Реорганізація служби крові: безпека і європейські стандарти

01.03.2019
Служба крові на Черкащині переживає зміни, внаслідок яких передбачається збільшення обсягів заготівлі всіх її компонентів та підвищення їхньої якості. Фахівці наголошують на необхідності докорінних реформ в організації системи заготівлі й переливання крові, зокрема оптимізації самих центрів крові та запровадження ефективного управління наявними запасами її компонентів, ліцензування, врегулювання державно-приватного партнерства, а також взаємодію держави і громадського сектору в питаннях донорства.
Директор ТОВ «ЧОЦСК «Черкаси-плазма» Наталія Трофименко 

Взаємодію відпрацьовують на практиці
З осені минулого року в Черкасах запрацював обласний центр служби крові «Черкаси-плазма». Паралельно з ним надає послуги й комунальне підприємство. Нині в обох відбуваються зміни, які й мають привести до злагодженої роботи всієї служби. Сумчани взялися інвестувати три мільйони доларів США в повну реконструкцію комунального закладу «Черкаська обласна станція переливання крові». Зокрема встановити високотехнологічне устаткування для здійснення заготівлі компонентів крові на всіх етапах згідно з європейськими стандартами якості; сприяти економії обласного бюджету за рахунок інвестицій; у повному обсязі забезпечити область безпечними компонентами крові; реалізовувати компоненти крові Черкаській обласній станції переливання крові за собівартістю; забезпечити збереження трудового колективу та гарантувати гідні умови праці.
Як розповіла директор ТОВ «ЧОЦСК «Черкаси-плазма» Наталія Трофименко, нині триває ліцензування черкаського підприємства. Паралельно відбувається реконструкція приміщення станції переливання крові. Після завершення будівельно-монтажних робіт, налагодження нового обладнання, планується розмістити тут до 120 працівників. Завдання, які поставила перед собою оновлена служба, досить амбітні. Вони стосуються як збільшення обсягів заготівлі компонентів крові, так і підвищення їхньої якості.

«…Лікарі засвідчили, настільки якісної взаємодії з центром крові ще не було» 
У наказі МОЗ, пояснює Наталія Володимирівна, вміщено перелік компонентів, які можуть виробляти комунальні заклади охорони здоров’я. Еритроцитів там близько п’яти видів — від найдешевших, що називаються просто «еритроцити», до «еритроцитів лейкофільтрованих у спеціальному розчині».
Завдяки лейкофільтру та іншим новітнім технічним засобам нині в Черкасах виготовляють компоненти лише європейської якості. Це ж стосується зокрема й тромбоцитів. Терапевтичний ефект таких компонентів у рази більший за тромбоцити, які до цього виготовляли мануальним способом.
Подбали й про донорів. Раніше їм доводилося лежати під час здавання крові цілих три години. Зараз завдяки методу автоматичного аферезу (одержання компонентів за допомогою автоматичних машин) це відбувається набагато швидше. 80 відсотків компонентів крові на Черкащині використовує онкологічний диспансер. Під час нещодавніх відвідин делегації лікарів із Полтавщини лікарі онкодиспансера засвідчили, що настільки тісної і якісної взаємодії з центром крові ще не було.
— Відколи працюємо в Черкасах, — наголошує Наталія Володимирівна, — у нас немає такої практики, що родичі пацієнта примусово здають кров, їх не змушують шукати донорів серед своїх знайомих. Інша справа, якщо людина приходить за власним бажанням здати компоненти крові для свого родича чи знайомого.
— Звідки ж тоді стільки оголошень про термінові пошуки донорів?
— Ми теж часто бачимо такі оголошення. У таких випадках відразу зв’язуємося з головним лікарем закладу охорони здоров’я, де має перебувати пацієнт. Приблизно у 40 відсотках випадків навіть хворого такого не виявляємо. Буває й таке, що пацієнт є, переливання йому призначали. Але заявку не надсилали. Зокрема, такий випадок був і недавно в одній із лікарень Черкас. Телефонуємо лікарю, просимо: давайте заявку — ми вам усе надамо. Але заявки так і не переслали. Всі оголошення про потребу в донорах завжди треба перевіряти. 
— Можливо, подаючи оголошення, лікарні хочуть поновити той запас крові, який повинен бути саме в них?

— У Черкаській області відсотків 70 лікарень, у яких є відділення трансфузіології. Це відділення, які мають право самостійно заготовляти компоненти крові. Там повинні бути підготовлені спеціалісти й устаткування. Вони повинні самі себе забезпечувати. Але якщо у хворого рідкісна група крові або він із кровотечею й потрібні багаторазові переливання, тоді немає жодних перепон — у нас угода з комунальним закладом. Маємо на сьогодні 5-денний запас усіх груп крові, і комунальний заклад, відповідно до потреби, видає такі компоненти всім лікарням. З тими лікарнями, які не мають можливості заготовляти кров, у нас прямі договори. Хоч дефіциту компонентів немає, але сказати, що потреба в донорах відсутня, теж було б неправильно. Компоненти видаємо щодня, тож і поповнювати їх потрібно регулярно. Тому центру крові для нормальної роботи потрібні від 20 до 40 донорів. Після реконструкції планується, що «Черкаси-плазма» прийматиме до 250-300 донорів.

Не тільки обов’язок, а й зацікавленість
Відповідно до постанови Кабінету міністрів ще 1992 року виплата донорам за компоненти крові становить 160 гривень за літр. Наказом по черкаському підприємству підвищили виплату за кров удвічі. Разом із тим донору виплачують 60 гривень на харчування. Донори тромбоцитів заробляють до тисячі гривень. Але це кадрові донори, які знають, що таке додержання дієти, вони до цього серйозно готуються. Останнім часом лікарні потребують усе більшу кількість компонентів крові. Тому в «Черкаси-плазма» думають над тим, як сформувати 8-денний запас.
— Як же поповнити ряди донорів? 
— У базі даних підприємства сьогодні близько 30 тисяч донорів-черкащан. Але телефонний номер багатьох, на жаль, не завжди актуальний. Тому оперативно зв’язатися не завжди можливо. Починаючи з листопада направляли листи таким донорам — по 100-200 на день. Близько 10 відсотків бази даних — це те ядро донорів, з якими підприємство працює.
— Наталіє Володимирівно, у чому ж іще, окрім морального задоволення, усвідомлення виконаного обов’язку переваги донора, його зацікавленість? 
— Є й таке, як безплатне глибоке медичне обстеження. До того ж у лікаря, який працює з донором, можна порадитися щодо стану свого здоров’я. Приміром, виявивши певні зміни в обстеженні крові, донора запрошують на співбесіду з лікарем, який порекомендує йому потрібну дієту чи процедури. Після реконструкції планується оснастити центр крові кардіографом та флюорографом, аби донорам було зручно проходити обстеження. У Сумах усе це вже давно працює. Сертифіковані тест-системи для виявлення вірусів у крові тут набагато чутливіші, ніж у звичайних лікарнях — щоб уникнути навіть найменшої можливості зараження. Саме для цього важливо мати сучасне устаткування, виготовлене й сертифіковане спеціально для служби крові.
— Як ви ставитеся до чуток про те, що кров, яку заготовляють в Україні, продається за кордон?
— Усі компоненти крові, які заготовляють, приміром, у Черкасах, тут і залишаються. Розпорядженням Кабінету міністрів компоненти крові, зокрема й тромбоцити, з України вивозити заборонено. Тим часом ще чимало проблем у роботі служби крові залишаються невирішеними. Приміром, контейнери для заготівлі тромбоцитів (ціна одного — 7 тисяч грн.) централізовано поставляє МОЗ. Але надходять вони нерегулярно. Так, запланованих на минулий рік і досі не одержали. У комунальних закладів є труднощі з реагентами для аналізатора. Хоч їхній строк придатності 7-8 місяців, надходять вони вже тоді, коли до кінця визначеного терміну лишається тільки 2-3 місяці. Внаслідок бюрократичної тяганини вся Україна отримує поставки, які розраховані на рік, а використати їх потрібно за три місяці. Потім виникає питання — куди ж подіти реагенти?
— У Черкасах бачимо певні позитивні зміни. 
— Звичайно. «Черкаси-плазма» як товариство саме веде свою господарську діяльність і може придбати необхідні матеріали та апарати, до того ж найкращої якості. Наприклад, ще торік тут перейшли на одноразові витратні матеріали. Це й безболісні автоматичні скарифікатори. З’явився японський аналізатор крові «Сісмекс», який за хвилину визначає до 20 різних показників крові. Проте в Черкасах поки що не мають власного автомобіля, який би доставляв компоненти крові. В Сумах, приміром, це організовано чітко. На станції є власний автомобіль, який тричі на день доставляє в лікарні міста все необхідне. Коли завершиться реконструкція станції, те ж саме буде й у Черкасах. Поки що місцеві лікарні присилають машини.
Що ж, на думку працівників нового підприємства, необхідно змінити в державній системі крові?
Минулого року у Верховній Раді був зареєстрований законопроект про донорство. Депутати прописали багато сучасних підходів, які давно пора впроваджувати в Україні. Але, як наголошує Наталія Трофименко, там вказали, що заготівлею компонентів крові можуть займатися лише комунальні заклади. Однак коштів у достатній мірі на медицину в державі, на жаль, немає і в найближчі роки не буде. Потреба на компоненти крові тих лікарень області, з якими укладено угоди, — на 20 мільйонів гривень. Держава, зрозуміло, найближчим часом таких коштів не матиме, а приватна структура має можливості фінансувати й здешевлювати виробництво компонентів крові.

Чим інвестор із Сум вигідний Черкащині?
— Який сенс приватній структурі вкладати кошти в державну справу?
— Незабаром у Білій Церкві, — пояснює Наталія Володимирівна, — запускають завод-фракціонатор, який зможе переробляти 500 тонн плазми на препарати крові. Виготовлення таких препаратів — це високотехнологічний процес. В умовах станції ми не зможемо виготовити якісний альбумін чи імуноглобулін. Таких препаратів сьогодні бракує. З подібною ситуацією близько двох тижнів тому зіткнулися в Умані. Довелося везти препарат із Черкас, де його знайшли лише в кількох аптеках. Чому виникла така ситуація? Відчувається нестача плазми. Ту, яка є на комунальних станціях крові, завод не візьме в роботу, бо вона недостатньої якості. Тому інте­рес приватної структури поряд із забезпеченням компонентами крові лікарень завжди буде в пріоритеті. Ще один момент: після реконструкції ми встановимо в черкаському центрі крові апарати для плазмаферезу і за певну оплату будемо збирати плазму, а потім відправляти її на завод. Натомість назад у Черкаси повертатиметься достатня кількість препаратів. Українська плазма на експорт не йде — це знову ж таки міфи, не йдуть (і не йтимуть) також препарати, виготовлені з вітчизняної плазми. Завод зараз працює так: закупили в’єтнамську плазму, переробили на альбумін і віддали назад у В’єтнам.
Отож, на думку фахівців, такий інвестор з будь-якої точки зору для Черкащини — вигідний. Це насамперед виробництво світового рівня, компоненти крові європейської якості й на перспективу забезпечення області препаратами крові, високий рівень матеріального забезпечення працівників.
Щодо працевлаштування спеціалістів комунального підприємства, то в новому приватному з них уже працює 65 осіб, ще 35 працюють у комунальній структурі (дехто також у ТОВ «Черкаси-плазма» за сумісництвом). На жаль, новий темп роботи витримують не всі. Де­хто, переважно люди пенсійного віку, звільнилися за власним бажанням. Триває навчання, багато хто пройшов стажування в Сумах. Гарним стимулом є підвищена зарплата, яка загалом на новому підприємстві збільшилася майже удвічі.
Вже втілені зміни переконують, що перспективи у підприємства є. Ще продуктивніше на користь громади області воно працюватиме, якщо зникне ряд бюрократичних перепон та в суспільстві з’явиться розуміння важливості тієї справи, яку роблять фахівці у центрах крові. Наступним кроком має стати вдосконалення законодавчої бази щодо донорства крові. На думку фахівців, основне тут — врегулювання державно-приватного партнерства.

З Наталією ТРОФИМЕНКО спілкувався Роман КИРЕЙ