м. Черкаси, вул. Святителя-хірурга Луки, 7
У межах проєкту ми знайомимо вас із нашими медсестрами, які є дійсно кращими у своєму фаху.
Яна Косенко
Як давно Ви працюєте медсестрою?
Одразу після закінчення Черкаського медичного коледжу в 2012 році я почала працювати медичною сестрою. Тобто, вже понад 10 років.Чому обрали саме цей фах?Мені з самого дитинства подобалося допомагати людям. Коли лежала в лікарні, то подобалося спостерігати, як працюють медсестри. З малечку не боялася забору крові, ін’єкцій.Що для Вас найважливіше у роботі медичної сестри?Найважливіше, щоб виліковувалися дітки. Щоб не було в них рецедивів. І взагалі, щоб менше хворіли.Чи можете поділитися історією, яка найбільше запам’яталася?Коли я тільки прийшла на роботу мені дитинка подарувала малюнок кораблика. Це було дуже приємно. Мені взагалі більше подобається працювати з дітками.Якщо помріяти, якою Ви бачите свою роботу років через 10-15? Про що найбільше мрієте у своїй роботі?Напевне, щоб наша медицина була такою, щоб менше людей їхали за кордон, а отримували необхідне лікування тут. Щоб у Черкаському онкодиспансері були такі ж технічні можливості, як у провідних клінік світу. І наша медицина не поступалася жодній іншій у світі.Що порадите молоді, яка хоче працювати в галузі охорони здоров’я?Щоб були впевнені в собі та у своєму виборі.Якими, на Вашу думку, рисами характеру має володіти медична сестра?Уважною, відповідальною, чуйною, доброю.
Марина ПухальськаЯк давно Ви працюєте медсестрою?Я прийшла до Черкаського онкодиспансеру у 2008 році і працюю тут до сьогодні. Спершу я була процедурною медичною сестрою, а тепер вже стала старшою медичною сестрою. Я прийшла одразу після навчання. Тоді ще треба було після безкоштовного навчання обов’язково відпрацювати і мене направили сюди. Хоча я навчалася на акушерському стаціонарі, мене направили в онкологічний диспансер, бо тут була потреба в медичних сестрах, а акушерка може бути і медичною сестрою. І так склалася доля, що я тут і залишилась.Чому обрали саме цей фах?Свій фах я обирала досить усвідомлено, оскільки мені не просто подобались лікарі та білі халати, а я, як і багато дівчаток, гралися в лікарів з ляльками. Але я хвилювалася, чи не лякатимуть процедури, вигляд крові тощо. Тому в 17 років я влаштувалася молодшою медичною сестрою. Пропрацювавши рік я зрозуміла, що це дійсно моє і мені це подобається. Але я пішла на акушерський стаціонар. Я хотіла працювати в пологовому, але доля так склалася, що там не було місць і я потрапила медсестрою в дитяче відділення.Що для Вас найважливіше у роботі медичної сестри?Це добросовісність. Призначення лікаря повинно виконуватись якісно. Байдуже, якщо на це піде більше часу, ніж розраховували, чи інший лікар підганяє. Абияк не проходить. Потрібно добросовісно виконувати свою роботу навіть іноді за рахунок чогось іншого.Чи можете поділитися історією, яка найбільше запам’яталася?Таких випадків у відділенні трапляється багато. У діток немає обмеження скажу – не скажу, вони дуже чесні. І був такий у мене пацієнт-друг, 5-річний хлопчик. От він завжди, коли потрібно було робити якісь маніпуляції, тікав до мене. Під час гормонотерапії дітки хочуть їсти. Я до нього заходжу в бокс, а він мені каже: «Ти пельмені принесла?» Кажу: «Ні, тобі не можна.» А він мені: «Значить вийди». Ось так дружба й закінчилася, бо не принесла пельмені. Він мені дуже запам’ятався. У нього зараз усе добре. Йому вже 18 років і він дуже соромиться навіть вітатися, а тоді був такий безпосередній.Якщо помріяти, якою Ви бачите свою роботу років через 10-15? Про що найбільше мрієте у своїй роботі?Дуже хочеться, щоб, по-перше, мир у нас був. І щоб наші очільники більше уваги звертали на медичну сферу. Щоб було більше меценатів для розвитку медицини. Наш заклад досить розвинутий для України, але ми спілкуємося з колегами з-за кордону, заклади яких розвинутіші наших. Зрозуміло, що зараз війна і увага вся прикута туди, але ж життя продовжується і нам потрібно лікувати наших пацієнтів, а для цього потрібна новіша апаратура. А ще потрібно навчати лікарів, медсестер, які потім, можливо будуть професорами і у нашому закладі надаватимуть більш кваліфіковану допомогу.Що порадите молоді, яка хоче працювати в галузі охорони здоров’я?Цілеспрямованості. І не сподіватися на те, що вони отримають усе й одразу. Треба пройти усі етапи, якщо ви вже вибрали собі професію медичного працівника. Треба чітко розуміти, що ще якийсь період після коледжу потрібно буде навчатися, навчатися і ще раз навчатися. Медицина не стоїть на місці і з нею теж треба рухатись вперед. Бо буває так, що прийшли молоді спеціалісти, побачили, що у них немає такої заробітної плати, яку б вони вважали достойною і все, у них руки опустилися, вони пішли шукати іншу кваліфікацію. Для того, щоб була достойною медицина, то ми зараз повинні її робити такою.Якими, на Вашу думку, рисами характеру має володіти медична сестра?Доброзичливість і терпіння. Дуже велике терпіння. Не усі пацієнти сприймають тебе, як друга. У досить багатьох пацієнтів навпаки: їм болить, для них їхня проблема найважливіша, вони тебе сприймають, як ворога, як джерело цього болю. Їм і так погано, а ти ще хочеш, наприклад, аналізи у них набрати, зробити венопункцію, чи ще щось. Тому тут потрібне дуже велике терпіння, щоб зрозуміти пацієнта. А доброзичливість важлива тому що, коли медична сестра посміхається, навіть на якісь колкості пацієнта відповідає доброзичливістю, то лід тане і потім стає добре.
14 березня 2014 року 500 бійців самооборони Майдану сформували перший добровольчий батальйон.
Вони не були професійними військовими. Вони здебільшого не мали бойового досвіду, екіпіровки чи спеціальних навичок.
Вони мали дещо більше.
Вони були готові з бруківкою у руках йти проти ворога, який зазіхнув на їхню свободу, гідність та їхню країну.
Вони зробили неможливе. Вони вистояли. Вони зробили це 9 років тому, на початку цієї війни, і зробили це зараз, рік тому, 24 лютого, коли біля військкоматів стояли черги українців, готових йти у бій.
Добровольці – це те, що відрізняє нас у цій війні. Добровольці – це ті, хто стануть фундаментом нашої неминучої перемоги.
Низький уклін та слава героям!
Актуальним та вагомим став виступ запрошеної гості — Наталії Василівни Матолінець, завідувачки відділення інтенсивної терапії та анестезіології комунального некомерційного підприємства „Перше територіальне медичне об’єднання м. Львова“, професорки кафедри анестезіології та інтенсивної терапії Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького, докторки медичних наук.Дякуємо за обмін безцінним досвідом! Переконані, що сьогоднішній захід є вагомим кроком до розвитку трансплантації на Черкащині на належному рівні.
Продовжуємо проєкт, метою якого є вшанування важливої професії — «медсестра» та популяризація цього фаху:У межах проєкту ми знайомимо вас із нашими медсестрами, які є дійсно кращими у своєму фаху. Тетяна Віталіївна Мошенська – сестра медична старша обласного лікувально-діагностичного гематологічного центруПрацює медсестрою з 1998 року, а посаду старшої медичної сестри займає з 1999 року.Пані Тетяна завжди хотіла допомагати людям тому й обрала медичний фах.Найважливішою у роботі вважає можливість бачити результат своєї праці. А ще спостерігати, як розвивається медицина, яким шляхом іде онкодиспансер, скільки нового втілюється в роботу.Дуже радіє, коли одужує молодь – після трансплантації отримує шанс на повноцінне життя, взагалі – на майбутнє.Вважає, що для молодих фахівців основоположним є бажання навчатися і самовдосконалюватися, а основою роботи має бути база знань і вже на неї треба напрацьовувати практичні навички. Другою сьогоднішньою героїнею є — Лілія Іванівна МатющенкоЛідія Іванівна на посаді сестри медичної працює вже майже 16 років, прийшовши до нашого закладу одразу після медичного коледжу.Свою роботу вважає дуже цікавою і найбільше радіє, коли вдається врятувати життя пацієнта.Але зазначає, що у цю професію мають іти лише ті, хто дійсно хоче допомагати людям і має упевненість, що впорається передовсім морально. Адже не кожен може витримати людські страждання, які працівники медзакладу бачать щодня.Пані Лілія переконана, що медична сестра має бути небайдужою, відповідальною й відданою своїй справі, а ще людяною.Найбільше ж мріє про технічний розвиток медичної галузі Діагностика Хімієтерапія та радіологічне лікування Лікування гематологічних та онкогематологічних захворювань Ліки Супровід, реабілітація та паліативна допомога
Ми пишаємось новим обладнанням, адже маємо нові можливості і поліпшуємо рівень надання своїх послуг!
Дякуємо медійникам за підтримку! Отже, про нове, висококласне обладнання для роботи онкодерматологів у сюжеті від журналістів ТРК «Ільдана». Черкаси
Сьогодні, 8 березня, з нагоди Міжнародного жіночого дня, у Черкаській міській раді відбулись урочистості!На початку церемонії нагородження до присутніх жінок звернувся Черкаський міський голова Анатолій Бондаренко.«Уже понад рік, як триває повномасштабне вторгнення росії в Україну. Для перемоги в цій війні кожен українець і українка робить все можливе і навіть неможливе, як на полі битви, так і в тилу. За цей час Черкаси стали справжнім гуманітарним тилом. І вагому роль у цьому відіграють саме наші черкаські жінки. Кожного дня я захоплююся мужністю наших берегинь, їхнім розумом, витривалістю і наполегливістю. Жінки, які працюють у військових частинах, у медичних, освітніх і культурних закладах, на комунальних підприємствах, щоденно радують нас своїми успіхами. Пишаємося вами. І нехай ця весна буде переможною для України», — зазначив Анатолій Бондаренко.Медалями «За сумлінну працю» нагороджено представниць різних галузей Черкас.
Пущенко Надію Василівну, Гришину Ірину Миколаївну, завідувачку обласного центру променевої терапії та радіаційної онкології Косенко Аліну Валеріївну, сестру медичну операційну старшу обласного центру онкохірургіїТакож у цей сонячний день бажаємо всім жінкам нашого колективу здійснення головної мрії — Перемоги!Всім здоров’я, благополуччя, добробуту, сімейного затишку, успіху у всіх починаннях!Будьте щасливими!
Продовжуємо проєкт, метою якого є вшанування важливої професії — «медсестра» та популяризація цього фаху:У межах проєкту ми знайомимо вас із нашими медсестрами, які є дійсно кращими у своєму фаху.Матвієнко Вікторія Віталіївна Працює у Черкаському обласному онкологічному диспансері понад 30 років. Одразу після школи почала працювати молодшою медичною сестрою, санітаркою й паралельно вступила до медичного училища.З дитинства бачила себе в медицині, адже її тітка також працювала в онкодиспансері. Усі дитячі ігри були медичного спрямування, навіть картки іграшкам заводила. Згодим прийшло розуміння, що це справді важка професія, яка потребує великої доброти й співчуття.Головною у своїй роботі вважає допомогу людям.Надія Павлівна КутасПро медичний фах мріяла ще зі школі, тому у 1973 році вступила до Черкаського медичного училища після закінчення пішла працювати медичною сестрою у відділенні алергології Черкаської обласної лікарні.Найбільше пані Надії запам’яталося її друге чергування, коли довелося рятувати хворого з нападом астми, у якого розпочався психоз. І молодій медсестрі, доки лікар на протезі йшов на четвертий поверх до пацієнта, довелося застосувати усі свої знання на практиці.У Черкаському онкологічному диспансері на посаді головної медичної сестри працювала з 1989 року по 2017 рік. За цей час навчила не одне покоління медичних сестер, які наразі теж займають керівні посади.Нині пані Надія обіймає посаду старшої медичної сестри Центру паліативної допомоги.Надія Павлівна переконана, що медична сестра повинна бути добросовісною, відповідальною грамотною, висококваліфікованою, милосердною до пацієнтів та обов’язково мати ґрунтовні знання з клінічної фармакології, а також вправно працювати з усім технічним забезпеченням.
