«Медсестри Черкаського онкодиспансеру — гордість професії» (цитологічна лабораторія)

У межах проєкту ми знайомимо вас із нашими працівниками, які є дійсно кращими у своєму фаху.

 

Сьогодні представляємо:

старший лаборант цитологічної лабораторії

У Черкаському онкодиспансері працює із 1988 року, починала свою роботу санітаркою. А потім вступила на вечірнє відділення у Черкаське медичне училище, закінчила його й стала лаборантом, хоча дуже хотіла бути саме медсестрою.

− Коли я працювала в лабораторії санітаркою, сподобалася саме ця робота і вирішила продовжувати працювати тут. Тож можу сказати, що не я обрала професію, а вона мене, − говорить пані Людмила. − Це без сумніву моя робота. Люблю досліджувати, виявляти патології, відхилення, щоб людину якомога швидше почали лікувати. Також люблю свій колектив, тобто все склалося.

Тим, хто хоче стати медичним працівником, Людмила Володимирівна дає пораду:

− Варто розуміти, що це робота насамперед із людьми, у яких є свої емоції, переживання, негаразди. Людина йде до тебе за допомогою і медичний працівник має адекватно поспілкуватися, заспокоїти, дати надію, що все може бути добре.

За словами пані Людмили, лаборант має бути уважним насамперед, зосередженим на роботі, обов’язково вдосконалюватися, постійно набувати знань, адже медицина не стоїть на місці.

− Треба розуміти, що від того, як ти зробиш свою роботу, залежить постановка діагнозу хворому та подальше лікування, − зазначає медпрацівниця.

Є в Людмили Володимирівни одна з мрій, щоб до онкологічного диспансеру зверталися люди частіше в якості профогляду, задля попередження хвороби, а не в занедбаних станах.

− Звісно, як і всі українці мрію про Перемогу. І хочу допрацювати до пенсії: тут я почала свій професійний шлях і тут мені б хотілося його завершити, − ділиться пані Людмила.