15 лютого – Всесвітній день онкохворої дитини

Боротьба з онкологічними захворюваннями – це складна соціальна проблема, проте, як підтверджує медицина, вплинути на зменшення захворюваності і смертності від раку можна. У сучасних умовах дитячий рак – не смертний вирок, а виліковна хвороба. Досвід європейських країн доводить, що 75–80% дітей з діагнозами злоякісних пухлин і лейкозів мають шанси знову бути здоровими.

Міжнародне товариство дитячої онкології (SIOP) та Міжнародна конфедерація організацій батьків дітей, хворих на рак (ICCCPO) починають цілеспрямовану кампанію у сфері охорони здоров’я, щоб краще інформувати громадськість про ранні ознаки раку у дітей.

Щороку 175 тис. дітей у світі отримують діагноз «рак», і майже 90 тис. із них помирають від цього захворювання. Точна кількість нових випадків невідома, оскільки у багатьох країнах реєструються не всі хворі на рак діти. Такі  цифри просто вражають, адже 70% усіх онкологічних захворювань у дітей є виліковними, якщо діагностуються та лікуються на ранній стадії.

За даними Міністерства охорони здоров’я, в Україні щорічно реєструється близько 1000 нових випадків пухлин і лейкозу в дітей у віці до 14 років, це 10–12 хворих на 100 тисяч дитячого населення. Тому злоякісні новоутворення у дітей залишаються актуальною проблемою і для українського суспільства. За рівнем захворюваності Україна посідає одне з останніх рангових місць у світі, проте рівень смертності перевищує аналогічні світові показники, що свідчить про суттєві проблеми у виявленні, обліку та наданні медичної допомоги дітям зі злоякісними пухлинами.

Якщо рак у дорослої людини здебільшого є наслідком її способу життя, харчування, умов праці тощо, то дитячі пухлини найчастіше вроджені, їх закладення у плода відбувається ще в утробі матері. Тому виникнення пухлини у дитини зумовлюється станом здоров’я її батьків перед зачаттям, їх шкідливими звичками, їх харчуванням, умовами життя і праці.

Чинники, які спричиняють онкозахворювання у дітей:

— перебування дитини на сонці або в зоні дії радіоактивних променів;

— пасивне куріння, яке завдає такої ж шкоди організму дитини, як і активне;

— присутність шкідливих хімічних речовин у навколишньому середовищі в промислових містах або зонах;

— неправильне харчування, а особливо велика кількість смажених і копчених страв, продуктів, до складу яких входить безліч хімічних добавок, неповноцінний раціон, практично позбавлений свіжих фруктів і овочів;

— деякі вірусні інфекції сприяють розвитку раку. У наші дні до таких вірусів відносять вірус Епштейна-Барра, вірус гепатиту В, а також вірус герпесу;

— існує прямий зв’язок між двома десятками генетичних захворювань і розвитком дитячої онкології. До подібних захворювань відносять хворобу Дауна, нейрофіброматоз, синдром Кляйнфельтера, Костмана та інші.

Попри відносно невелику частоту виникнення злоякісних пухлин і можливість повного одужання пацієнтів, смертність від них у дітей залишається високою. Пов’язано це з тим, що, на жаль, більшість дітей починає лікування на пізніх стадіях захворювання, коли проведення спеціальної терапії має багато складнощів. Основна причина цього зумовлена слабкою онкологічною настороженістю у батьків по відношенню до дитини. Часто наявність пухлини виявляється випадково, при профілактичному обстеженні. Методи лікування дитячої онкології схожі з методами лікування дорослих пацієнтів і включають в себе хірургічний метод, променеву терапію і хіміотерапію.

Лікування дітей має свої особливості. Так, на першому місці у них стоїть хіміотерапія, яка завдяки протокольному методу лікування захворювань і постійному його удосконаленню у всіх економічно розвинених країнах стає мінімально шкідливою і максимально ефективною. Хірургічне лікування сьогодні зазвичай доповнює хіміотерапію.

Варто пам’ятати, що сучасна медицина здатна протистояти дитячому раку. Сьогодні вчасно пролікована пухлина  не є фатальним випадком.

Якщо 30 років тому в Україні виживало до 10% дітей, хворих на рак, то нині – вже понад 50%. Слід лише вчасно діагностувати, а потім правильно лікувати пухлину. Про це свідчить досвід дитячих онкологів, які щодня разом з батьками хворих дітей борються за їх життя. Хвороба виліковується у 80% випадків, у 85% дітей вона переходить у ремісію. Тобто через 5 років після лікування дитину можна вважати здоровою.

Однак результати такої непростої роботи залежать від того, в якій мірі суспільство впевнене, що ця боротьба буде успішною, що великі кошти, які необхідні для лікування маленьких хворих, допоможуть перемогти підступну недугу. Адже сьогодні онкохвороби залишаються найдорожчими в лікуванні. Так, за  попередніми підрахунками, лікування дитини коштує близько 100 тис. гривень, і це без врахування рецидивів недуги.

Рівень дитячої онкозахворюваності протягом останніх десяти років залишався відносно стабільним, він коливався від 10,2 до 13,8 випадків на 100 тис. дітей.  Перше місце посідали лейкози та лімфоми (частка їх коливається від 31 до 45%), на другому місці – злоякісні новоутворення головного мозку (17-19%), на третьому – нефробластома (14–15%).

Найголовнішою проблемою дитячої онкології по Україні є запізніла діагностика злоякісних захворювань. Переоцінити важливість цього моменту складно, оскільки діти, на відміну від дорослих, при своєчасній діагностиці мають 70–80% шансів на повне одужання.

У структурі злоякісних новоутворень у дітей від 0 до 17 років у 2020 році перше місце традиційно займають гемобластози. Друге місце – злоякісні пухлини головного мозку. На третьому місці – нейробластоми.

Діагностувати рак завжди складно. Ніхто не вимагає від педіатрів вміти лікувати рак, нехай районний педіатр направить 20 дітей до онколога і помилиться у 19 випадках, але один раз не помилиться, і це допоможе спасти життя дитини.

Річ у тім, що батьки мають вчасно звертатися до лікаря і зважати на такі симптоми:

• біла пляма в оці, косоокість, сліпота, вирячені очі;
• набряк в ділянці живота/таза, голови чи шиї, набряк кінцівок, яєчок чи залоз;
• стійке і тривале підвищення температури тіла, яке з’являється без видимої причини;
• втрата ваги, слабкість, блідість, легка поява синців чи кровотечі.
• біль у кістках, суглобах, спині, виникнення переломів;
• порушення ходи, рівноваги чи мовлення, затримка психофізичного розвитку;
• головний біль, який триває, більше, ніж два тижні з блюваннями чи без нього;
• збільшення розмірів голови.

Профілактики онкологічних хвороб у дітей не існує, тому на першому плані має бути турбота про здоров’я. Дитині необхідне здорове збалансоване харчування, повноцінний сон, зведене до мінімуму спілкування з комп’ютером та мобільним телефоном, регулярні прогулянки на свіжому повітрі та профілактичні огляди у лікаря з обов’язковим загальним аналізом крові.

Боротьба з онкологічними захворюваннями є складною соціальною проблемою, тому дуже важливо поліпшити інформування суспільства щодо проблеми дитячих онкологічних захворювань.

Категорія дітей з гематологічними та онкологічними захворюваннями потребує  забезпечення максимально можливого рівня якості життя шляхом створення міжгалузевої програми реабілітації, у тому числі безперервного навчання за шкільною програмою під час лікування та подальшої соціальної реабілітації, наслідком якої має стати їх наступна повноцінна інтеграція у суспільство. Батьки повинні знати, що спосіб їх життя, шкідливі звички та життєві помилки можуть позначатися на здоров’ї їхніх дітей.