fc470a73f4f0aefe.jpg

Черкащанка Валерія Кісільова понад півтора року бореться із онкозахворюванням — лімфомою Ходжкіна. Про діагноз дізналася на день народження тата, — їй було 19.

Про втрату волосся, прийняття себе та шлях лікування, до Всесвітнього дня боротьби проти раку, який припадає на 4 лютого, Валерія розповіла Суспільному.

Хвороба Валерії почалася із сильного кашлю у лютому 2024 року:

«Відчувала, що це якийсь незвичний кашель, але нічого не робила. Потім мама сказала, що пора йти до лікаря. А ще в мене боліло у грудях. Я не знала, до чого це. Пішла до лікаря сімейного, розповіла всі симптоми. Мені приписали ліки проти ГРВІ».

Втім ліки не допомагали, а стан Валерії погіршувався.

«У травні я почала вже трохи задихатися. На роботі це помітили, і моя колега привела мене до свого сімейного лікаря, яка направила мене на рентген. Я особливо кашлю не надавала значення. Але відправили на рентген, думаю, — ну і ладно. Не підозрювала, що може щось вийти».

"Земля пішла з-під ніг": історія черкащанки, яка бореться з раком
Валерія на початку лікування. Архів героїні матеріалу

Після рентгену Валерії повідомили про новоутворення.

«І все. У мене світ пішов з-під ніг. Я думаю, — це не може бути у мене».

Для підтвердження діагнозу дівчину направили на КТ з контрастом — це метод рентгенівської діагностики, при якому внутрішньовенно вводять йодовмісну речовину для чіткої візуалізації судин, пухлин та запалень. Контраст «підсвічує» патологічні тканини, дозволяючи виявити зміни.

«Я пам’ятаю цей день, він був таким сонячним. Ми годин шість чекали результати. Уже їхати нікуди не хотіли. Взяли конверт, виходимо. Тоді зі мною була подружка і мама. Сідаємо на лавочку, відкриваємо листочки й нічого не розуміємо, що там написано. Я гуглю і розумію, що рак. Я — в сльози. Мені кажуть: Лєрочка, все нормально. Але тоді рак для мене це дуже щось далеке. Як це в моєму житті може бути рак?».

"Земля пішла з-під ніг": історія черкащанки, яка бореться з раком
Валерія під час лікування. Архів героїні матеріалу

Після того як діагноз Валерії підтвердили, довелося здавати й інші аналізи.

«У мене взяли біопсію — процедура, коли беруть зразок клітини з ураженої ділянки організму для дослідження. Виявилося, що в мене три пухлини. Я це дізналася аж через місяців через чотири після лікування. Прийшов результат, що треба ще взяти. А це два тижні очікування. Мені паралельно крапали гормони. І потім, після аналізів, підтвердили, що у мене Лімфома Ходжкіна, бо до того ще вагалися вона чи ні. Якщо не Ходжкінські лімфоми, то там лікування в рази гірше проходить. До грудня 2024 року мені назначили хімію раз у два тижні».

Під час проходження хімієтерапії Валерія втратила волосся.

«Я його обрізала під каре. Це після першої хімії. Бо ми вже чекали, коли ж воно випаде. Я кожен день мацала волосся, щоб перевірити, випадають вони чи ні. Рвала прямо на собі. Ми були з подружкою на причалі, я прокинулась серед ночі й пішла до туалету, провела рукою по волоссю і розумію, що почалося. У мене в руках жмуток волосся».

"Це був незвичний кашель": історія черкащанки, яка бореться з онкозахворюванням
Валерія під час лікування. Архів героїні матеріалу

Аби зістригти волосся повністю, Валерія довго налаштовувалась. Підстригти попросила тата.

«Я не хотіла, щоб це хтось чужий робив. Я сказала татові. Ми сіли на кухні. Я сказала, щоб всі дзеркала закрили, щоб ніде випадково себе не побачила. Мене побрили».

Валерія додала, що не плакала, коли тато її голив, бо хвилювалася за молодшу сестру:

«Я бачу, як падає волосся. Це жахливо, але не плакала зовсім. Тоді переживала за моральний стан своїх близьких і щоб не злякалася моя молодша сестра. Після того, як мене поголили, я поїхала на квартиру, де жила з подружкою. І вона мені запропонувала подивитися на себе в дзеркало. Я не хотіла, але вона вмовила. І знімаю перуку, ще не бачачи себе в дзеркало і вона каже: Боже, Лєра, ти така красива. А я собі схожа була на пуголовка якогось».

"Це був незвичний кашель": історія черкащанки, яка бореться з онкозахворюванням
Валерія Кісільова під час лікування. Архів героїні матеріалу

У листопаді-грудні 2024 Валерія знову почала кашляти.

«А потім грудень, вже мало закінчитися лікування. Як сьогодні пам’ятаю. Я кашляла, але думала, що це психосоматика. Ми поїхали на ПЕТ-КТ, — це діагностика раку. А я до цього уже розпланувала, що буду робити на Новий рік. 19 грудня отримали висновки з діагностики і даємо гематологу, це лікар, який лікує кровотворні і лімфатичні хвороби».

Тоді Валерія дізналася, що у неї стався рецидив:

«І все. Я — в сльози, тому що волосся вже відросло трохи. Мене одразу госпіталізували. Було питання з операцією, щоб оперативно видалити пухлину, яка дала рецидив. Але оскільки вона дуже близько знаходиться до артерії, боялися, щоб я б просто не померла під час операції».

Тому тип оперативного втручання змінили:

«І вирішили, що її вишкрябають. Це схоже на те, коли люди ковтають зонд, але в нього ще запихають трубку, якою шкрябали. Це одне з найгіршого, що зі мною ставалося за період лікування».

"Це був незвичний кашель": історія черкащанки, яка бореться з онкозахворюванням
Валерія під час лікування. Архів героїні матеріалу

За період лікування дівчина подружилася з багатьма такими як вона — які виборюють собі життя. Проте втрачати друзів, з якими разом долали хворобу — найважче.

«Це важко. Я пам’ятаю, як написала жіночці в телеграмі. А вона така, що може не відповідати пару днів. А коли тобі погано, ти можеш не брати телефон в руки. А потім я вирішила їй зателефонувати, а слухавку взяв її внук і тоді я все зрозуміла. Я тоді плакала, вона була дуже хороша людина. Всі онкохворі дуже хороші. Нікого злого не бачила».

До травня 2025 року Валерії назначили хімієтерапію.

«Ще коли дізналися про рецидив, сказали, що треба пересадку кісткового мозку зробити. І в травні її зробили. А до того — хімія. Я думала, що помру. Це дуже важко».

Після пересадки Валерія наново вчилася ходити.

«Я стала сама собі донор. Виходить, хімією сім днів ми знищуємо весь кістковий мозок, щоб заселити новий. Його заселяли шляхом крапельниці. Відчувала пересадку звісно дуже цікаво, це відчуття томатного соку в роті з якимось часником. Це тривало близько години».

"Земля пішла з-під ніг": історія черкащанки, яка бореться з раком
Валерія під час лікування. Архів героїні матеріалу

Пересадку кісткового мозку зробили 29 травня 2025 року, 9 червня Валерія змогла потрапити додому.

«І 10-го червня річниця рака, день народження у тата. Я вдома. І все добре. Зробили пересадку, у мене має бути ремісія, але так, як у мене стався рецидив під час лікування, мені сказали, що я в зоні високого ризику. І тому мені треба робити ще терапію. З червня 2025 року я кожні три тижні йду в онкоцентр на крапельницю».

"Земля пішла з-під ніг": історія черкащанки, яка бореться з раком
Валерія під час лікування. Архів героїні матеріалу

Нині Валерія продовжує боротьбу з недугом та не любить, коли кажуть, що все буде добре.

«От якщо у вас онкохвора людина є, не кажіть, що все буде добре. Не треба. Все буде так, як має бути. Все стається так, як має бути».

А ще — працює над проєктом, який розкаже іншим про її шлях боротьби довжиною в понад півтора року.


626771709_1503925265074602_8151921456631958011_n-1-1200x675.jpg

Подія, яка об’єднала два життя: у Черкаському онкоцентрі вперше в Україні відбулася зустріч донора та реципієнта після трансплантації кісткового мозку
Уперше не лише для Черкащини, а й для всієї України в обласному клінічному онкоцентрі відбулася особлива подія — зустріч пацієнтки після алогенної трансплантації кісткового мозку з її неродинною доноркою. Із моменту трансплантації минуло два роки.
🔹 Реципієнтка — Ольга Тарасюк із Черкас, донорка — Галина Зарубенко з Умані. Їхні долі поєдналися завдяки Українському реєстру донорів кісткового мозку та злагодженій роботі команди Черкаського онкоцентру.
Ольга дізналася про хворобу після тривожних симптомів — синців на тілі та кровоточивості ясен.
— Зробила аналіз крові, після чого мене направили до гематолога. У відділі гематології та трансплантації кісткового мозку поставили діагноз «гостра мієлоїдна лейкемія», — згадує пані Ольга.
🏥 У липні 2023 року жінку госпіталізували, а вже в листопаді їй виконали трансплантацію кісткового мозку. Родинного донора не було, однак сумісного вдалося знайти в Україні — і, що особливо символічно, на Черкащині.
Доноркою стала Галина Зарубенко, лікарка-анестезіологиня з Умані.
— Я завжди мала свідому позицію: якщо ти здоровий і можеш допомогти — чому ні? Я й раніше була донором крові. А під час війни особливо хотілося зробити хоч щось корисне. Минув рік і три місяці — і мені зателефонували з реєстру, — розповідає Галина.
🔸 Процедурі передували численні обстеження й поїздки до Києва. Сама донація відбувалася методом забору стовбурових клітин із крові після медикаментозної стимуляції.
— Було трохи важко фізично, але загалом усе минуло добре. Усвідомлення, що це може врятувати чиєсь життя, перекриває будь-який дискомфорт, — каже лікарка.
🙌 Ініціаторкою знайомства стала сама Ольга — вона звернулася до Українського реєстру донорів кісткового мозку з проханням про контакт.
— Реєстр спочатку звернувся до донорки, і лише після її згоди ми змогли поспілкуватися. Наша перша телефонна розмова тривала понад годину, — ділиться Ольга.
Сьогодні жінки підтримують зв’язок і називають одна одну друзями ☺️ Ольга нині почувається значно краще, проходить етап відновлення та з вдячністю згадує весь шлях лікування.
🧑‍⚕️ За словами Богдана Скульського, завідувача блоку трансплантації кісткового мозку відділу гематології і ТКМ, за шість років роботи трансплантаційної служби Черкаського онкоцентру виконано 330 трансплантацій, з них 130 — алогенні, 74 — неродинні, і лише 7 — від українських донорів.
— Коли ми подали запит до реєстру, вперше отримали три відповіді замість стандартних двох. Це означало, що серед потенційних донорів був українець. Для нашого відділення це надзвичайно важливий і символічний момент, — зазначає лікар.
💬 Юлія Куць, співзасновниця Українського реєстру донорів кісткового мозку, додає: нині в реєстрі близько 20 тисяч потенційних донорів, і їхня кількість постійно зростає.
🔹 Цього ж дня онкоцентр відвідала 13-річна Анастасія Коваленко, якій у 2023 році вперше в закладі виконали дитячу алогенну трансплантацію кісткового мозку. Донором став її молодший брат Артем, якому нині 8 років.
Діагноз — анемія Фанконі — підтвердили після складного та тривалого шляху обстежень, у тому числі за кордоном. Попри можливість лікування в Італії, родина вирішила повернутися в Україну й довірила лікування саме Черкаському онкоцентру.
— Сьогодні обидві дитини у задовільному стані. Анастасія здорова, без наслідків лікування, — підкреслює дитячий гематолог Володимир Галич.
Ця зустріч — не просто емоційна подія. Це доказ того, що українська трансплантологія розвивається, що українці рятують українців, і що людяність, професіоналізм та довіра здатні творити справжні дива!

purple-world-cancer-day-4-february-instagram-post.png

У Черкаський клінічний онкологічний центр вперше відбудеться зустріч пацієнтів та донорів кісткового мозку
3 лютого 2026 року у Черкаському клінічному онкологічному центрі відбудуться заходи, приурочені до Всесвітнього дня боротьби з раком.
Цього дня запланована унікальна подія — перша в історії закладу очна зустріч пацієнтки та її донорки після алогенної трансплантації кісткового мозку.
Зустрінуться 40-річна пацієнтка з Черкас Ольга Тарасюк, якій трансплантацію виконали в листопаді 2023 року, та її донорка — 32-річна Галина Зарубенко з Умані, лікарка-анестезіологиня Уманського пологового будинку. До цього моменту жінки не бачилися — їм вдалося поспілкуватися лише телефоном через два роки після проведеної процедури.
Також у заході візьме участь 13-річна Анастасія Коваленко, якій 2023 року в блоці дитячої онкології та гематології здійснили першу в Черкаському онкоцентрі дитячу алогенну трансплантацію кісткового мозку. Донором для дівчинки став її молодший брат Артем, якому нині 8 років.
У межах заходу підсумуємо роботу відділу гематології та трансплантації кісткового мозку за 2025 рік. За цей період у Черкаському онкоцентрі виконали 86 трансплантацій гемопоетичних стовбурових клітин:
• 38 — аутологічних
• 18 — алогенних родинних
• 30 — алогенних неродинних
Крім того, плануємо відзначити медичних працівників, які безпосередньо беруть участь у лікуванні онкологічних пацієнтів та розвитку трансплантаційної медицини в регіоні.
Початок заходів: 11:00
Місце проведення: актова зала Черкаського клінічного онкологічного центру
(м. Черкаси, вул. Святителя-хірурга Луки 7)
Телефонуйте:
📞 067 474 15 21

pxl_20260123_084133908.mp_-scaled-1-1200x675.jpg

З початку січня працює підрозділ фізичної та медичної реабілітації «Пролісок» при відділі паліативної допомоги та реабілітації.
За цей час реабілітацію тут пройшли 18 стаціонарних і 6 амбулаторних пацієнтів, трьох людей уже виписали додому 🤗
📍 Підрозділ працює за адресою: м. Черкаси, вул. Пахарів хутір 4
Записатися на консультацію або дізнатися більше можна за телефонами:
📞 096 935-67-55
☎️0472 37-25-27

ums.jpg

Традиційний виїзний прийом лікарів Черкаського онкоцентру в Умані 🙌
29 січня запрошуємо жителів Уманської громади на прийом чотирьох профільних онкологів:
🔹 хірург-онколог Прошак Олександр Миколайович,
🔹 уролог-онколог Городиський Іван Іванович,
🔹 гінеколог-онколог Майданюк Олександр Іванович,
🔹 онколог Бондаренко Анастасія Олександрівна.
📍 Де? Консультативно-діагностичне відділенні дорослого населення Уманської центральної міської лікарні (м. Умань, вул. Шевченка 50)
Отримати послуги лікарів онкоцентру можна за направленням сімейного або лікуючого лікаря.
📎 Записатися на прийом можна у реєстратурі закладу за номерами (04744)3-50-38, (04744)3-36-21.

pxl_20260123_091620908.mp_-scaled-1-1200x675.jpg

Ще зовсім недавно Аня проходила лікування в Черкаському онкоцентрі: курси хімієтерапії, а згодом — операцію з видалення пухлини. Після хірургічного втручання рука майже перестала слухатися — підняти її чи виконати елементарні рухи було складно. Саме тоді жінці знадобилася реабілітація.

Тепер Аня обережно підіймає руку — ще не так упевнено, як хотілося б, але вже без страху. Кілька тижнів тому цю руку було важко підняти, неможливо піднести до обличчя. А сьогодні жінка вже може причісуватися і робити прості побутові рухи.

Пацієнтка Аня на занятті з фізичним терапевтом

— Я навіть до рота її не могла донести тоді. А зараз — я цією рукою вже працюю, — ділиться пацієнтка підрозділу фізичної та медичної реабілітації «Пролісок», що діє при відділі паліативної допомоги та реабілітації Черкаського онкоцентру.

Реабілітація для неї — це щоденна праця. Вправи тричі на день і дві повноцінні сесії з фахівцями — після сніданку та обіду. Каже, нелегко, але результат відчутний уже за тиждень.

— Подобається, бо тут багато можливостей попрацювати над рукою, щоб вона могла рухатися. Я бачу зміни — і це дуже мотивує, — зізнається жінка.

Фізична терапевтка Віталіна Півторацька пояснює: реабілітація в «Проліску» починається не з вправ, а з розмови й оцінки стану пацієнта.

Фізична терапевтка Віталіна Півторацька

— Ми дивимося, з яким діагнозом людина прийшла, яке лікування вже отримала — операції, хіміє- чи променеву терапію. Оцінюємо біль, рухливість, м’язову силу, баланс, витривалість і рівень самостійності в повсякденному житті, — каже вона.

Далі — спільне формування реалістичних цілей і індивідуальний план відновлення. Робота відбувається поступово: спершу — м’яке залучення до руху, згодом — повернення сили, витривалості й упевненості у власному тілі.

— Ми постійно підлаштовуємо навантаження під самопочуття пацієнта й навчаємо, як безпечно рухатися та підтримувати результат самостійно, — додає фахівчиня.

Фізична терапевтка Алла Дерев’яга наголошує: реабілітація для онкопацієнтів — не додаткова опція, а необхідний етап лікування.

— Вона потрібна як після операцій, хіміє- та променевої терапії, так і перед початком агресивного лікування. Реабілітація допомагає запобігти або зменшити ускладнення — лімфостаз, нейропатії, обмеження рухливості, втрату м’язової сили, — пояснює лікарка.

Її головна мета — повернути людині самостійність і активність.

Фізична терапевтка Алла Дерев’яга

— Лікування додає роки до життя, а реабілітація — життя до років, — упевнена Алла Дерев’яга.

Адміністраторка підрозділу Олена Іванова розповідає: щоб потрапити на реабілітацію, пацієнту або його рідним потрібно звернутися до сімейного лікаря й отримати направлення. Після цього — зв’язатися з підрозділом «Пролісок».

Адміністраторка підрозділу Олена Іванова

— Після первинного огляду лікар фізичної та реабілітаційної медицини складає індивідуальну програму реабілітації і ми підбираємо зручну дату для початку занять. Реабілітація може бути стаціонарною або амбулаторною — залежно від стану пацієнта, — каже вона.

Та найважливіше, наголошує адміністраторка, — не відкладати: що швидше почнеться реабілітація, то кращий буде результат, щоб відновити силу рухатися і радіти кожному дню.

Асистентка ерготерапевта Ольга Денисенко проводить реабілітаційне заняття

Підрозділ «Пролісок» розпочав роботу 1 січня 2026 року — того ж дня тут були перші пацієнти. За майже місяць роботи реабілітацію тут пройшли 18 стаціонарних і 6 амбулаторних пацієнтів, трьох людей уже виписали додому.

— Для нас це не просто палати й обладнання. У центрі — люди, їхні бажання й можливості відновитися. Допомогти їм знову рухатися, вірити, жити повноцінно — це і є наше завдання, — говорить Олена Іванова.

Реабілітація не обіцяє миттєвих змін, але дає те, що для пацієнтів часто найважливіше, — відчуття поступу. Таке поступове повернення до повсякденного життя, запевняють в онкоцентрі, стає точкою опори рухатися далі.

Підрозділ працює за адресою: м. Черкаси, вул. Пахарів хутір 4.

Записатися на консультацію або дізнатися більше можна за телефонами: 096 935-67-55, 0472 37-25-27

 

Авторка: Юлія Світайло

Джерело матеріалу: Нова Доба



Колектив Черкаського онкоцентру щиро дякує Благодійному фонду Тіни Кароль за багаторічну підтримку та справжню турботу 🤍
Завдяки вашій допомозі блок дитячої онкології та гематології отримав необхідне медичне обладнання — а разом із ним діти отримали більше шансів на лікування, одужання і повернення до безтурботного дитинства 🫂
Коли дорослі об’єднуються заради дітей, народжується надія. Ваша підтримка — це світло в найскладніші моменти, віра в маленькі серця й велика любов, яка рятує ❤️‍🩹
Разом ми боремося за життя. Разом ми рухаємося до перемоги. І щиро сподіваємося на подальшу спільну дорогу 🤝
Відео — за лінком https://www.facebook.com/share/r/187jd87Qt3/

616994481_1491807902953005_4495287154165462325_n.jpg

Підрозділ фізичної та медичної реабілітації («Пролісок») відділу паліативної допомоги та реабілітації
Ми пропонуємо:
— заробітна плата — 20 000 грн,
— неповна зайнятість (фактична оплата залежить від відпрацьованого часу),
— роботу в мультидисциплінарній команді,
— можливість допомагати пацієнтам у складний період життя та бачити реальний результат своєї роботи
📞 Телефон для зв’язку: 096 499 37 09
Будемо вдячні за поширення допису — можливо, саме серед ваших знайомих є той/та, кого ми шукаємо 💙

617420556_1491546856312443_5148416018427893078_n.jpg

З Днем Соборності України!
Цей день нагадує нам, що сила України — в єдності, взаємній підтримці та спільній відповідальності одне за одного 🙌
У складні часи війни саме соборність допомагає вистояти — на фронті, в лікарнях, у щоденній праці заради життя.
Ми тримаємося разом, бо знаємо: лише єдністю здобувається перемога 🇺🇦
Віримо в Україну й працюємо заради її Перемоги!
Фото — з архівів Петра Кагуя

617133270_1490831083050687_53801338927972518_n.jpg

Онкогінеколог відділу пухлин репродуктивної системи жінки Черкаського онкоцентру, головний позаштатний гінеколог-онколог управління охорони здоров’я Черкаської ОВА Олександр Майданюк кожного дня бачить наслідки того, як профілактику відкладають «на потім». За останні роки увага до профілактичних оглядів значно знизилася через війну, пандемію, постійний стрес, міграцію. Але рак не бере пауз.
🔸 Яка статистика?
У 2025 році на Черкащині у 113 жінок виявили рак шийки матки, 104 з них взяли на облік, 84 — отримали лікування. Серед зафіксованих випадків більш як половина (55) — захворювання на ранній (І – ІІ) стадії, 36 — на ІІІ стадії, і ще 7 — на IV стадії.
З них близько 41% (43 випадки) — недуга у занедбаній формі. У 2024 році цей показник становив 35,2%. При цьому під час профілактичних оглядів цьогоріч захворювання виявили лише в однієї людини.
  • За статистичними даними попередніх років, ще у 2017–2018 роках занедбані стадії раку шийки матки становили менше п’ятої частини всіх виявлених випадків. Починаючи з 2020 року, ця частка зросла приблизно до кожної третьої жінки, а згодом — майже до кожної другої.
💬 За словами Олександра Майданюка, занедбана стадія — це складніше лікування, гірший прогноз і значно більші витрати як для пацієнтки, так і для держави.
— Чому так відбувається? Бо зменшилася кількість профілактичних оглядів і цитологічних досліджень. А саме регулярний скринінг дозволяє виявити передракові зміни задовго до того, як вони стануть небезпечними, — каже лікар.
Упродовж року 45 жінок із діагнозом «рак шийки матки» померли. Не прожили 1 року з часу встановлення діагнозу 25 людей (летальність до 1 року – 19,5%).
☝️ Що справді працює?
ПАП-тест (онкоцитологія) — просте й ефективне обстеження, яке має бути регулярним.
ВПЛ-тестування — адже саме вірус папіломи людини високого онкогенного ризику є ключовим чинником розвитку раку шийки матки. Важливо знати свій ВПЛ-статус.
Вакцинація проти ВПЛ — ефективний метод профілактики. Щеплення рекомендоване дівчаткам і хлопчикам з 9 років, а також дорослим. Це інвестиція у здорове майбутнє.
Пам’ятайте: тривала персистенція ВПЛ (понад 12–24 місяці) значно підвищує ризик розвитку передракових змін і раку. Але на ранніх етапах ці процеси добре піддаються лікуванню.
У Черкаському онкоцентрі, зокрема у відділенні пухлин репродуктивної системи жінки, ми займаємося не лише лікуванням онкологічних захворювань, а й профілактикою та лікуванням передракових станів.
  • — Мій головний заклик: не відкладайте візит до гінеколога, проходьте скринінг, вакцинуйтеся від вірусу папіломи й вакцинуйте своїх дітей. Бо рак шийки матки — це не вирок, якщо виявити його вчасно, — каже Олександр Майданюк.