«Не варто боятися йти до лікаря, треба обов’язково вірити в одужання» — говорить наша пацієнтка

Пані Світлана приїхала на лікування із Кривого Рогу. У травні минулого року її прооперували місцеві лікарі-гінекологи. І, на жаль, під час цього втручання виникло таке ускладнення як сечоміхурово-піхвова нориця. Це той стан, коли сеча підтікає через піхву, тобто є сполучення між сечовим міхуром і піхвою. Тож на подальше лікування пані Світлану направили в Черкаський клінічний онкологічний центр в обласний центр онкоурології.

 

− Я вже скільки лікарень за цей рік відвідала, то це для мене як санаторій. Тут дуже хороші умови, чуйний персонал, прекрасні лікарі, − говорить пацієнтка.

 

Лікується жінка вже дев’ять місяців.

 

− Я не очікувала, що після операції по гінекології можуть бути такі проблеми, ускладнення. Ці дев’ять місяців дуже складними були для мене. Зараз я не вірю, що як нормальна людина можу ходити, і не хвилюватися ні про що. Хоча страх є й досі, − ділиться Світлана.

Її лікар Роман Морару-Бурлеску зазначає, що пацієнтка вже може повернутися до звичного життя.

 

− Ця пацієнтка цікава ще й тому, що, окрім цієї проблеми, у неї ще були рубці на лівому сечоводі після оперативного втручання. І сеча з лівого сечоводу також не відходила, тобто був такий субкомпенсований блок лівої нирки. Отже, унікальність цієї операції у тому, що це досить складна реконструктивна хірургія, складне реконструктивне хірургічне втручання. У нашому центрі ми виконали малоінвазивним методом, тобто через невеличкі проколи, лапароскопічним доступом, видалили частину сечового міхура з ділянкою піхви, висікли цей норицевий хід, відділили стінки піхви від сечового міхура. Тобто відновили цілісність цих двох анатомічних структур, виділили лівий сечовід із рубців. На жаль, цей процес задавнений, тому що минув майже рік, і довелося виконати переміщення лівого сечоводу, тобто новий анастомоз, з’єднання між сечоводом, сечовим міхуром. І все це ми виконали через 5 невеличких розрізів, − розповідає лікар. – Пацієнтка вже на наступну добу активно рухалася, харчувалася, відчувала себе абсолютно нормально, без больового синдрому, без великих розрізів, без яких-небудь хірургічних ускладнень. Повторно лапароскопічно оперувати після гінекологічних операцій на малому тазу дуже складно, але в нас це вийшло.

 

Пані Світлана знаходилась у відділенні певний час, не тому, що мала хірургічні покази до цього, а тому що пацієнтка з іншого регіону, і лікарі вирішили її виписати вже після зняття всіх дренажів і катетера.

 

− Окрім усіх цих проблем, пацієнтка ще й мала епіцистостому, коли через живіт їй вставили трубку в сечовий міхур, і сеча частково відходила по цій трубці. Тобто багато трубок у пацієнтці, уретральний катетер через уретру, дренаж через живіт, сеча постійно тече по ногах. І ось таку пацієнтку ми мали. Але ми все їй відновили, і вона поїхала без жодного дренажа, без жодної трубки, так як жила до гінекологічної операції. І скоро відновиться, буде працювати та жити, як раніше, − наголошує Роман Морару-Бурлеску.

 

Світлана – учителька початкових класів. Мріє вийти на роботу, щоб нарешті закінчилася війна й діти повернулися в класи. Адже нині через повномасштабне вторгнення навчаються онлайн.

 

− Не варто боятися йти до лікаря, треба обов’язково вірити в одужання. Побільше нам таких лікарів як Роман Морару-Бурлеску, який вселяє надію на краще, допомагає, успішно лікує, − ділиться пані Світлана.

На світлині наша пацієнтка разом з донькою.

 

Поїхали додому у хорошому настрої, з мріями та вірою у Перемогу!