Обласний лікувально-діагностичний гематологічний центр – заклад, що зумів поєднати в собі багаторічний досвід та найпередовіші медичні технології та практики. Тут працюють понад півсотні відданих своїй роботі професіоналів. Вони діагностують та лікують онкологічні захворювання крові, спеціалісти закладу беруть участь у надскладних операціях із трансплантації органів та роблять багато інших справ, які так необхідні в сучасній медицині країни в стані війни. Керує всім цим жінка і досвідчена фахівчиня, яка присвятила улюбленій роботі все своє трудове життя. Ми звернулися до пані Олени Лук’янець з проханням поділитися секретами свого успіху та тим, чим зараз живе гематологія. Результати цієї розмови – в інтерв’ю.
Джерело матеріалу: сайт «Нова Доба»
– Давайте почнемо з головного. Розкажіть трішки про ваш центр.
– Обласний лікувально-діагностичний гематологічний центр складається із стаціонарного відділення на 42 ліжка, 9 палат інтенсивної поліхіміотерапії гемобластозів та 12 ліжок із денним перебуванням хворих. У диспансерно-поліклінічному відділенні ЧООД проводить прийом лікар-гематолог. Усі палати стаціонару мають зручні ліжка, обладнані кнопкою виклику медичної сестри. У центрі проводиться цілодобове лікарське спостереження. Палати інтенсивної хіміотераії мають 2 окремі пости медичної сестри з відеоспостереженням кожної палати, автономну вентиляцію з фільтрами високого ступеню очистки, систему фільтрації та знезараження води, систему постачання кисню. В обласному лікувально-діагностичному гематологічному центрі працює спеціально навчений досвідчений, високопрофесійний середній та молодший медичний персонал.
– Скільки людей сьогодні працює у гематологічному центрі?
– Наша команда складається із професіоналів різного роду. Насамперед це 11 лікарів-гематологів. Із них 6 лікарів мають вищу категорію з гематології (54,0%); 1 лікар – із другою категорією, 4 лікарі із робочим стажем до 5 років. У це число входять 2 лікарі дитячих гематологів, які переведені в ОЛДГЦ із ОЦДОГ у зв’язку зі зменшенням об’єму роботи в ОЦДОГ через війну. У центрі також працює 27 медичних сестер та 21 молодших медичних сестер.
– Які головні функціональні обов’язки виконує ваш колектив?
– Надає медичну допомогу населенню. Згідно зі статистичними даними лише протягом 2021 року ми пролікували 1774 хворих. Із них на стаціонарі – 1 019 та на денному стаціонарі 755 осіб. У 2022 році ми пролікували на 31,6% хворих більше, ніж у 2021 році, що пояснюється збільшенням пацієнтів. Ідеться про внутрішньо переміщених осіб, які приїхали до нас через війну. Із появою пакету НСЗУ «Стаціонарна допомога дорослим та дітям без проведення хірургічних операцій» збільшилась кількість хворих із доброякісними захворюваннями крові (на 471%), що отримують лікування в денному стаціонарі, особливо це стосується шифру D75 – симптоматичний еритроцитоз. Таким чином за рік ми пролікували 2 334 пацієнти. Із них 1 514 на стаціонарі та 820 на денному стаціонарі. При цьому рівень якості лікування в ОЛДГЦ та на ліжках денного перебування за 2022 рік за оцінкою завідувача відділенням становив 19,95/19,97, за оцінкою медичного директора – 19,0/19,01, при максимально можливій сумі 20,0. Рівень задоволеності пацієнта при опитуванні, анкетуванні в ОЛДГЦ та на ліжках денного перебування за 2022 рік становив 9,96/9,99 при максимально можливій сумі 10,0. Також ми займаємося виїзними консультаціями. Зокрема за 9 місяців 2022 року здійснено 11 консультацій в ЧОЛ (9), Третій Черкаській міській лікарні та Золотоніській ЦПМСД. Проконсультовано 15 пацієнтів.
– Які хвороби тут лікують?
– Спектр нашої діяльності досить широкий. На базі обласного лікувально-діагностичного гематологічного центру проводиться лікування лімфом, множинної мієломи, лейкемій, гемофілії, анемії, поліцитемії та багатьох інших захворювань крові. Центр із 2004 року бере участь у міжнародних клінічних дослідженнях із лікування мієло-, лімфопроліферативних захворювань, гострих лейкемій. Із листопада 2019 року розпочато виконанні аутологічних, з липня 2020 року алогенних трансплантацій кісткового мозку. Протягом 2022 року в ОЛДГЦ впроваджені додаткові високотехнологічні методи лікування: розпочато виконання гаплоідентичних трансплантації (3 пацієнта); вперше виконана процедура донорських лімфоцитів (7 пацієнтів); вперше виконано забір кісткового мозку у донора (2 особи); вдвічі збільшилась виконання екстракорпорального фотофереза; уперше виконана процедура лейкоцитофереза.
На базі обласного лікувально-діагностичного гематологічного центру проводиться лікування таких хвороб: – лімфоми (Ходжкіна та неходжкінські Т- та В-клітинні); – множинна мієлома; – хвороба Вальденстрема; – хронічні лейкемії (лімфоїдна та мієлоїдна); – волосатоклітинна лейкемія; – гострі лейкемії (лімфоїдна та мієлоїдна); – первинний, постполіцитемічний та посттромбоцитемічний мієлофіброз; – істинна поліцитемія; – мієлодиспластичний синдром; – хвороба Гоше; – автоімунна тромбоцитопенічна пурпура; – есенціальна тромбоцитемія; – гемофілія А та В; – анемії (апластична, залізодефіцитна, В12-дефіцитна, гемолітична).
– Як давно працюєте, чому обрали саме фах гематолога?
– Не можна сказати, що я його обирала. Так склалося. 1993 року закінчила інтернатуру і шукала місце, де працювати. Саме тоді в Черкасах був побудований новий корпус онкодиспансеру і збільшилася кількість ліжок гематологічного відділення. Разом із ними відкрилися і нові вакансії. Одну з них запропонували мені. Щоправда відразу попередили, що робота важка і часто доводиться виїжджати в райони для того, щоб надавати допомогу пацієнтам. Мене це не стримує ні зараз, ні тоді.
Попри війну маємо таку статистику
– Гематологія – не найбільш популярний медичний фах навіть сьогодні. Наскільки добре розуміли тоді, 30 років тому, із чим доведеться працювати і як надавати допомогу?
– Скажу чесно, ті уявлення, що я мала про цю роботу і ті знання, що винесла з інституту саме в цій галузі, були дуже далекими від реальної справи. Під час навчання головну увагу робили на діагностичній складовій цієї галузі. Мене захоплювала можливість розгадати таємницю людської хвороби, ретельно вивчивши склад крові.
– Тобто аналіз крові – це для лікаря такий собі квест?
– Можна й так сказати. Нам давали аналіз крові й на основі його ретельного дослідження потрібно було визначити, яке захворювання має людина. У мене це завжди виходило. Тому й вирішила, що буде дуже добре пов’язати своє професійне життя з такою працею. От тільки в реальних умовах виявилося, що те, чому нас навчали, дуже відрізняється від того, чим займається лікар-гематолог.
– У чому саме полягає відмінність між освітою, яку ви мали, і реальною роботою?
– Скажімо так, моя робота виявилася набагато ширшою за знання. Аналіз – це лише невеличка частинка роботи. Гематологія має не тільки визначати захворювання, а й лікувати. Ця галузь має свої методи і свої препарати, про які я нічого не знала. Довелося всьому навчатися майже з нуля у старших колег. На жаль, і цих знань часто теж було недостатньо.
– Де брали інформацію, як підвищували свій професійний рівень?
– Сьогоднішній молоді навіть важко уявити часи, коли не існувало інтернету. А вони були. І треба було десь брати знання. Ми багато читали. Проблема була лише в тому, що саме із нашої спеціалізації читати не було чого. Лише раз на рік виходив примірник журналу, в якому були статті. Він називався «Терапевтичний архів». Сьомий номер кожного року присвячувався гематології. Задовго до виходу ми записувалися в чергу в бібліотеці, щоб почитати його. Важливе переписували й передруковували.
– Тобто самвидав в Радянському Союзі існував і серед медиків?
– Так, і якщо в середині дев’яностих для літератури, історії, політики вже почалася пора свободи, то ми, лікарі, й далі були інформаційно залежні від тієї системи. Тоді ми всі продовжували дивитися в сторону москви, яка на той час ще диктувала правила лікування.
– Яким чином росія впливала на медичну галузь незалежної України? – Як і в багатьох інших випадках через інформацію. Вони першими отримували можливість спілкуватися з іноземними колегами. Закордонні спеціалісти за звичкою, приїздили в москву ділитися досвідом. Там проводили конференції, на які приїжджали лікарі з усієї тодішньої СНД. І ми теж. Ці поїздки – то особлива історія. У світі проведенням медичних конференцій нерідко займаються фармацевтичні фірми. Тоді все було за рахунок самих лікарів. Доводилося шукати навіть спонсорів, щоб поїхати на конференцію до москви і послухати іноземних професорів, які туди приїжджали. Жили там у гуртожиках або якихось готелях, що були не кращими за ті гуртожитки.
– Крім знань, які доводилося отримувати таким складним способом, що ще формувало вас як професіонала?
– Люди. Причому як ті, які потребували моєї лікарської допомоги, так і ті, чиєї допомоги потребувала я сама. Знаєте, дуже важливо, в яке людина потрапляє середовище, коли приходить на нову роботу. Те, в яке я потрапила, було дуже прогресивно налаштоване. Це був колектив молодих і завзятих однодумців. Щоб ви розуміли, просто назву кілька імен, відомих не лише лікарям. Однією з найяскравіших постатей був Віктор Володимирович Парамонов, який зараз очолює наш онкодиспансер. Відразу після нього естафету заввідділення перейняла Галина Василівна Пилипенко. Що один, що друга – це новатори, які абсолютно не задовольняються досягнутим. Уже тоді вони шукали найсучасніші протоколи, які зробили свого роду революцію в лікуванні гострих лейкемій тощо. Ці протоколи були перекладені на російську самими лікарями, передруковані, зроблені під кальку і копірку. Нерідко містили помилки чи описки, але навіть такі були величезним кроком уперед порівняно з радянською медициною. А фундамент черкаської гематології заклався лікарем Гниляк Ганною Яківною, яка цього змінила фах із анестезіології на гематологію.
– Що було далі?
– Досвід. А щоб його мати потрібно багато, багато і ще раз багато працювати. Україна поступово ставала на ноги, як і ми всі, здобувала власні вміння і зв’язки з колегами у всьому світі. І зрештою своєрідним проривом стало відкриття для нашого Центру такої опції, як клінічні випробування. Саме вони дали нам можливість не просто дотягнутися до рівня сучасної медицини, а й реально лікувати відповідно до міжнародних стандартів.
– Чому саме клінічні випробування мають таке велике значення в медицині?
– Вони дисциплінують лікаря, вимагають дотримання плану лікування, оцінки відповіді, дають досвід лікування, який отримуєш до того, як препарат матиме широке використання. Коли до мене приходять молоді колеги, я кажу, що ви завжди повинні зрозуміти насамперед, як людина лікувалась і яка в неї відповідь на лікування. Якщо знаєте ці дві вихідні дані, альфа і бета, з цього ви вже можете складати якісь рівняння для подальшого лікування пацієнта і визначати, кому допоможуть ті чи інші препарати, а кому будуть менш ефективні.
– Ви працюєте на керівній посаді. Займаєтеся не лише лікуванням, а й організацією роботи інших медиків. Що є найскладнішим у вашій роботі?
– Усі мабуть чули лікарську приказку про те, що на так би мовити медичному полі бою беруть участь три сторони: лікар, хворий і хвороба. Так от, моє завдання підібрати пацієнта і лікаря так, щоб вони разом об’єдналися проти хвороби, а не змагалися з нею кожен окремо. Тут треба враховувати дуже багато моментів: від специфіки діяльності кожного до психології. Ще дуже важко, коли бракує місць у боксованих палатах. В ідеалі я бачу наше відділення тільки з одномісними палатами. Можливо, навіть без власних санвузлів, але щоб у людей була можливість усамітнитися і зосередитися на лікуванні.
– Який колектив маєте зараз, чи є кадрові проблеми?
– Можу сказати, що зараз у нас відбулось омолодження колективу. Прийшли лікарі, які мають 1−2 роки після інтернатури. У них свіжі знання, але ще недостатньо досвіду. Багато чого їм ще треба навчитися. Але приємно, що вони бажають цього. Є в нас лікарі, які вже понад 5 років працюють. Це справжні профі, які здатні працювати без зовнішнього керування. І ті, й інші налаштовані на серйозну працю і здобуття знань. Лише протягом минулого року наші лікарі брали участь в онлайн-конференціях та вебінарах із гематології, у конференції EBMT у вересні 2022 р. Два лікарі проходили стажування у відділі трансплантації кісткового мозку Національного інститут онкології ім. Марії Скадовської-Кюрі, підрозділ у м. Глівіце (Польща). Ще один спеціаліст проходив стажування за програмою «Відкритий світ» у гематологічних клініках США. Упевнена, що в нашого відділення є дуже добрі перспективи. Але нове поле діяльності, трансплантація, потребує додаткових кадрів: лікарів, медичних сестер, молодших медичних сестер.
Розвиваємо сучасні технології – впроваджуємо систему медичних консультацій Teledoc Health
– Можете детальніше розповісти, які саме вакансії має зараз ваш Центр і чому?
– Ми почали роботу в полі трансплантології. І можна сказати, що отримали нову нозологію хворих, яких ми донедавна не лікували. Це пацієнти до та після трансплантації, які потребують постійного спостереження та лікування ускладнень. Це абсолютно для нас нова сфера діяльності, і вона займає багато часу. Від лікаря потрібен мультидисциплінарний підхід до цих пацієнтів із застосуванням знань із багатьох сфер медицини. Потрібне вміння проводити диференційну діагностику і приймати відповідні рішення. У планах створення окремого амбулаторного відділення для трансплантованих пацієнтів.
– Чому виникла потреба в такому відділенні?
– Люди, які перенесли операцію з трансплантації або готуються перенести, відрізняються від решти пацієнтів. Коли вони відвідують центр, то здають розширені аналізи за 20–25 показниками. Їх оглядають із голови до ніг, щоб ретельно вивчити всі органи й системи, чи ніде не виникли прояви реакції «трансплант проти господаря». Візит такої людини може тривати протягом усього робочого дня лікаря. Людина має десь перебувати цей час і коридор відділення, то не найкраще місце для цього. Тож ми й вирішили виділити окреме приміщення, в якому трансплантованими могли б займатися окремий лікар і окрема медсестра. Роботи в них буде багато і професія це специфічна. Людині треба приділяти увагу, вміти її вислухати і почути серед багатьох слів те, що важливе для лікаря. Та з часом кількість перейде в якість і прийде не лише успіх, а й конкурентоспроможність не лише в Україні, а й за кордоном.
– Продовжуючи цю тему. Що для вас є ознакою професіоналізму лікаря? Яким принципом керуєтеся в професії?
– Є такий латинський вислів: «Non progrеdi est regrеdi», його можна перекласти так: «Якщо ти не йдеш вперед, ти йдеш назад». Це девіз не лише мій власний, а й усього нашого відділення. Специфіка саме нашої роботи полягає в тому, що ми не можемо використовувати одні й ті ж самі схеми лікування. Потрібно весь час опановувати щось нове, розширяти свої методи і можливості. Якщо не рухатися за передовими технологіями, ми відстанемо від світу, не зможемо допомагати людям на якісному рівні й почнемо втрачати довіру людей як лікарі.
– А що, на вашу думку, включає в себе поняття хороший лікар?
– Із одного боку це дуже складне запитання, а з іншого – дуже просте. Я вважаю, що головним показником хорошого лікаря є те, що він може працювати трохи більше, ніж відведено в робочому графіку. При всій дисциплінованості й організованості наша професія така, що завжди потребує трохи більше часу, ніж це відведено. Завжди з’являються пацієнти, які не «вписуються» в звичайні рамки. Виникають ситуації, де потрібно жертвувати собою. І оце «поступитися своїм часом» для мене є лакмусовим папірцем справжнього лікаря, який не просто робитиме свою роботу, а досягатиме в ній якогось прориву. Зрозуміло, не йдеться про ті випадки, коли потрібно доглядати за дитиною чи вирішувати якісь інші дуже особисті речі. Я про говорю вільний вибір між відпочинком і розвагами та роботою. Саме таких людей ми шукаємо для свого відділення і саме з ними досягаємо високих результатів.
– На завершення давайте дамо декілька порад від онколога-гематолога для людей, які можуть бути вашими потенційними пацієнтами. На що варто звернути увагу людині, щоб вчасно виявити захворювання?
– Насамперед на так звані конституціальні симптоми. По-перше, це втрата ваги. По-друге, незрозумілі підвищення температури, які не пояснюються інфекцією. По-третє, пітливість вночі. Причому такого рівня, що потрібно переодягатися. Якщо виявили в собі ці симптоми – ідіть до лікаря. Спочатку можна до сімейного, попросіть його звернути увагу на загальний аналіз крові та стан лімфатичних вузлів. Особливо хочу звернути увагу на те, що не варто заспокоювати себе тим, що якісь незвичні відчуття в організмі – це наслідок перенесеного захворювання на ковід. Це може бути наслідком, але не так, як вам здається. Коронавірус не лишається в організмі більше місяця, але він може спровокувати появу захворювання, якими займається наш Центр та онкологічний диспансер. А щодо цих захворювань, то є одне просте правило – що раніше почати їх лікувати, то краще.
Джерело: novadoba.com.ua
© novadoba.com.ua
У межах проєкту ми знайомимо вас із нашими медсестрами, які є дійсно кращими у своєму фаху.
Яна Косенко
Як давно Ви працюєте медсестрою?
Одразу після закінчення Черкаського медичного коледжу в 2012 році я почала працювати медичною сестрою. Тобто, вже понад 10 років.
