Від медбрата — до реабілітолога

– Там пропрацював два роки і три місяці, – розповідає В’ячеслав. – Після здобуття освіти в Черкаській медичній академії перевівся до відділу паліативної допомоги, де працював асистентом ерготерапевта. А нещодавно став фізичним терапевтом.

Ще під час навчання В’ячеслав мріяв працювати саме у сфері реабілітації. До онкоцентру він прийшов медбратом, аби отримати необхідний досвід — навчитися спілкуванню з пацієнтами, командній роботі, зрозуміти особливості медичного середовища.

– Мені дуже пощастило, що саме в лікарні, де я працював, стала розвиватися реабілітація. Це дало можливість продовжити свій професійний шлях у напрямку, який мені близький, – ділиться він.

Як зазначає фахівець, робота медбрата у відділі гематології стала для нього чудовою практикою:

– Не було таких моментів, щоб я сидів без діла. Оформлення пацієнтів, догляд за ними, екстрені випадки — усе це давало величезний досвід. Я багато навчався, практикував і розвивався. Особливо цінним для мене стало вдосконалення комунікативних навичок — як у роботі з колегами, так і з пацієнтами.

Сьогодні В’ячеслав допомагає онкохворим відновити сили після лікування. Основна частина його роботи — це відновлення функцій опорно-рухового апарату, особливо після оперативних втручань.

– Найчастіше до нас звертаються пацієнти після операцій. Найбільш поширена проблема — лімфостаз. Боротьба з ним, зменшення його проявів і покращення стану пацієнтів — наша головна мета. Є також люди, які після тривалого лікування втратили здатність повноцінно рухатися. Ми робимо все можливе, щоб відновити функції кінцівок і повернути їм рухливість, – говорить фізичний терапевт.

Найприємніше, зізнається реабілітолог, – бачити результат своєї праці.

– Є пацієнти, які на початку лікування навіть не могли самостійно рухатися. А вже за два-три тижні вони ходять із ходунцями. Це маленькі кроки, але для нас і для них — величезний успіх, – ділиться В’ячеслав.

Нещодавно він із колегами відвідав Черкаську медичну академію, де разом поспілкувалися зі студентами та розповіли про діяльність онкоцентру.

– Ми з колегами з різних відділів детально розповіли про особливості роботи нашого закладу, запросили студентів на практику й роботу, показали перспективи та можливості розвитку. Ми прагнули коротко, але доступно пояснити суть нашої роботи у різних відділах лікарні, – говорить медик.

Для В’ячеслава Мартиненка медицина — не просто професія, а справа, яка надихає:

– Ще від початку своєї кар’єри я хотів бути реабілітологом, і тепер дуже радий, що здійснив цю мрію. Найбільше мотивує бачити, як пацієнт, який не ходив, робить свої перші кроки. Як людина, у якої не працювала рука, знову починає сама себе обслуговувати; як пацієнти тобі щиро дякують. Це справжня перемога — і для мене як фахівця, і для пацієнта.