Півтора року тому життя всіх українців розділилося на до і після. Наш світ змінився за одну ніч, і він вже ніколи не буде таким, як раніше. Ніхто не сумнівається: наш мужній народ здобуде перемогу і в цій війні. Ми відбудуємо зруйноване і створимо нове, та все ж є багато чого, що ми не зможемо повернути, якщо не боротимемося за нього прямо тут і зараз. Якнайкраще це розуміють медики КНП «Клінічний центр онкології, гематології, трансплантології та паліативної допомоги ЧОР». Вони щодня віддають всі сили порятунку людей, які борються з онкологічними захворюваннями – ворогом не менш підступним і жорстоким, ніж терористична армія російської федерації. Та є серед їхніх пацієнтів особливі випадки. Це люди, яким випало потрапити в район бойових дій обох нападників одночасно. Вони продовжили боротьбу із раком під обстрілами російських бойовиків. І вистояли. Лікарі знають сотні таких історій життя серед виру смерті. Ми ж зупинимось на трьох із них.

Історія перша. Втрачене і відвойоване життя

Для Любові Іванівни важка боротьба зі смертельним ворогом розпочалася 2015 року у Херсоні. Жінка витратили багато часу і зусиль на лікування. Місцеві лікарі фахово допомагали в цій боротьбі. Це тривало до початку повномасштабного вторгнення. У березні 2022 року російські війська вломилися в Херсон і нормальне життя в місті обірвалося. Жінка втратила можливість отримувати лікування. На фоні нервової напруги та терору, який чинили окупанти, хвороба загострилась. Було потрібне термінове втручання лікарів. А їх якраз і не було. Хворій вдалося зв’язатися зі знайомим лікарем- гематологом, яка й допомогла знайти медичну допомогу за межами окупованої території.

– Мені пропонували виїхати в Миколаївську область, але ви ж пам’ятаєте ті події? Миколаїв тримався міцно, та там була дуже важка ситуація. Я б просто не пережила нової напруги, – розповідає пацієнтка «Клінічного центру онкології, гематології, трансплантології та паліативної допомоги ЧОР» з Херсона Любов Ніконова. – На щастя, в Черкаській області в мене живе племінниця. Тож, ця місцевість нам не чужа. І я вирішила звернутись до Черкаського онкоцентру. Сьогодні бачу, що це було правильне рішення. Тут дуже уважний персонал, професійні лікарі. Вони мене просто поставили на ноги. І добилися того, щоб все моє лікування було здійснено за державний кошт. На жаль, переживання, пов’язані з війною, таки лишили слід у моєму житті. Він проявився в розвитку ще однієї патології. Під час ретельного обстеження в Черкасах в мене виявили злоякісну пухлину молочної залози. 1 травня пройшла операція. Зараз почуваюся набагато краще, ніж навіть до подій, які змусили мене залишити рідний дім. Набрала вагу, можу спокійно дихати, ходити. Для мене це велике щастя.

Завдяки проявленим надлюдським зусиллям у ході контрнаступу на Півдні наші захисники змогли вибити ворога з Херсона. Місто було звільнено 11 листопада минулого року. Та жінка ще не ризикує повертатися додому. Життя у фронтовій зоні надто складне для хворої. Вона вірить, що найближчим часом ЗСУ відкинуть загарбників подалі від її дому, і тоді вона зможе повернутися в свою затишну квартиру.

Від автора: Більш детально про відчуття людей, які пережили окупацію Херсона, можна дізнатися з відвертої розповіді героїні ще однієї історії на нашому сайті за цією адресою: https://novadoba.com.ua/405667-pereselenka-iz-hersona-rozpovila-yak-zhyla-dva-misyatsi-v-okupatsiyi.html

Історія друга. Молодий, але завзятий

Історія Стефана Озарко одна з найтрагічніших серед тих, які ми наводимо. Хоча б тому, що хлопцеві ледве виповнилося 19 років. Та хворіти на онкологічне захворювання він почав значно раніше. До найтрагічнішого в історії сучасної України 24 лютого хлопець боровся з раком вже два роки.

– Перші симптоми важкої хвороби з’явилися відразу на початку Нового 2020 року. Після свят відчув постійний біль у спині. Подумав навіть, що просто десь потягнув, адже відзначали новорічні свята з друзями активно. Потім раптом піднялася температура. І відразу майже до 40. Збити вдома не змогли. Це злякало ще більше, – розповідає пацієнт «Клінічного центру онкології, гематології, трансплантології та паліативної допомоги ЧОР» з села Великі Копані Олешківського району Херсонської області Стефан Озарко. – Поїхали в лікарню, там я здав аналізи. Сказали, що в мене недостатньо цукру в крові. Ми не зовсім розуміли, що це значить, тому поїхати в іншу лікарню. Там теж взяли аналізи. Виявилося, що в мене лейкемія. Зрозуміло, що в нашому селі і навіть районі таке лікувати не могли. Мене перевели до Києва. Там я отримав п’ять хіміотерапій. Мені зробили пересадку кісткового мозку від брата. Потім мені виповнилося 18, гостра стадія хвороби відступила, і мене перевели в Черкаси. Тут постійно не лежав. Періодично приїжджав з дому на обстеження та лікування. Так і було в кінці лютого 2022 року. Я приїхав у Черкаси 23-го для проведення додаткового переливання крові. 24-го мені зателефонувала мама. «Синочок, каже, в наш дім прийшла війна!» Я відповідаю: «Мамо, я знаю, вся Україна у стані війни.» А вона: «Ні, ти не зрозумів – вони прямо зараз входять в наше село. Якщо можеш залишиться там – не вертайся».

Але він повернувся. Адже вдома лишалися мама та 14-річний брат, яких незважаючи на хворобу хотів захистити. Наступ був швидкий. Стримати озброєну важкою технікою московську орду на той час ЗСУ не змогли. Село опинилося в окупації. Разом із хворим хлопцем та його рідними. Про те, як виживали в тих умовах дуже згадувати юнак не хоче. Лише каже, що настав такий момент, коли більше лишатися не було сил. Вибратися з тимчасово окупованої території вдалося завдяки відважності українських волонтерів. Вдалося знайти прихисток на Черкащині, в односельців, які встигли виїхати і оселитися тут до нападу російської федерації. На жаль, повертатися хлопцеві наразі нікуди, адже село розміщується за 30 кілометрів від Херсона – в глиб окупованої території. Більше того, за даними розвідки, воно стало військовою базою для окремої гвардійської бригади армії рф.

Та Стефан не втрачає надію на те, що сили оборони України виженуть загарбників з його рідного села і він знову зможе прогулятися вуличками, на яких проходило його дитинство. Більше того, він не просто очікує, а докладає всіх зусиль, щоб цей день настав швидше. Завдяки спільним зусиллям медиків Черкаського онкоцентру, дисциплінованості у виконанні рекомендацій та волі до життя пацієнта зараз хвороба в хлопця перейшла в стан ремісії. Згідно з українським законодавством загроза рецидиву онкозахворювання не дозволяє хлопцю стати до зброї, та він знайшов інший спосіб бути корисним своїй країні. Стефан Озарко подав документи на вступ до Черкаського національного університету і планує стати професійним психологом, щоб допомагати людям, які так, як і він сам, постраждали від війни.

Історія третя. Незламна, як сталь Азова

Ім’я героїні третьої історії ми називати не будемо. І річ навіть не в етичних міркуваннях, а тому, що зараз вона живе в Маріуполі. Так, саме в тому. І зайвий розголос про історію її особистої перемоги може їй нашкодити. Хоча, варто зазначити, особисто пані дозволила оприлюднювати і її фото, і її прізвище та ім’я.

– Отже ви з Маріуполя. А зараз в Черкасах. Приїхали сюди і найближчим часом повернетесь знову на підконтрольну ворогу територію. Як це взагалі можливо?

– Якщо є необхідність, то можливо все. З окупованого Маріуполя їду в росію, звідти – в Європу, потім знову в Україну, вже нашу. Назад так само, але в зворотному порядку. Кожен раз проїжджаю майже 5 тисяч кілометрів лише в один бік. На це йде 3-4 доби самої дороги, а якщо враховувати ще й різні затримки на кордонах та фільтраційні заходи на окупованих територіях, то доходить і до 15 діб.

– А чому так? Невже не можна знайти лікувальний заклад ближче?

– Не можна. Я мала можливість порівнювати лікування в різних закладах. Альтернативи Черкаському онкоцентру особисто для себе я не бачу. Лише тут змогли добитися позитивного прогресу в моєму захворюванні. Мені це подобається і підходить, і нічого іншого я не хочу. Ну і крім того, таких добрих і водночас професійних лікарів як тут, я зустрічала лише в Донецьку до війни, а такого медичного закладу, як у Черкасах, взагалі ніде більше не бачила. Тут надзвичайно ретельно ставляться до всього і створюють особливу атмосферу для пацієнта. Але давайте, мабуть, почнемо спочатку?

– Так, звісно. Розкажіть про себе

– Я народилася, виросла, живу і впевнена, що й завершу своє життя в Маріуполі. Українському. Бо для мене він таким був і буде. Боротьбу зі своєю хворобою веду з 2012 року. У мене мієлома. 97 % стовбурових клітин пошкоджено. Крім цього була пухлина в голові. Шукала багато різних способів і лікувальних закладів. Зрештою опинилася аж в москві. На той час, нагадаю, ми були в стані миру з росіянами. Потрапила в клініку при Головному військовому клінічному госпіталі імені Бурденка. Там мене обстежили і оперувати відмовилися. Поставили діагноз лімфолейкоз. Рідні зв’язалися зі спеціалістами в Ізраїлі. Вони взялися вилікувати, але поставили умову: з собою потрібно мати не менше 100 тисяч євро. Таких грошей, звісно, мені назбирати не вдалося.

– І ви повернулися додому?

– Так. Але хвороба прогресувала і мене поклали в лікарню в Донецьку. Там діагноз підтвердили і взялися лікувати. Провели дві трансплантації. Я отримала 30 «хімій». Це не давало лікувальних результатів, але утримало хворобу від прогресування. Так тривало до початку гібридної форми війни, з якої росія почала вторгнення. У 2015-му було вже дуже важко і завідуюча мого відділення вирішила виїжджати з Донецька, а я не хотіла продовжувати лікування без неї. Ми разом по інтернету знайшли відповідний заклад в Черкасах і вирушили в подорож. Скажу відверто, це було зробити не просто. Не ходили ні потяги, ні автобуси. Добиратися доводилося непростими шляхами. Але ми справились. Зрештою завідуюча опинилася в Києві, де зараз працює в одному із відомих медичних закладів. Я ж із 29 березня 2015 року є пацієнткою Черкаського диспансеру.

– Повернемось до початку нашої розмови. Ви отримуєте лікування в Черкасах, але живете в Маріуполі. Якщо для вас нема альтернативи Черкасам, то може зараз не варто повертатись додому?

– По-перше, там у мене мама. Бойові дії в місті спричинили їй важку травму. Життя лікарі врятували, але були змушені видалити шлунок. Я з нею проживаю і доглядаю. А по-друге, це моє місто. Чому я маю його залишати? Хай забираються ті, які прийшли в мій дім зі зброєю.

– Як же ви виживаєте серед них?

– Працюю. Клею шпалери, шпаклюю, фарбую. Працюю не на них, звісно, а на людей, які живуть в зруйнованих будинках. Повірте, в нас зараз в місті є що ремонтувати і фарбувати. Хоча з моєю хворобою в Україні я мала першу групу інвалідності. Росіяни мене «вилікували». Зібрали комісію, вона вирішила, що я ще можу працювати, і дали другу групу. Звісно ж, зменшили виплати. Тому доводиться підпрацьовувати. Але я не звикла жалітися. І боятися нікого не збираюсь.

– Ви по життю – борець. Це відчувається в кожному слові нашої розмови. Скажіть, звідки берете сили витримувати і складнощі життя в окупації, і таку нелегку хворобу?

– Я ж з Маріуполя (посміхається). А в нас є приказка: смерть – це гідний суперник. Це значить, що її потрібно не боятися, а поважати і вивчати. Прораховувати, звідки і як вона може нанести удар. І бити у відповідь. Боротися для того, щоб жити. У Черкасах в онкоцентрі на стіні одного з поверхів побачила вивіску «Рак – це не вирок». Я кілька разів навмисне приходила дивитись на неї. Це ж та сама приказка, яку я вам сказала, тільки в медичній формі. Це сильно. Це по-нашому. Це по-українськи. І тільки там ми й маємо жити.

Від автора: Більше історій про те, як зараз живуть українці в окупованому місті-фортеці Маріуполі, можна дізнатися з відвертої розповіді героїні ще однієї історії на нашому сайті за цією адресою: https://novadoba.com.ua/393351-vela-shhodennyk-zhytelka-mariupolya-yakij-udalosya-vyyihaty-v-cherkasy-rozpovila-pro-zhyttya-pid-obstrilamy.html

Життя завжди перемагає смерть. Скільки б не доводив ворог зворотнє, та прийде час, коли нога останнього окупанта України забереться з нашої землі. Тоді ми зможемо остаточно підрахувати всі втрати, витерти всі сльози і відновити все, що було зруйновано. Та поки Україна б’ється, б’ються і серця в грудях її героїв. Не всі з них сьогодні носять камуфляж, дехто одягнений в білий халат лікаря, а хтось просто в одяг пацієнта. Та від цього вклад кожного у силу духу нашої нації не стає меншим. Історії людей, які змогли здолати нездоланне, їхня сила волі і налаштування на боротьбу до повної перемоги, додають сили всім нам і надихають кожного на особливі звершення там, де йому випало тримати стрій. Україна переможе, бо українці – то нація борців, які долають навіть смертельні хвороби.

Над матеріалом працювали Владислав Бедринець, Тетяна Очеретяна. «Нова Доба»

Від початку 1990-х років Україна була і залишається країною походження, транзитною країною та країною призначення для торгівлі людьми. Жертвами цих злочинів стають як чоловіки, так і жінки та діти, яких використовують для примусової праці, сексуальної експлуатації, змушують до жебрацтва та експлуатують у інших формах. Основними країнами призначення є Російська Федерація, Польща та Туреччина; окрім того, торгівля людьми відбувається і всередині України. З моменту вторгнення Росії в Україну у лютому 2022 року ця проблема набула значно складнішого характеру.

Навіть до вторгнення, показники торгівлі людьми в Україні вже зростали внаслідок пандемії COVID-19 та подальшого вимушеного переміщення людей з охопленої конфліктом Східної України та окупованого Криму. Ці вимушені переселенці є надзвичай вразливими, а сама проблема значно ускладнюється внаслідок російського вторгнення і тим, що мільйони українців змушені залишати свої домівки, шукаючи порятунку в інших регіонах України та за кордоном. Шахраї, які виступають у ролі посередників з пошуку роботи чи наймачів персоналу, можуть скористатися умовами війни з метою експлуатації тих, хто опиняється у групі ризику.

За оцінками представництва Міжнародної організації з міграції (МОМ) в Україні, до російського вторгнення у лютому 2022 р. в Україні налічувалося понад 300 тис. потерпілих від торгівлі людьми починаючи з 1991 року. За певними оцінками, у 2019-2021 рр. від торгівлі людьми потерпіли майже 46 тис. українців – 29 тис. за кордоном і 17 тис. всередині України.

Що таке торгівля людьми.

Торгівля людьми – це здійснення незаконної угоди, об’єктом якої є людина, а так само вербування, переміщення, переховування, передача або одержання людини, вчинені з метою експлуатації, з використанням обману, шантажу чи уразливого стану особи.

Торгівля  людьми – це форма сучасного рабства та порушення прав людини, з метою отримання прибутку з експлуатації чоловіків, жінок і дітей. Це не лише сексуальна експлуатація або випадки, пов’язані із викраденням людей. Більшість постраждалих серед українців перебували в трудовій експлуатації або були втягнені в злочинну діяльність, за що наразі відбувають покарання у вигляді позбавлення волі з різними термінами ув’язнення.

Для торгівлі людьми не існує державних кордонів чи вікових обмежень. Потрапити в сучасне рабство може будь-хто, не залежно від  рівня освіти чи соціального статусу.

Торгівля людьми – це кримінальна індустрія, яка продовжує зростати та приносити трафікерам (люди, які займаються вербуванням, продажем та експлуатацією з метою отримання вигоди) більше 150 млрд. доларів США доходу щороку.

Форми торгівлі людьми.

• сексуальна експлуатація;

• використання в порнобізнесі;

• втягнення у злочинну діяльність;

• залучення в боргову кабалу;

• усиновлення (удочеріння) з метою наживи;

• використання в збройних конфліктах;

• експлуатація її праці;

• примусова праця;

• примусова вагітність;

• вилучення органів;

• проведення дослідів над людиною без її згоди;

• примусова праця.

Примусова праця (примусове надання послуг) – усяка робота або служба, що вимагається від будь-якої особи під загрозою якогось покарання.

Сексуальна експлуатація – це використання особи іншою людиною з метою отримання прибутку для задоволення сексуальних потреб третіх осіб.

Під використанням в порнобізнесі слід розуміти залучення особи (в якості актора, статиста, робочого тощо) до виготовлення з метою розповсюдження або збуту предметів, що є носіями графічної інформації, яка спрямована на збудження статевої пристрасті шляхом цинічного, безсоромного, грубо натуралістичного або протиприродного відображення статевого життя людей.

Втягнення у злочинну діяльність – це дії, пов’язані з безпосереднім психічним чи фізичним впливом на особу та вчинені з метою викликання у неї прагнення взяти участь в одному чи кількох злочинах. Втягнення у злочинну діяльність передбачає всі види фізичного насильства і психічного впливу (переконання, залякування, підкуп, обман, розпалювання почуття помсти, заздрості або інших спонукань, пропозиція вчинити злочин, обіцянка придбати або збути викрадене, давання порад про місце і способи вчинення або про приховування слідів злочину, вживання спиртних напоїв, наркотичних засобів чи психотропних речовин разом з особою з метою полегшити схилення її до вчинення злочину та ін.).

Залучення у боргову кабалу – це поставлення особи у становище, коли вона, ставши боржником, у забезпечення свого боргу надає особисту працю, але цінність виконуваної роботи не зараховується в погашення боргу або якщо тривалість цієї роботи не обмежена і характер її не визначений. На практиці в такий стан потрапляє, наприклад, жінка, яку продали у будинок терпимості іншої країни, власник якого, сплативши гроші продавцю за жінку, відбирає у неї всі документи, обіцяючи повернути Їх лише після відпрацювання нею сплаченої ним суми та отримання ним прибутку.

Усиновлення (удочеріння) з метою наживи – оформлене спеціальним юридичним актом одержання на виховання в сім’ю неповнолітньої дитини на правах сина чи дочки, вчинене з метою отримання будь-якої матеріальної вигоди або уникнення певних витрат завдяки усиновленню (удочерінню).

Примусова вагітність – використання репродуктивних функцій організму жінки шляхом природного або штучного запліднення без її добровільної згоди та подальше примушування жінки до виношування дитини.

Вилучення органів – видалення з організму людини її складової частини, яка має певну будову і спеціальне призначення (орган зору, серце, легені, печінка, нирки, підшлункова залоза з 12- палою кишкою, селезінка тощо).

Проведення дослідів над людиною без її згоди – вчинюваний без дозволу людини фізіологічний або психологічний вплив на її організм із застосуванням методів, що недопущені МОЗ України до загального застосування, тобто є експериментальними.

Ознаки торгівлі людьми.

Кваліфікуючими ознаками торгівлі людьми є вчинення злочину:

• спрямованого щодо неповнолітньої чи малолітньої особи;

• щодо кількох осіб;

• повторно;

• за попередньою змовою групою осіб або організованою групою;

• службовою особою з використанням службового становища або батьками, усиновителями, опікунами чи піклувальниками;

• поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого чи його близьких, або з погрозою застосування такого насильства;

• спричинив тяжкі наслідки.

Права постраждалих осіб від торгівлі людьми.

Особа, якій встановлено статус особи, яка постраждала від торгівлі людьми, має право на забезпечення особистої безпеки, поваги, а також на безоплатне одержання:

• інформації щодо своїх прав та можливостей, викладеною мовою, якою володіє така особа;

• медичної, психологічної, соціальної, правової та іншої необхідної допомоги;

• тимчасового розміщення, за бажанням постраждалої особи та у разі відсутності житла, в закладах допомоги для осіб, які постраждали від торгівлі людьми, на строк до трьох місяців, який у разі необхідності може бути продовжено за рішенням місцевої державної адміністрації, зокрема у зв’язку з участю особи в якості постраждалого або свідка у кримінальному процесі;

• відшкодування моральної та матеріальної шкоди за рахунок осіб, які її заподіяли, у порядку, встановленому Цивільним кодексом України;

• одноразової матеріальної допомоги у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

• допомоги у працевлаштуванні, реалізації права на освіту та професійну підготовку.

Іноземець та особа без громадянства, якій встановлено статус особи, що постраждала від торгівлі людьми на території України, крім передбачених частиною першою цієї статті прав, має також право на:

• безоплатне отримання послуг перекладача;

• тимчасове перебування в Україні строком до трьох місяців, який може бути продовжено у разі необхідності, зокрема у зв’язку з їхньою участю в якості постраждалих або свідків у кримінальному процесі;

• постійне проживання на території України в порядку, встановленому законодавством.

Довідка про статус особи, яка постраждала від торгівлі людьми, є підставою для реєстрації в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері реєстрації фізичних осіб.

Якщо у суб’єктів, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми існують обґрунтовані підстави вважати, що життю, фізичному чи психічному здоров’ю або свободі та недоторканності особи, яка постраждала від торгівлі людьми та є іноземцем або особою без громадянства, загрожуватиме небезпека у разі повернення її в країну походження після завершення строку її перебування в Україні, в установленому порядку цій особі може бути продовжено статус особи, яка постраждала від торгівлі людьми, що є підставою для одержання дозволу на перебування на території України до припинення таких обставин.

Особа, якій надано право на перебування в Україні відповідно до частини четвертої цієї статті та яка безперервно проживала на території України протягом трьох років з дня встановлення їй статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, має право на отримання дозволу на імміграцію в порядку, встановленому законодавством.

Надання допомоги особі, яка постраждала від торгівлі людьми, не залежить від:

• звернення такої особи до правоохоронних органів та її участі у кримінальному процесі;

• наявності у такої особи документа, що посвідчує особу (стаття 16 Закону України “Про протидію торгівлі людьми”).

Суб’єкти у сфері протидії торгівлі людьми.

Суб’єкти у сфері протидії торгівлі людьми, які здійснюють свою діяльність у межах, передбачених законами України:

• спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері протидії торгівлі людьми;

• центральний орган виконавчої влади у сфері боротьби зі злочинністю;

• центральні органи виконавчої влади;

• місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування;

• правоохоронні органи;

• закордонні дипломатичні установи України;

• центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді;

• заклади допомоги особам, які постраждали від торгівлі людьми.

Інформування про дітей, які постраждали від торгівлі дітьми.

Якщо особи, які постраждали від торгівлі людьми або стали свідками торгівлі людьми, є дітьми, усі дії, які застосовуються до них, спираються на принципи, викладені у Конвенції ООН про права дитини та Факультативному протоколі про права дитини до Конвенції про права дитини щодо торгівлі дітьми, дитячої проституції та дитячої порнографії.

Якщо вік особи невизначений і є підстави вважати, що ця особа – дитина, вона вважається дитиною і їй надається спеціальний захист до встановлення її віку.

Особа, якій стало відомо про дитину, яка постраждала від торгівлі дітьми, зобов’язана невідкладно і з забезпеченням конфіденційності повідомити про таку дитину орган внутрішніх справ за місцем її перебування та місцеву державну адміністрацію.

У разі існування підозри щодо причетності батьків дитини або осіб, що їх замінюють, до торгівлі дитиною, особи, які постійно контактують з дітьми в галузі освіти, охорони здоров’я, у сферах культури, фізичної культури та спорту, оздоровлення та відпочинку, судовій та правоохоронній сферах у порядку, встановленому чинним законодавством, інформують про це правоохоронні органи.

Держава забезпечує допомогу дитині, з моменту, коли з’явились підстави вважати, що вона постраждала від торгівлі дітьми, і до повного завершення реабілітації дитини.

Відповідальність за вчинення торгівлі людьми.

Торгівля людьми – це кримінальний злочин, який карається згідно з Кримінальним кодексом України позбавленням волі на строк від 3-х до 15-ти років (стаття 149 ККУ)

1. Торгівля людиною, а так само вербування, переміщення, переховування, передача або одержання людини, вчинені з метою експлуатації, з використанням примусу, викрадення, обману, шантажу, матеріальної чи іншої залежності потерпілого, його уразливого стану або підкупу третьої особи, яка контролює потерпілого, для отримання згоди на його експлуатацію -караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

2. Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені щодо неповнолітнього або щодо кількох осіб, або повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або службовою особою з використанням службового становища, або поєднані з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого чи його близьких, або з погрозою застосування такого насильства – караються позбавленням волі на строк від п’яти до дванадцяти років з конфіскацією майна або без такої.

3. Дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, вчинені щодо неповнолітнього його батьками, усиновителями, опікунами чи піклувальниками, або вчинені щодо малолітнього, або організованою групою, або поєднані з насильством, небезпечним для життя або здоров’я потерпілого чи його близьких, або з погрозою застосування такого насильства, або якщо вони спричинили тяжкі наслідки – караються позбавленням волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої.

Закон України «Про протидію торгівлі людьми» визначає організаційно-правові засади протидії торгівлі людьми, гарантуючи гендерну рівність, основні напрями державної політики та засади міжнародного співробітництва у цій сфері, повноваження органів виконавчої влади, порядок встановлення статусу осіб, які постраждали від торгівлі людьми, та порядок надання допомоги таким особам.

Що робити, аби не стати жертвою торгівців людьми?

Подбайте про безпеку ваших документів

• Ніколи й нікому не віддавайте ваш паспорт чи документи дитини.
• Заздалегідь зробіть копії або сфотографуйте ваші персональні документи. 
• Задля додаткового збереження — надішліть їх собі на пошту.

Будьте максимально уважні в дорозі

• Постарайтеся спланувати ваш маршрут з міста до міста, продумайте, де ви затримаєтеся, в якій громаді заночуєте. 
• Будьте максимально уважними, якщо наважуєтеся сідати в авто до незнайомців, якими б доброзичливими вони не виглядали. Сфотографуйте номер машини та надішліть близьким, з якими ви будете підтримувати контакт протягом всього шляху. 

Спілкуйтеся обережно навіть з привітними незнайомцями

• Домовтеся з кимось про те, що будете підтримувати контакт протягом дороги до безпечного місця, де плануєте залишитися. Це можуть бути друзі, родичі, навіть колеги. Головне — хтось, кого ви знаєте давно та кому можете довіряти.
• Домовтеся з цими людьми про кодове слово чи знак, що буде означати небезпеку та потребу в допомозі.
• Щодня інформуйте близьких про ваше місцезнаходження та пропозиції, які вам надходять (наприклад, про поселення, про працевлаштування, про оформлення документів тощо).
• У дорозі нікому не віддавайте свій мобільний телефон чи інші засоби зв’язку.
• Не поспішайте довіряти випадковим незнайомим жінкам: їх могли залучити до схеми торгівлі людьми.

Обережно з грошима

• Особисто оформлюйте пакет документів на поїздку.
• Не беріть в борг у незнайомців або людей, які дуже наполягають на тому, щоб позичити вам гроші. Це може призвести до подальшого рабства.
• Також не погоджуйтеся на першу-ліпшу роботу з обіцянками швидкого заробітку.

Куди звертатися та де отримати більше інформації?

Менторська спільнота зібрала для вас кілька перевірених контактів офіційних структур, громадських організацій та активістів. Вони можуть підказати, що робити, якщо вам чи вашим близьким загрожує небезпека.

• Якщо підозрюєте, що потрапили в руки торговців людьми, — відразу телефонуйте 112 (лінія екстреної допомоги в ЄС).
• Інформаційний портал, розроблений за ініціативи Урядової Уповноваженої з гендерної політики та Міністерства соціальної політики України.
• Пам’ятка для дівчат і жінок, які перетинають державний кордон у зв’язку з воєнними діями на території України, — про те, як вберегти себе та рідних від небезпеки торгівлі людьми.
• Національна гаряча лінія з протидії торгівлі людьми та консультування мігрантів:
• 0-800-505-501 або 527 (безкоштовно та анонімно, щодня з 8:00 до 20:00).
• Чат-бот «Безпека жінок за кордоном»: телефони гарячих ліній; адреси посольств; контакти волонтерів, юристів і психологів тощо.
• Національна гаряча лінія «Ла Страда Україна» з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації працює (безкоштовно, цілодобово, анонімно): 116123 або 0 800 500 335, або в телеграмі.
• ГО “Інформаційний правозахисний центр “Едельвейс” консультує щодо протидії торгівлі людьми (через ФБ-сторінку організації або за телефоном 098 170 36 80). Представники організації можуть перенаправити до фахівців мережі відповідно до регіону та специфіки.

Вітання від Міністерства охорони здоров’я України: 

З Вашим Днем! З Днем медика!

Цього року Україна вперше святкує день медика в нову дату, яка не співпадає з датою святкування у росії. Адже не може бути нічого спільного між тими, хто рятує й тими, хто вбиває.
Кожного дня українські медичні працівники дарують віру в перемогу життя над смертю. Рятують тисячі цивільних та військових, дорослих та дітей.
Ми цінуємо вашу турботу про здоров’я українського народу, а також вашу самопожертву та професійність, які є надійним щитом у цей важкий для кожного українця час.
Дякуємо кожному, хто залишається на своїх місцях! Сьогодні ваші праця, досвід та стійкість як ніколи важливі.
Дякуємо вам за те, що попри всі труднощі та небезпеку, ви працюєте для досягнення спільної перемоги і виконує свою роботу зі сумлінням, де б ви не знаходилися.
Бережіть себе та своїх пацієнтів! Бережіть своїх близьких та один одного!