримати дозвіл на таку роботу. Тож потрібно було до кінця 2019 року здійснити ту першу трансплантацію, і тоді торувати дорогу далі. Підготовча робота тривала доволі довго – чи не весь 2019 рік. Та загалом до цього ми йшли майже 20 років. 27 листопада було непростим і відповідальним днем.

– Хто був тим пацієнтом і як він почувається зараз?

– Пацієнтка сьогодні жива-здорова, усі показники задовільні, постійно перевіряємо її стан. До трансплантації жінка майже 5 років безуспішно лікувала дисеміновану множинну мієлому – це злоякісна хвороба кісткового мозку, що вражає нирки, саму кісткову тканину і провокує виникнення переломів, ниркову недостатність. Пацієнтка пройшла всі етапи лікування, всі хіміотерапії – альтернативи трансплантації не було. Цю трансплантацію здійснили без державного фінансування – лише коштом лікарні й завдяки родичам жінки.

 – Але ж підтримка була?

– Ми багато навчалися, зокрема переймали досвід у колег із-за кордону. Нам дуже допомогли латвійські колеги. Ми приїздили до них, а потім вони й самі сюди приїхали. І це все, скажімо так, на самоініціативі. Коли ми тільки починали роботу, то самотужки шукали – і де дешевше, і де ближче, і де «приймуть». Побували в багатьох клініках, але обирали таку, де можна було працювати, а не просто поспостерігати. І нещодавно український і латвійський уряди узгодили спільний «план дій»: Міністерство охорони здоров’я України подало пропозицію про те, щоб університетська клініка в Ризі стала клінічною базою підготовки для наших спеціалістів із трансплантації кісткового мозку.

   Ми заручилися потужною підтримкою колег. Зокрема, під час першої трансплантації кісткового мозку нам допомагали фахівці Латвії й Франції, з «Охматдиту». Для нас така підтримка була дуже важлива. Тоді всі дуже переймалися – якщо зазнаємо невдачі, то нікуди далі не подалися б. А така невдача завжди можлива, бо не кожна трансплантація закінчується успішно. Отака інтернаціональна команда працювала з першою хворою.

Потім, разом із комітетом МОЗ готували документи і чекали вирішального засідання Кабміну. Велику підтримку мали від ЗМІ – суспільний розголос на всю Україну теж сприяв успіху.

   І нам вдалося: ми потрапили в цей перелік, отримали дозвіл, а згодом і ліцензію на здійснення трансплантацій.

  Напряму від Уряду та МОЗу наш диспансер отримав 27 мільйонів 476 тисяч гривень. Це небачений успіх: по суті, вперше за всю історію гроші надійшли адресно хворим – фактично це кошти на їхнє повне забезпечення відповідно до затверджених тарифів. Уявіть тільки, скільки людям доводиться збирати, продавати майно, щоб поїхати закордон для трансплантації… А тут – просто фантастика: 27,5 мільйона, розраховані на 21 оперативне втручання. Це був надзвичайний поштовх для натхненної й сумлінної роботи.

Хто ж знав, що корона вірусна пандемія наробить стільки лиха.

  Сьогодні маємо, на жаль, декілька хворих, для яких трансплантація відтермінована тільки тому, що в період підготовки до операції у них виявили COVID-19, і вони повільно відновлюють сили.

 – Розкажіть детальніше про шлях до трансплантації нирки.

– Середина літа стала наступним етапом трансплантації для онкодиспансеру. Ми готувались та надали необхідні документи до МОЗ на пересадку органів. Засідання уряду припало на 15 липня, й стало знову успішним для нас. Черкаський онкологічний диспансер став єдиним онкозакладом в Україні, що отримала дозвіл на два напрямки трансплантації – кісткового мозку й органів.

  Здавалося би, це просто статус, насправді ж це відкрило для онкодиспансеру нові можливості. Ми вже мали певний досвід, працювали й попри карантин, причому доволі плідно. Весь час були ощадливими, ретельно вираховували бюджет. І невдовзі отримали ще більше як 10 млн гривень. Тобто зі 112 млн гривень загальної суми, що держава виділила на пілотний проєкт, 37,5 млн гривень отримав наш заклад.

Водночас це, звісно, – величезна відповідальність.

   Невипадково й те, що під час пересадки першої нирки працювали разом із дуже професійною командою зі Львова. Спеціально приїхав керівник підрозділу інституту хірургії та трансплантології ім. акад. Шалімова, фахівець клініки «Фрезеніус».

 – Які завдання стоять сьогодні перед лікарями онкодиспансеру – і в межах проєкту, і з перспективою на майбутнє?

– Насамперед наше завдання перед державою – довести, що ці гроші нам надані недарма й будуть доцільно використані для пацієнтів.

  Ми здійснили 30 пересадок кісткового мозку (до кінця року маємо провести ще 4 таких) й одну трансплантацію нирки (у найближчих планах – ще одна).

Маємо заготовлені стовбурові клітини (кістковий мозок за низької температури може зберігатися близько пів року і довше), триває кропітка робота над підготовкою хворих – це справді тяжкі пацієнти. Підготовка до трансплантації нирки завжди випереджувальна: невдовзі друга операція, а ми вже заздалегідь плануємо третю, проводимо діагностику. Маємо впоратися, а, може, зробимо навіть більше.

Дуже хочемо, аби за результатами цього року продовжили роботу і в 2021-му. Адже це вкрай важливо для всієї Черкащини, і ми усвідомлюємо величину такої відповідальність: це не просто амбітний проєкт, а майбутнє медицини області. Розраховуємо на приєднання до команди з трансплантології інших медичних підприємств області.

  Сподіваємося й на подальшу підтримку місцевої влади. Нас завжди підтримували очільники Черкаської облдержадміністрації. Депутатський корпус обласної ради свого часу ухвалив рішення з двох важливих кроків у розвитку місцевої медицини: перше – створення в Черкасах найкращого центру крові в Україні з потужною лабораторією, вирішенням питання донорства й максимальною орієнтацією на проблеми хворих; друге – прийняття трансплантаційної програми.

Це справді революційні рішення, тому ми розраховуємо і на взаємодію з оновленим складом облради задля спільної мети і на подальші 5 років. Черкащині потрібен серйозний трансплантаційний осередок.

Доцільно сьогодні об’єднати можливості різних лікарень усієї області й Черкас. Потреба в трансплантації в Україні насправді не закрита і на 5%. Тож завдання найближчими 5 роками – сформувати не «одноразові» клініки, а ті, що системно працюють.

– Чи були ті, хто не схвалював діяльності онкодиспансеру у напрямку трансплантації й реорганізації закладу?

– Шкода, але така проблема існує в наш час. Багато хто каже: «А нащо це вам потрібне?», «краще б зробили щось інше», «Чому ж іншим хворим грошей не дають?». Але ж цього року для трансплантації за кордоном пішло понад 1 млрд гривень державних коштів. А приватних, зібраних народом, думаю, іще більше. Та нащо нам годувати інші країни, коли наші хворі мають змогу отримати пересадку вдома?

Багато хто, і дуже гірко, коли це говорять посадовці, висловлюють думки минулого століття: мовляв, онкодиспансер має займатися онкологією і немає чого лізти куди не треба… Насправді ж ми вже спізнилися років на тридцять. Світ чимало напрацював, і нам саме час переймати досвід і впроваджувати його у своїх умовах. Нічого вигадувати не потрібно, треба вчитися співпрацювати із закордонними клініками на рівних правах, а не виконувати допоміжну роботу.

  Важливо усвідомити, що більшість людей, яких ми рятуємо, у посттрансплантаційному періоді житимуть звичайним здоровим життям і навіть без особливих обмежень. Причому більшість цих людей – сьогодні це паліативні хворі. Чому ж їм не дати шанс «перезавантажитись» і стати здоровими?

   Уже зараз ми отримали поштовх для розвитку медицини області загалом. Тому недоречними є зауваження «експертів», які оцінюють роботу наших фахівців, нічого не знаючи про роботу закладу загалом, ні разу не поцікавившись аналітичними даними.

  Із 40 тисяч онкохворих нашої області чверть – це жителі Черкас, які мають багато питань, включаючи і проблеми трансплантаційного характеру. Цього року, наприклад, із певних причин, зокрема й через пандемію, провалені онкологічні профогляди, у тих же Черкасах їх просто не було. Наслідки будуть помітні найближчим часом. Уже зросла кількість занедбаних хворих в обласному центрі, що дуже сумно. Річ у тім, що місто цим не цікавилось. Зате поспішає давати експертну оцінку нашої роботи. От тому я маю намір записатися на прийом до новообраного міського голови обласного центру, щоб обговорити з ним проблеми 10 тисяч онкохворих міста та організацію профілактичної роботи.

  Нам є чим пишатися і є над чим працювати.

 Статус комунальних підприємств дає змогу підписувати договори між собою – це і є лікарняне співробітництво. Запевняю, що ми готові об’єднуватися з усіма медичними закладами заради розвитку.

   Зважаючи на наші кадри, матеріальні можливості, потужності лабораторного центру, Черкаська область – цілком конкурентоздатна. Наша область має стати одним із важливих трансплантаційних центрів в Україні. До слова, із 30 трансплантацій кісткового мозку приблизно половина пацієнтів – не жителі Черкащини.

   Кількома роками раніше мені в МОЗ відповіли, що ці проєкти розвиватимуть тільки в містах-«мільйонниках», а не у нас. Сьогодні ж про це ніхто вже не згадує, бо Черкаси конкурентноздатні. Так і має бути: бюджет і допомога спрямовані туди, де хтось працює.

– На що зараз сподіваєтесь від спільноти і влади?

– Хочеться побачити сформований єдиний реєстр донорів та реципієнтів України. Зараз вони існують тільки в окремих лікарнях, а має бути один електронний лист очікування на всю державу – з відкритим доступом, щоб людина самостійно змогла перевірити, де на неї чекають, і впевнитися, що ніхто її в тій черзі не обійде. Надзвичайно важливий об’єктивний погляд на нашу роботу, висвітлення позиції медичної громадськості Черкащини і керівництва області – щоб зробити незворотнім зроблене, а не займатись демагогією. Для цього потрібна належна співпраця між усіма рівнями медицини і головне – між закладами охорони здоров’я, комунальними підприємствами.

Спілкувалася журнілістка «Нової Доби» Юлія Світайло

Мета цього свята – привернути увагу широкої громадськості, організацій та установ до питань, які спрямовані на практичну реалізацію заходів, щодо забезпечення благополуччя дітей та їхнього всебічного захисту.

Як ідеться в Конвенції про права дитини, кожен має право на освіту, ім’я та громадянство, а також здоров’я і належну медичну допомогу. Результати численних досліджень засвідчують, що ми можемо зробити певні кроки сьогодні, щоб убезпечити від хвороб немовлят та дітей у майбутньому️.

Онкологічні захворювання є однією з основних причин смертності дітей та підлітків у світі. За даними ВООЗ, фахівці щорічно реєструють близько 300 000 випадків онкозахворювань у дітей. У структурі цієї патології найбільш розповсюдженими є рак крові, головного мозку, лімфоми та негемопоетичних тканин: нейробластоми та нефробластоми.

Для всіх злоякісних пухлин характерний так званий «пухлинний симптомокомплекс», який характеризується низкою ознак:

🔸Симптом лейкокорії або «ока кішки» – поява білої плями в оці, косоокості, сліпоти, виряченості очей.

🔸 Набряк в животі/тазі, у голові чи шиї, у кінцівках, яєчках чи залозах.

🔸Постійна висока температура більше, ніж два тижні, без видимої причини.

🔸Втрата ваги, блідість, слабкість, швидка втомлюваність, легко з’являються синці чи кровотеча.

🔸Біль у кістках, суглобах, спині, переломи.

🔸Неврологічні ознаки: зміни та погіршення ходи, рівноваги чи мовлення, затримка психо-фізичного розвитку.

🔸Головний біль більше, ніж два тижні з блюваннями чи без нього, збільшення розмірів голови.

Профілактика раку з раннього дитинства

🔸Рак розвивається внаслідок низки факторів протягом певного періоду.

 Насамперед привчайте своїх дітей до здорового способу життя. Збалансоване харчування (систематичне споживання фруктів та овочів), а також регулярні фізичні навантаження для підтримання нормальної ваги є базовими правилами профілактики раку.

☀️Подбайте про безпечне перебування малюків на сонці. Кілька серйозних сонячних опіків можуть стати причиною розвитку раку шкіри в майбутньому. Захищайте шкіру від прямого впливу сонячного проміння. Не дозволяйте дітям чи підліткам засмагати в соляріях.

🚬Розповідайте дітям про шкідливий вплив куріння на організм людини, зокрема про ризик розвитку раку. Найкращий спосіб профілактики онкологічних захворювань – ніколи не починати палити. Так, 9 із 10 курців починають курити у віці до 18 років, а 99% – до 26 років.

❗Пасивне куріння може стати причиною розвитку раку легень, тому не паліть в присутності дітей.

🏋️Заохочуйте дітей до фізичної активності.

🙅Під час вагітності відмовтеся від шкідливих звичок, а після народження дитини не припиняйте грудне вигодовування.

Про непересічну подію в місцевій медицині – першу в Черкаській області родинну трансплантацію нирки – повідомляє національний телеканал «СТБ».

«Трансплантація тепер і в Черкасах. Там в онкодиспансері пересадили нирку.

Це була родинна операція від мами до сина.

Щоб у колег усе вдалося, допомогти їм приїхали лікарі з Києва та Львова», – йдеться у новинному випуску «Вікна».

Висвітлення унікальної операції в сюжеті «СТБ»: