Український центр трансплант-координації інформує:





Український центр трансплант-координації інформує:








Медичне законодавство – це про захист інтересів як пацієнта, так і працівників галузі охорони здоров’я, яка під час війни працює в особливих умовах і водночас потребує удосконалення. Які зміни необхідні на вимогу дня та після війни, чому у фокусі уваги – реформа фармринку, і над чим сьогодні працюють законодавці, – ThePharmaMedia розповів Голова Комітету Верховної Ради України з питань здоровʼя нації, медичної допомоги та медичного страхування Михайло Радуцький.
Питання захисту прав медичних працівників, забезпечення їх соціального захисту, збереження кадрового потенціалу медичної сфери, у тому числі в умовах війни, постійно перебувають у фокусі уваги нашого Комітету. За цю каденцію було ухвалено низку важливих законів, які регулюють вказані питання.
Щодо впорядкування діяльності медичних працівників, то з початком війни було врегульовано питання щодо надання можливості українським лікарям-переселенцям здійснювати діяльність з медичної практики поза зазначеним у ліцензії місцем її провадження та залучати для надання консультативної допомоги іноземних фахівців, крім фахівців з росії та білорусі (закон № 2494-IX).
Також у серпні минулого року було прийнято Закон № 3191-IX, яким визначено відповідні етичні засади та обмеження, котрих мають дотримуватись медичні, фармацевтичні працівники та фахівці з реабілітації у взаємодії з пацієнтами та представниками виробників і продавців лікарських засобів.
12 лютого нинішнього року було прийнято Закон № 4246-IX, яким врегульовано питання щодо підготовки, безперервного професійного розвитку та професійної діяльності за професіями у сфері охорони здоров’я. Цей Закон буде введений у дію 27.09.2025 р. Ним впорядковується система затвердження професійних стандартів, кваліфікацій, єдиних кваліфікаційних вимог до усіх професіоналів, які працюють у сфері охорони здоров’я, а також здійснення їх підготовки, перепідготовки та безперервного професійного розвитку. Також Законом запроваджується рейтинговий розподіл випускників медичних та фармацевтичних спеціальностей в інтернатуру за допомогою відповідної електронної системи, а також лікарська резидентура.
Одним з важливих для нашого Комітету залишається закон «Про самоврядування в сфері охорони здоров’я в Україні». Відповідний урядовий законопроєкт № 10372 прийнятий парламентом за основу 6 червня 2024 року. Наразі Комітет спільно з МОЗ та іншими стейкхолдерами працює над його підготовкою до другого читання.
Медичне самоврядування є ефективним управлінським механізмом, який дозволяє фахівцю працювати під контролем своїх колег професіоналів і водночас мати певну професійну автономію. Сьогодні самоврядні організації медиків створені й успішно працюють у більшості розвинених країн світу, зокрема практично в усіх країнах ЄС. Впровадження медичного самоврядування в Україні має стати важливою складовою ефективної системи охорони здоров’я, адже завдяки цьому професіонали у складі самоврядних організацій зможуть самостійно регулювати свою діяльність, контролювати якість медичних послуг, етичні стандарти та власний професійний розвиток, захищати права пацієнтів на якісну медичну допомогу.
Законопроєкт № 10372 передбачає ухвалення цілісного спеціального закону, яким в Україні вперше буде запроваджено інститут медичного професійного самоврядування, що дозволить передати частину контрольних функцій в охороні здоров’я професійним спільнотам, як це відбувається в країнах ЄС.
Це нова для нас система. Тому ми маємо ретельно опрацювати усі її «за» і «проти», визначити оптимальну модель і шляхи провадження медичного професійного самоврядування в Україні. Також дуже важливо забезпечити в цьому законі баланс між професійною автономією та державним регулюванням. Крім того, оскільки ми прагнемо створити ефективну систему управління професійною діяльністю медиків і фармацевтів європейського зразка, в законі мають бути чітко встановлені антикорупційні запобіжники, зокрема, чітко прописана процедура формування медичних палат та їх керівного складу, а також передбачено створення органу, до якого медики зможуть поскаржитися, у разі якщо палати неналежно працюють та порушують їхні права.
Саме на таких важливих речах роблять акцент наші міжнародні партнери, зокрема з Німецької медичної асоціації, з якою Комітет активно співпрацює у цій царині. Німецькі колеги мають цінний досвід, який допоможе ефективно організувати цей процес в Україні. Адже у Німеччині медичні палати працюють багато років. Наприклад, палату лікарів було там створено 75 років тому.
Моя принципова позиція: закон про самоврядування має запрацювати після завершення повномасштабної війни.
Дійсно, питання реформи фармринку та державного регулювання цін на ліки останнім часом знаходиться в фокусі уваги органів влади, фармацевтичного бізнесу та суспільства в цілому. Відзначу, що нові механізми впроваджуються на виконання рішення РНБО.
Для підвищення доступності лікарських засобів для всіх категорій населення України у лютому поточного року парламентом прийнято Закон № 4239-IX, яким запроваджено низку заходів, спрямованих на стабілізацію цін на лікарські засоби на фармацевтичному ринку України. Зокрема, цим Законом передбачено створення та ведення Національного каталогу цін на лікарські засоби. У цьому каталозі мають бути задекларовані ціни виробника або імпортера на усі лікарські засоби, наявні на ринку України. Їх зобов’язаний декларувати виробник або імпортер або власник реєстраційного посвідчення. У разі відсутності задекларованої ціни на лікарський засіб у Національному каталозі цін забороняється випуск такого лікарського засобу в обіг. Механізм реферування, узгодження, затвердження та реєстрації ціни виробника або імпортера лікарського засобу в Національному каталозі цін, а також порядок декларування та реферування цін інноваційних лікарських засобів (оригінальних) визначає Кабінет Міністрів України.
Наразі подальшим впровадженням фармринку займається МОЗ. За даними профільного міністерства, за 3 місяці дії нових правил на фармринку українцям вдалося заощадити 832 млн грн.
Наразі дискусія між владою і бізнесом точиться навколо запропонованого МОЗ механізму надання маркетингових та інших послуг, пов’язаних з реалізацією лікарських засобів, визначеному у проєкті постанови Кабміну «Деякі питання надання маркетингових та інших послуг, пов’язаних з реалізацією лікарських засобів кінцевому споживачу, та застосування інструментів фактичного зменшення закупівельних цін після переходу права власності на товари», винесеній МОЗ на громадське обговорення 28 березня 2025 року.
У квітні-травні поточного року проводились чисельні наради у МОЗ та Офісі Президента України під головуванням заступниці керівника Офісу Президента Ірини Верещук, на яких обговорювалися спірні положення цього проєкту постанови з фармвиробниками, представниками аптечного сектору та пацієнтськими громадськими організаціями з метою пошуку компромісних рішень.
Ця робота ще не завершена. Наразі МОЗ доопрацьовує редакцію проєкту цієї постанови з урахуванням проведених консультацій.
Більшість з необхідних законодавчих рішень для збільшення фінансової й фізичної доступності ліків, підвищення їх якості й боротьби з фальсифікатом вже ухвалені парламентом за ініціативи нашого Комітету. Зокрема:
Дійсно, наразі Комітет працює над проєктом Закону «Про організацію аптечної діяльності», розробка якого передбачена Планом законопроектної роботи на 2025 рік. Це буде законопроєкт, переважно зорієнтований на регулювання аптечної діяльності, кадрового забезпечення, фармацевтичних послуг та інших питань, що не регулюються Законом «Про лікарські засоби».
Дійсно, війна диктує свої умови і наразі багато важливих законів ухвалюються з відтермінованим вступом у дію, часто прив’язаним до завершення війни. Це логічно, з огляду на ресурсні обмеження, економічні виклики та фокус на обороні. Однак, у сфері охорони здоровʼя таких законів небагато, тому що галузь стало працює попри війну і більшість змін з удосконалення її роботи потрібні «тут і зараз».
Можна навіть сказати, що війна прискорила необхідність ухвалення певних законів. Наприклад, це стосується забезпечення населення ефективними та доступними ліками, удосконалення електронної системи охорони здоров’я та телемедицини, оптимізації роботи військово-лікарських та медико-соціальних експертних комісій, розбудови систем громадського здоров’я, охорони психічного здоров’я українців, трансплантації, безпеки та якості донорської крові тощо.
Усі ці законодавчі ініціативи були підготовлені нашим Комітетом спільно з МОЗ. Водночас ми активно продовжуємо працювати над питаннями адаптації української системи охорони здоровʼя до стандартів Європейського Союзу, що є необхідною умовою для успішної євроінтеграції нашої країни.
Звісно, для комплексних законів передбачено поетапне введення в дію, через необхідність розробки відповідних підзаконних нормативно-правових актів для їх реалізації, створення необхідних контролюючих органів тощо.
Наприклад, це стосується нового комплексного євроінтеграційного Закону України «Про лікарські засоби», прикінцевими та перехідними положеннями якого передбачено дуже гнучкий та поетапний план введення його в дію, щоб дозволити уряду та бізнесу підготуватися до нових вимог, забезпечити перехідний період для імплементації його норм.
Таким чином, ми тримаємо чіткий вектор на прискорене впровадження тих законодавчих змін, які мають негайний вплив на життя громадян, ефективність системи та європейську інтеграцію.
Єдині системні зміни у галузі, які точно будуть впроваджуватися після війни – це професійне медичне самоврядування, оскільки цей суспільний інститут передбачає побудову нової системи професійного контролю та управління сферою охорони здоров’я.


Міністр охорони здоров’я Віктор Ляшко окреслив ключові проблеми, які стоять перед медичною системою України: кадровий потенціал, економічна стабільність та потреба у відкритості між усіма учасниками галузі.
За його словами, пріоритет №1 — це людський капітал. Без кваліфікованих медиків усі інші зусилля втрачають сенс. Про це Ляшко заявив під час панельної дискусії «Медична реформа: змінитися, щоби вижити», організованої проєктом Нова країна LB та EFI Group.
Міністр наголосив, що світ вже не просто говорить, а реально відчуває глобальний дефіцит медичних кадрів. В Україні ця проблема загострюється через високий відсоток медиків пенсійного віку. А після вступу до Євросоюзу, за словами Ляшка, можливий масовий виїзд медсестер за кордон.
«Світ говорить про глобальну кризу медичних кадрів. І вже не тільки говорить – уже відчуває. Ми розпочинаємо, спілкуючись з міністрами охорони здоров’я країн, говорити про те, що буде через 3-5 років, але індикатор – 2030 рік», – пояснив міністр.
У рамках міжнародного діалогу, під час зустрічі з міністром охорони здоров’я Норвегії, обговорювали навіть використання штучного інтелекту як часткову альтернативу дефіцитним професіям. Водночас Україна бачить своїм завданням не заміну, а збереження і розвиток медичних кадрів.
Другим викликом Ляшко назвав економічний розвиток країни, оскільки досконала система охорони здоров’я, яка відповідає на всі виклики, потребує достатнього фінансування. Третій виклик, який, за словами міністра, реально подолати.
«Всі ми говоримо, що будуємо пацієнторієнтовану систему охорони здоров’я. Але коли ми починаємо про це говорити, кожен у цій системі або щось недоговорює, або не завжди говорить правду, спотворює певні речі», – сказав міністр.



12 лютого 2025 року Президент України ввів у дію рішення РНБО про додаткові заходи щодо забезпечення доступності лікарських засобів. На той момент найбільші українські виробники вже підписали декларацію про зниження цін на 100 найуживаніших препаратів.
МОЗ, у межах виконання цього рішення, не лише врегулювало аптечні націнки, а й залучило до діалогу інші компанії. У результаті – додатково знижено ціни ще на понад 200 позицій. Серед них – і препарати з Нацпереліку, і рецептурні, і безрецептурні. У середньому зниження становило майже 20%.
З 1 березня по 1 червня українці придбали понад 38 мільйонів упаковок цих ліків на суму 3,63 млрд грн. І вже зекономили понад 832 млн грн. Економія зростає щомісяця – у міру того, як розширюється перелік препаратів і виконується домовленість із виробниками.
Окрема увага – програмі «Доступні ліки». МОЗ і НСЗУ постійно розширюють її перелік: від серцево-судинних захворювань і діабету до епілепсії, хвороби Паркінсона, паліативної допомоги, ліків для людей після трансплантацій. За перше півріччя 2025 року пацієнти отримали за рецептами понад 15,4 млн упаковок препаратів, а НСЗУ відшкодувала аптекам 3,1 млрд грн. Попит зростає – цьому сприяють мобільні аптечні пункти і відкриття аптек у сільських громадах.
З 1 липня всі аптеки зобов’язані працювати з програмою. Інакше – втрата ліцензії.
Ще один напрям – контроль за наявністю ліків у лікарнях, які працюють у межах Програми медичних гарантій. МОЗ уже запустило системні перевірки – як через дані електронної системи охорони здоров’я, так і безпосередньо в лікарнях. Результат: лише за три місяці заклади охорони здоров’я закупили ліків через Е-каталог на понад 3,65 млрд грн.
Але я чудово розумію, що якби на цьому завершив, то обов’язково почув би: усе це, мовляв, добре, але стосується лише обмеженого переліку українських препаратів. А от ціни на імпортні ліки, які часто купують пацієнти, – зростають. Тож, мовляв, усі ці ініціативи не працюють.
І на це в мене є відповідь.
По-перше – так, ціни зростають. Але це не унікально для фармринку. У квітні 2025 року, за даними Держстату, інфляція на фармацевтичну продукцію становила 13,9%. Для порівняння: електроенергія подорожчала на 63,6%, масло – на 30,1%, хліб – на 21,8%. У травні, за оцінкою НБУ, темпи зростання цін на фармтовари вже сповільнилися – зокрема на тлі певного укріплення гривні щодо долара США.
По-друге – ми завершуємо формування Національного каталогу цін на лікарські засоби. У ньому вже є всі ліки з Нацпереліку, додаються рецептурні. Кожна ціна в каталозі базується на референтних – тобто на середніх цінах у визначених країнах ЄС. Це – запобіжник від необґрунтованих націнок.
І головне: найдешевший препарат за діючою речовиною, внесений у каталог, має бути в кожній аптеці. Його ціна автоматично зазначається в рецепті. Це дозволяє пацієнту ухвалити зважене рішення й уникнути маркетингових пасток, які досі є реальністю на фармринку.
Тому так – ми не просто змінили правила. Ми будуємо систему, у центрі якої не фармбізнес, а пацієнт. І це, я переконаний, правильний шлях.
Віктор Ляшко, міністр охорони здоров’я України, спеціально для УП.Життя
Публікації в рубриці «Погляд» не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора.