Результати брифінгу заступниці міністра охорони здоров’я України Ірини Микичак за 7 липня:

▪️ ВРУ був підписаний Закон, розроблений спільно МОЗ і профільним комітетом Верховної Ради щодо внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань організацій освітнього процесу у сфері охорони здоров’я. Суть змін полягає в створенні умов та юридичного механізму участі науково-педагогічних працівників як учасників лікувального процесу. На реалізацію закону буде видано низку підзаконних актів, зокрема, Постанову Кабінету Міністрів, наказів МОЗ, де буде регламентовано механізм взаємодії й участі науково-педагогічних працівників у лікуванні хворих.

Відділення анестезіології та інтенсивної терапії Черкаського обласного диспансеру розраховане на 9 ліжок, тут працює 14 лікарів-анестезіологів, усього ж медперсоналу 40 осіб. Щорічно лікування проходить понад 3 000 пацієнтів, саме ті, які перебувають під загальним знеболенням. Кількість їхня не зменшується, і порівняно з минулим роком навіть зросла.

https://novadoba.com.ua/62767-viddilennya-anesteziologiyi-ta-intensyvnoyi-terapiyi-cherkaskogo-oblasnogo-dyspanseru-potuzhnyy-potencial-khoroshi-fakhivci-ta-suchasni-metody-znebolennya.html?fbclid=IwAR1M9TKPR3BCcPU10OlRq9REG82k8rutGFztfwpSn_9Y5b21fkRTynD8O1E

Запитуєте-відповідаємо

❓«Чи варто часто засмагати? Наскільки це є шкідливим для моєї шкіри?» ❓

Як впливаює на вас засмага?🛑
Якщо засмагати на свіжому повітрі або в солярії, то це може призвести до небезпечних наслідків. Хоча часто засмага асоціюється з хорошим здоров’ям, занадто засмагла шкіра – це протилежність здоровій, це свідчить про пошкодження ДНК вашої шкіри. Засмага пошкоджує клітини шкіри та прискорює видимі ознаки старіння. А найгіршим є те, що засмага може призвести до раку шкіри.

📍Факт: не існує безпечної чи здорової засмаги. Засмага завжди збільшує ризик базально-клітинного раку, плоско-клітинного раку та меланоми. Ваш найкращий захист-взагалі уникати засмаги.

Що викликає засмагу? Засмагу викликає вплив ультрафіолетового випромінювання від сонця або солярію, що спричиняє генетичне пошкодження клітин на вашому найтоншому шарі шкіри. Шкіра намагається запобігти подальшому травмуванню, виробляючи меланін (пігмент, який надає нашій шкірі колір), що призводить до потемніння. Шкода від засмаги є кумулятивною, починаючи з найпершої засмаги, тобто поступово накопичується.

🛑Про що йде мова? У всьому світі існує більше випадків раку шкіри через сеанси в солярії, ніж випадків раку легенів через паління.

Твій зовнішній вигляд. Засмага змінює шкіру і сприяє старінню шкіри. Це видимий сигнал пошкодження, який прискорює появу зморшок, темних плям і обвітрюваної шкіри. Якщо у Вас розвивається рак шкіри, ви ризикуєте подальшими, іноді непривабливими змінами вашої зовнішності.

Пошкодження шкіри починається з Вашої першої засмаги. Кожен раз, коли ви засмагаєте, пошкодження накопичуються, створюючи більше генетичних мутацій та більший ризик для здоров’я шкіри.

📍Солярій теж небезпечний! Солярії не пропонують безпечної альтернативи сонячному світлу, вони теж підвищують ризик раку шкіри.

🛑У дослідженні, в якому спостерігалися 63 жінки у віці до 30 років з діагнозом меланома, виявилося, що 97 відсотків з них користувалися солярієм. Засмага пошкоджує всі типи шкіри, вона спричиняє травми ДНК, які можуть призвести до передчасного старіння та раку шкіри.

❗Ви можете легко зменшити ймовірність розвитку раку шкіри, просто перебуваючи на сонці безпечно.❗

❓Інші поширені запитання про засмагу❓
— Чи перебування в солярії таке ж шкідливе, як і перебування на відкритому сонці?
— ТАК. Такий вид засмаги небезпечний як в солярії, так і на відкритому повітрі. Насправді УФ-промені, які використовуються в соляріях, можуть збільшити ризик розвитку меланоми.

— Чи правильний спосіб отримувати вітамін D засмагаючи? — НІ. Правда полягає в тому, що вплив ультрафіолетовим випромінюванням призводить до вироблення вітаміну D. Засмагу в основному викликають UVA-промені. Це означає, що засмага не дає майже ніякої користі від вітаміну D, збільшуючи ризик раку шкіри. Дотримуйтесь щоденної потреби у вітаміні D безпечним способом – з їжею або добавками.

— Чи повинен я отримати «базовий загар» у приміщенні перед тропічним відпусткою, щоб запобігти опіку?
— НІ! Засмага не захищає від сонячних опіків, вона просто додає вам більш шкідливих УФ-променів. Найкращий спосіб запобігти сонячним опікам – це шукати тінь, носити захисний одяг, шапку з широкою облямівкою та сонцезахисні окуляри, що блокують УФ, та наносити сонцезахисний крем щодня. Також вживати богато води, коли знаходитесь на сонці.

Якщо говорити детальніше про рак шкіри, то ми повинні обовязково зазначити:

🛑Рак шкіри – це одне з найбільш частих онкологічних захворювань. Кількість зареєстрованих випадків зростає щороку на 5%. Попри те, що всі новоутворення на шкірі легко побачити, звернення до лікаря з захворюванням в запущеній стадії – часте явище. Як вчасно розпізнати початок раку шкіри та не упустити свій шанс на одужання? Будемо розбиратися.

Види та стадії раку шкіри
Під термін «рак шкіри» потрапляють кілька онкологічних захворювань. Кожна з цих хвороб має власні симптоми, у них різне походження й прогноз.

Розрізняють такі злоякісні пухлини шкіри:
Базальноклітинний рак (базаліома).
Зустрічається частіше за інші види раку шкіри. Новоутворення утворюється з клітин епідермісу та має вигляд невеликого вузлика з проступаючою мережею кровоносних судин. Розвиваючись, пухлина починає кровоточити, вірогідна поява виразки. Найчастіше, локалізується на обличчі. Відрізняється повільним розвитком. Метастази відсутні. При правильному та своєчасному лікуванні досягається повне одужання.
Плоскоклітинний рак шкіри (грибоподібний).
Пухлина нагадує бородавку, кріпиться на тонкій ніжці. Іноді на поверхні утворюються лусочки. Легкий дотик може призвести до пошкодження пухлини. Може досягати розміру в кілька сантиметрів. У переважній кількості випадків розташовується на нижній губі. Також, може розміщуватися в роті. Проникає в глибокі шари шкіри, може давати метастази.
Меланома.
Найагресивніший вид раку шкіри.Розвивається з пігментованих клітин на місці родимок або веснянок. Родимка припухає, збільшується в розмірах, змінює форму й колір. Швидко зростає та може давати метастази навіть на ранніх стадіях.
Методи лікування раку шкіри залежать від виду та стадії захворювання.

Класифікація стадій онкології шкіри:
Нульова. Це початкова стадія раку шкіри.Пухлина торкнулася тільки поверхневий шар шкіри. Прогноз сприятливий.
1 стадія. При плоскоклітинному раку розміри пухлини не перевищують 2 см. Меланома має товщину не більше 2 мм. Найближчі лімфатичні вузли не порушені. Метастази не фіксуються.
2 стадія. Плоскоклітинний рак шкіри характеризується пухлиною діаметром більше 2 см та проникненням в більш глибокі шкірні шари. Меланома має товщину не більше 4 мм. Метастази не виявляються.
3 стадія. У цій стадії пухлина росте дуже швидко, залучаючи до процесу лімфатичні вузли. У віддалених органах на цій стадії метастазів немає.
4 стадія. Метастази з’являються й у віддалених органах. Повне лікування малоймовірне.
Причини появи раку шкіри
Рак шкіри може бути викликаний як впливом зовнішнього середовища, так і спадковими факторами. У людей, які мають родичів, які перехворіли на рак шкіри, захворювання зустрічається частіше. Також, причини раку шкіри можуть полягати в порушеннях імунної системи або в прийомі препаратів, які пригнічують імунітет. Крім цього, є й інші джерела ризику розвитку небезпечного захворювання.

🛑Фактори ризику онкології шкірних покривів:
Люди зі шкірними дисплазіями, родимими плямами, з хронічними виразками або рубцями від опіків та ран повинні періодично відвідувати лікаря-дерматолога для огляду.
Сонячне випромінювання – важливий фактор в появі новоутворень на шкірі. Непомірність в прийомі сонячних ванн, особливо загар до опіків, провокує небажані зміни на шкірі. Особливому ризику піддаються відвідувачі соляріїв. У зоні ризику володарі світлого фенотипу, тобто блондини або руді з блакитними очима, які легко згорають на сонці.
Деякі хімічні речовини – вуглець нафти або кам’яного вугілля, сполуки миш’яку і т.п. – теж мають канцерогенні властивості, які можуть спровокувати розвиток раку. Працівники виробництв, на яких є контакт з цими речовинами, входять до групи ризику.
Особи, які зазнали впливу радіації, в тому числі під час сеансів променевої терапії, також можуть захворіти на рак шкіри.

🛑Ознаки раку шкіри
Ознаки раку шкіри різні для меланоми та немеланомних видів. Меланома, перш за все, загрожує тим особам, у яких багато родимок або веснянок, особливо якщо вони з’явилися недавно. Якщо вони починають змінюватися, то на це слід звернути увагу.

🛑Симптомами раку шкіри при меланомі можуть стати такі зміни:
асиметрія родимки;
зміна кольору родимки;
нерівні межі — неправильні, розмиті;
будь-які зміни — форми, розміру, кольору;
збільшення родимки, коли розмір її більше 0,6 см;
кровоточивість без причин.

🛑Симптоми раку шкіри немеланомного типу:
почервоніла або подразнена шкіра в області грудей та спини;
невеликі білі цятки на шкірі з плямами крові;
відкриті виразки, що кровоточать, чи покриті корочками;
червоні нарости з невеликою щілиною посередині;
білі смуги схожі на шрами, що з’являються без видимих причин;
вкриті лусочками бородавки, які не піддавалися розчісуванню;
червоні ділянки, на яких відчувається печіння;
родимка на гіперемованій шкірі.
❗Виявити ці симптоми нескладно. Важливо уважно стежити за станом своєї шкіри, оглядати тіло. При появі хоча б однієї ознаки, звертайтеся до лікаря!❗

🛑Також, слід звертати увагу на симптоми, характерні для всіх онкологічних захворювань. Серед них погіршення апетиту, безпричинне різке схуднення, збільшення лімфатичних вузлів, підвищена пітливість (особливо в нічний час доби), швидка втомлюваність, загальна слабкість, незначне, але стійке підвищення температури тіла.🛑

📍Особливості захворювання у дітей
Онкологія шкіри у дітей – вкрай рідкісне явище, але все ж має місце бути (в більшості випадків, рак шкіри у дітей – це меланома). Особливу увагу слід приділяти дітям, у яких є великі вроджені родимі плями. Регулярний огляд дитини дозволить помітити зміни родимок на етапі, коли лікування буде максимально ефективним.

📍Особливості перебігу хвороби при вагітності
Статистика діагностики раку шкіри при вагітності невтішна. Це – близько 15% пацієнток (найчастіше, під час вагітності та протягом півроку після пологів діагностується меланома шкіри). Вагітність не є провокуючим фактором або фактором негативного прогнозу при раку шкіри. Але, гірші результати лікування (а отже й виживання) при онкології шкірних покривів безпосередньо пов’язані з більш пізніми термінами початку терапії. Оскільки, вагітні, найчастіше, відкладають початок лікування на післяпологовий період.

✅✅Методи діагностики раку шкіри

✅Діагностика раку шкіри починається з візуального огляду пацієнта. При виявленні підозрілих новоутворень лікар призначить інші методи діагностики.

✅Дерматоскопія виконується спеціальним приладом, який дозволяє розглянути пухлину з максимальним збільшенням в поляризованому світлі.

✅За допомогою мікроскопа досліджують матеріал, отриманий різними способами:

мазок-відбиток, коли скло прикладають до виразки;
зішкріб, на який збирають матеріал з дна виразки;
біопсія (найбільш точні результати) – забір матеріалу для гістологічного аналізу здійснюється з використанням шприца, скальпеля або пінцета, яким відбирають клітинний матеріал пухлини.
Якщо пухлина має маленькі розміри, то використовують ексцизійний варіант біопсії. Пухлину січуть повністю до неушкоджених тканин. При великих розмірах пухлини використовують інцизійний вид біопсії. При цьому пухлину січуть клиноподібно, захоплюються й здорові тканини. Доцільність та безпека проведення біопсії визначається лікарем в залежності від загальної картини перебігу захворювання та ін. факторів.

✅Для уточнення діагнозу, а також для оцінки поширення процесу на інші органи проводяться (на розсуд діагноста):

цифрова дерматоскопія;
ультразвуковий скринінг;
рентгенографія;
термографія;
магнітно-резонансна або комп’ютерна томографія.

✅✅Лікування раку шкіри
Багато пацієнтів сприймають онкологію в діагнозі як вирок. Але, слід пам’ятати, що рак шкіри лікується. Головне, щоб лікування раку шкіри було розпочато вчасно й проводилося правильно. У такому випадку при відсутності метастазів одужання настає в 80-100%.

📌📌📌Якщо маєте підозри, чи щось вас турбує з вище перерахованих чинників, то ми чекаємо на вас з направленням від сімейного чи лікуючого лікаря.
Маємо належного рівня фахівців та хороше обладнання для якісного обстеження.

У відомстві зареєстрували та підписали наказ, який регламентує порядок надання паліативної меддопомоги громадянам. Таку інформацію під час брифінгу сповістила перша заступниця керівника МОЗ Ірина Садов’як.

Вона повідомила, що відповідно до нового наказу, врегульовується питання та порядок здійснення паліативної допомоги, прописуються основні засади та принципи її надання.

«Цей наказ передбачає ряд важливих положень: порядок надання паліативної допомоги, її основні завдання та принципи, організацію надання паліативної допомоги не тільки дорослим, але й дітям», – зазначила пані Садов’як.

Чиновниця зауважила, що у додатках до наказу прописані підстави, за якими пацієнт може бути визнаний таким, хто потребує паліативної допомоги, а також наявний план нагляду за хворим.

Вже у найближчий час зазначений наказ опублікують.

Приємно читати слова подяки нашим медичним працівникам!

Миколі Григору нещодавно діагностували онкологічне захворювання. Чоловіку зробили успішну операцію, але надалі його очікує променева терапія. Він поділився з нами своїми переживаннями, труднощами та надіями.

Я проста людина, працюю водієм тролейбуса. Робочий день, зазвичай, починається з шостої ранку і триває до шостої вечора, тобто, у будні на 12 годин я прив’язаний до роботи. Коли відчуваю погіршання самопочуття, тоді намагаюся лікуватися самостійно.

Якось я помітив, що на язиці з’явився наліт, потім невелика виразка. Почало боліти. Якби я жив у селі, то просто попив би холодної води, а через два тижні взагалі забув про це. Добре, що перебував у місті, розпочався карантин і мій робочий день скоротили. Я нарешті зміг потрапити до лікарні.

📍Спочатку я звернувся до сімейного лікаря. У мене батько помер від онкології і тому, коли медик сказав, що це, мабуть, пов’язане із стоматологією, я попросив виписати направлення в Черкаський обласний онкологічний диспансер.

📍Лікар-онколог теж сумнівався, але біопсія підтвердила рак. Коли я дізнався про цей страшний діагноз, то наче з одного боку був готовий до цього, а з іншого, мене мучило питання: «Чому я? За що це мені?». А потім обміркував, що якщо не я, то комусь іншому діагностували це захворювання, а та людина теж не винна.

📍Лікування онкології дороговартісне. Я не хотів витрачати всі гроші родини. Тим паче, немає гарантій на повноцінне одужання. Приїхав додому, а син з жінкою сказали, щоб я лікувався. Лікарі також наголошували, що є великі шанси на одужання. Казали: «Ми із четвертою стадією лікуємо, а з першою тим паче». Почалося лікування…

📍Якщо чесно, операції я не боявся. Мені зробили резекцію частини язика, де виявили новоутворення. Лікар сказав, що зараз набагато краще почати з операційного втручання, бо після опромінення не буде видно зону ураження. А вже після операції результат можна закріпити променевою терапією. Зараз призначили 20 сеансів, які маю пройти протягом місяця.

📍Мені дуже пощастило з лікарем-онкологом Миколою Володимирович Скориком. ❗ Молодий, але його впевненість заспокоювала. Буває, що людина говорить і ти розумієш: вона знає, що робить і їй можна довіряти. Так і в цьому випадку. Він мені чітко, по пунктах усе розповів і пояснив.

📍Мене дуже сильно підтримують рідні, друзі, колеги. Найцікавіше, що допомога приходить звідти, де навіть не очікуєш. Ти навіть не міг подумати, що ця людина може висловити підтримку, а вона передає кошти на лікування. Або навіть ті, кого ти в очі ніколи не бачив. Тоді розумієш, що скільки людей хвилюються, турбуються, що просто так здаватися не можна.

❗Я вважаю, що хворим потрібно спілкуватися. Правда, потрібно фільтрувати іноді інформацію, теми. Про хворобу треба говорити, бо людям теж необхідно знати, як все почалося, а раптом у них таке і треба звертатися до медичних працівників. Проте постійно ти не можеш повертатися до цього. Хочеться іноді відволіктися від проблем і просто обговорити нейтральні теми. Бо розмови накшталт: «Усе буде добре, не хвилюйся» теж втомлюють.

📍Під час лікування на тебе все впливає. У лікарні я намагався перебувати в позитивному настрої, веселити сусідів у палаті, спілкуватися на різні теми. Ще важливо, щоб була взаємодопомога. Після операції я не міг говорити, так само ще один пацієнт. Навіть якщо потрібно покликати медсестру, чи зателефонувати рідним, то треба допомога. Коли близькі телефонували дізнатися, як я себе почуваю, то я писав, а вони зачитували замість мене. Тоді ставало легше.

❤️У нас в палаті лежав дідусь з Маньківки. Донька привезла, але ж далеко їздити. А він в одній футболці приїхав, дуже спекотно, не зручно, особливо, коли після операції. Я попросив дружину привести сорочку. То дідусь зрадів, телефонує доньці, каже: «Не хвилюйся, мене одягли, все добре». Отак ми старалися одне одного підтримувати, допомагати, бо інакше там не виходить. Дуже важко морально, а коли всі разом, тоді легше.

❤️Насправді, під час лікування важлива і підтримка з боку лікарів та медсестр. Вони приходять, посміхнуться, питають як самопочуття і вже добре на душі. У відділенні чистота і порядок, медичний персонал спокійно реагує на всі прохання. Після операції я не міг їсти нормально їжу, то вони показали, як користуватися тим же блендером. Я дуже вдячний їм за допомогу і увагу.

📍Людина так влаштована, що не береже себе. Коли якийсь час проходить після хвороби, то вона забуває дбати про своє здоров’я. Не може все змінитися отак кардинально для людини. Проте я зрозумів, що треба більше приділяти часу рідним. Наприклад, їхав додому, згадав, що онуку виповнилося чотири місяці, купив торт. Рідні прийшли з роботи, а я їх здивував. Дрібниця, але це теж дуже важливо і цінно.

Я думаю, людям, які зіштовхнулися з подібною проблемою, не варто «замикатися». Хворобу можна перемогти. Потрібно в це вірити. Також, раджу спілкуватися, ділитися любов’ю, переживаннями і все буде добре. Недарма ж кажуть, якщо ти комусь розкажеш про своє горе, то його стане на половину менше, а коли ділишся радістю, то вона множиться вдвічі.

Матеріал підготувала кореспондентка інформаційного агентства «Нова Доба» Дар`я Роженкова. Проєкт «Сильні: відверті історії людей, які перемогли онкологію» реалізовано за сприяння кафедри журналістики, реклами та PR-технологій ЧНУ ім. Б. Хмельницького

https://novadoba.com.ua/62607-cherkaschanyn-rozpoviv-yak-boretsya-z-onkologichnym-zakhvoryuvannyam.html?fbclid=IwAR22UVJqQjZLpkFcbnrPVihG8z3rkC9Sz4JGj4xborqqs1ObGkMhmD-8gwE

https://suspilne.media/42965-ziti-i-peremagati-cerkaskomu-onkodispanseri-provodat-koncerti-tihoi-muziki/

Заходи проходять щотижня. За словами організаторки Світлани Федорової, літній сезон тихої музики заснували для пацієнтів, їхніх родичів та лікарів, щоб допомогти полегшити процес лікування.

“Мета – дуже проста, допомогти людям пройти через лікування, психологічно стабілізувати, завдяки музиці – це можливо”, – зазначила організаторка концерту Світлана Федорова.

Для пацієнтів медичного закладу виступали музиканти струнного квартету Черкаської філармонії. Виконавці обрали відомі та легкі композиції, що поліпшують настрій.

Зі слів Тетяни Козерєвої, мами трирічної пацієнтки онкодиспансеру, такі заходи змушують жити і боротися:

“Такі моменти показують, що є життя. Це круто. Якщо я зараз відпущу доньку, вона буде танцювати. Вона дуже любить класичну музику”, – зазначила жінка.

84-річний пацієнт онкодиспансеру Микола Маляренко розповів, що раніше і сам грав у духовому оркестрі:

“Я з десяти років був у оркестрі. Я люблю музику. Раніше грав, поки гралося. Зараз лишилося тільки одне – лікуватися і, кажуть, що треба жить. ”

За словами організаторки Світлани Федорової, концерти планують проводити до осінніх холодів.

Авторка Ірина Філенко

Напередодні професійного свята голова Черкаської обласної державної адміністрації Роман Боднар спільно із міським головою Черкас Анатолієм Бондаренком привітав медичних працівників області.

– Цьогоріч відзначення Вашого професійного свята набуло особливої актуальності. Коронавірус змусив нас всіх задуматися над тим, наскільки беззахисною є людина перед викликами природи. Ми в черговий раз переосмислили важливість лікарської професії. На Черкащині наше здоров’я бережуть майже 15 тисяч медиків. Я зараз звертаюся до лікарів, фельдшерів , медичних сестер, медбратів, санітарів, водіїв, до всіх працівників медичної галузі: Ви, у складний для суспільства час проявили і продовжуєте проявляти кращі людські та професійні якості. Ви вселяєте впевненість і надію навіть там, де ситуація видається безнадійною.

Не дивно, що Ви, як і військові, перед вступом до професійної когорти, так само даєте клятву.
Лікарську клятву – як добровільний намір ніколи не відступити від прагнення рятувати людей, навіть ризикуючи власним життям, – привітав медиків області Роман Боднар.
Серед кращих працівників галузі відзначений і керівник нашого закладу — Віктор Володимирович Парамонов!

Приєднуємось до вітань!!!

:

«Шановні медичні працівники!

Цьогоріч відзначення Вашого професійного свята набуло особливої актуальності. Коронавірус змусив нас всіх вкотре задуматися над тим, наскільки беззахисною є людина перед викликами Природи.

З нагоди наближення професійного свята завідувач організаційно — методичним відділом Черкаського онкологічного диспансеру Igor Gaidai отримав Почесну грамоту Черкаської обласної ради.
Під час урочистостей Голова Черкаської обласної ради Анатолій Підгорний вручив почесну грамоту нашому колезі.
Приєднуємось до щирих вітань!

Діагноз «онкологія» – це не кінець світу
Черкасець Владислав Крамар любить фотографувати, а також мріє розпочати власний бізнес. У 21 рік хлопець намагається шукати у всьому позитив, оскільки пережив онкологію.

«Батьки дуже обмежували в знанні про те, чим я хворію»
У мене не було мрії стати кимось конкретним. У дитинстві я думав, що працюватиму директором або кимось у банківській сфері, бо мені дуже подобалася математика. Зараз у пріоритеті відкрити свій бізнес, але якесь певне спрямування ще не обрав. Думаю, що варто не планувати, а жити кожним днем, оскільки ніколи не знаєш, що може статися.

У випускному класі почав готуватися до ЗНО. Дуже нервував та хвилювався перед вступними іспитами. Якось з’явився головний біль, батьки почали підозрювати, що щось із здоров’ям. Думали, це стрес, але коли на випускному біль продовжився, ми вирішили звернутися до лікаря.

У лікарні мені призначили заспокійливі. Проте біль не проходив, а потім з’явилася ще й температура. У мене хрещений працює в черкаській поліклініці й через нього попросили, щоб нас повноцінно обстежили й визначили реальну причину погіршення самопочуття. Коли здали аналіз крові, стало все зрозуміло. У той день я залишився в лікарні.

Батьки дуже обмежували в знанні про те, чим я хворію. Намагалися захистити від цього, бо тоді мені було 17 років. Здогадався про діагноз я вже наприкінці лікування. У медичного персоналу неодноразово цікавився, проте відповіді не чув. Лікарка якось сказала, що розкаже, лише коли я вилікуюся, а поки мені це не треба. Колись прямо запитав у мами чи в мене не рак, то вона перевела тему.

«Період очікування»
Моє лікування можна поділити на два етапи: у лікарні й вдома. Для того, щоб вилікувати рак крові, необхідно десь п’ять років: один з них потрібно провести в лікарні, ще один вдома, а три наступних триває відновлення організму та очікування, що хвороба не повернеться.

Спочатку я рахував дні. Мене не пригнічувало місце, де я перебував, постійні уколи, скоріше, турбував період очікування. Перед хворобою я жив дуже динамічно. Багато чим цікавився, рідко, коли сидів удома, а в лікарні не можна було кудись виходити.

Так, до нас приходили волонтери, різні представники релігійних спільнот, вони влаштовували активності, ставили театральні сценки, разом з нами робили поробки. Ближче до зими дарували подарунки, приділяли багато увагу. Проте мене всі ці веселощі не цікавили, бо я чекав завершення терміну лікування. Чим далі йшов час, тим більше нічого не хотілося. Хоча іноді я виявляв інтерес до забав, які організовували.

Волонтери, психолог зі мною розмовляли, але мені не хотілося сприймати серйозно розмову. Казали, що все одно доведеться почекати, поки одужаю, але я намагався сам прийняти це і перебороти. Хоча медсестри не давали шансу засумувати. Про те, у зв’язку з тим, що мою хворобу лікують гормонами, перебував у дуже «подавленому» настрої. У мене був слабкий імунітет, тому більшість часу я спав. Сон був місцем, в якому я міг робити все, що захочу. Там керувала моя фантазія і цим я рятувався.

Найбільше зі мною часу проводила мама. Я бачив, як їй важко, тому хотів якнайшвидше вийти з лікарні не заради себе, а щоб вона не хвилювалася. Мені не приємно було, що рідні через хворобу постраждали. На період лікування можна було змінювати батьків. Я дуже радів, коли приходила сестра, оскільки мама мала хоч трошки часу перепочити вдома.

Лікувався я в Черкаському обласному онкологічному диспансері в дитячому відділенні. Було дуже важко морально перебувати там. Проте чи мені пощастило, чи там дуже добре підібраний персонал, який по-хорошому ставиться до пацієнтів, підтримує, турбується про кожного. Щодень вони давали таку невелику, але важливу радість.

«Зараз я намагаюся в усьому бачити позитив»
Дружбу з іншими хворими я не заводив. Через підлітковий вік у мене не було бажання навіть знайомитися. Я не цурався інших дітей, але не розумів, для чого це. Пам’ятаю, двоє хлопчиків виявили ініціативу познайомитися. А я, коли прийшов лише в лікарню, був дуже сумний. Тоді один із них запропонував мені розважитися. Він щиро говорив і посміхався. А я не розумів, звідки в нього ця радість.

Він радів, бо в нього лікування закінчувалося, посміхався, бо йому не починати все спочатку. Щоправда, він потім повернувся на лікування знову. Стався рецидив. Але він продовжував перебувати в позитивному настрої і саме це навчило мене цінувати дрібниці. Зараз я намагаюся в усьому бачити позитив. Навіть у лікарні: прийшла якась медсестра, розповіла цікаву історію чи радісну новину, і мені вже добре. До слова, хлопчик потім теж вилікувався.

У лікарні ти проживаєш один і той самий день дуже багато раз. Дуже важко морально. Пам’ятаю, коли лікар-куратор мене оглянув і сказав, що я можу поїхати додому. Я пережив емоційне піднесення. Ми тоді вдвох розплакалися.

Серед радісних моментів із періоду лікування був випадок, коли мені купили домашню тварину, про яку мріяв. Спочатку боялися, що я сильно хвилюватимуся через втрату, тому думали придбати когось непримхливого: рибок чи черепашку. Якось я побачив тхора і «загорівся» ним. Після лікарні батькам потрібно було поїхати до столиці, відвезти для остаточної перевірки аналізи. І вони сказали, що заберуть і привезуть мені тваринку. Це було дуже неочікувано, але саме цей яскравий момент я найбільше запам’ятав.

До мене також у гості приходили друзі, ми проводили разом час. Але навіть вдома період очікування продовжився. Мене це пригнічувало, бо все настільки плавно відбувалося і вже не помічаєш, як ситуація починає діяти на тебе та тиснути. Мені не хотілося нічого, дуже сумував. На це вплинуло і те, що через сильні ліки організм отруївся, тому постійно нудило.

Нашу родину багато хто підтримував. Ми намагалися нікому не розповідали, але за рахунок того, що в нас велике коло спілкування, телефонували звідусіль: друзі з Німеччини, Туреччини, одногрупники сестри, мамині знайомі. Проте ми зрозуміли, що потрібно абстрагуватися від усього і вирішити цю проблему в межах родини.

Хвороба «загартувала» мій характер
Під час лікування зміцнився мій характер та змінилися життєві позиції. Якщо я раніше був замкнутий, не хотів нічого, засмучувався, коли щось не виходило, то зараз я простіше дивлюся на все. День прожив і мені вже радісно. Є цілі, до яких я плавно йду, але не відштовхую на шляху все від себе. Намагаюся жити теперішнім та особливо нічого не планувати. Хвороба «загартувала» мій характер. Я вже нікому не дам себе образити. У школі однокласники іноді насміхалися, знущалися, казали що я не такий, як усі, бо спілкуюся більше з дівчатами. Тоді я боявся і не міг дати відсіч, але зараз усе змінилися. Ніхто не має права мене ображати, якось псувати життя. Я буду стояти проти ворога до кінця, бо прийшло усвідомлення того, що в мене життя одне і я маю «вижати» максимум.

Діагноз «онкологія» – це не кінець світу. Люди одужують. Я радий тому, що коли я потрапив у лікарню, був молодий, не усвідомлював, що відбувається. Під кінець лікування, я зрозумів, що був на межі.

Мій лікар-куратор казав, що якщо ти будеш позитивно налаштований, точно вилікуєшся. Під час спілкування із знайомими, я намагаюся посміхатися, щоб вони не думали, що може мені погано. Коли хтось посміхається у відповідь – стає приємніше. Найголовніше морально налаштуватися, що ти все зможеш подолати, навіть якщо будуть якісь проблеми чи ускладнення. Зараз бувають моменти, коли не все так, як хочеться, але я не даю приводів себе жаліти.

Матеріал підготувала кореспондентка інформаційного агентства «Нова Доба» Дар`я Роженкова. Проєкт «Сильні: відверті історії людей, які перемогли онкологію» реалізовано за сприяння кафедри журналістики, реклами та PR-технологій ЧНУ ім. Б. Хмельницького

https://novadoba.com.ua/62386-diagnoz-onkologiya-ce-ne-kinec-svitu.html