Пацієнтові Черкаського онкоцентру пересадили кістковий мозок від донора з США

21.03.2024
Богдан Нестерук про свій діагноз дізнався, коли йому було 11 років. Відтоді довгі роки тривало лікування, у тому числі і в закордонних клініках, та донора кісткового мозку вдалося знайти лише зараз. Ним стала жінка аж із Америки.
 
Трансплантацію провели фахівці відділу гематології та трансплантації кісткового мозку Черкаського клінічного онкоцентру.
Тепер хлопець, якому нині 26 років, відновлюється після пересадки, має багато планів та мрій, понад усе хоче повернутися до соціально-активного життя.
 
Богдан захворів ще в 2009 році, коли йому було 11 років, розповідає мама Юлія. Тривалий час батьки возили дитину по лікарях, але поставити діагноз не могли.
 
− Він дуже гарно вчився, любив грати у футбол. Мені спочатку вчитель фізкультури сказав, коли діти повернулися до занять після літніх канікул, що з Богданом щось не так. Спочатку я думала, що це адаптація після відпочинку. Потім у нього почалася вірусна хвороба, яка поверталася знов і знов. Коли ми здали всі необхідні аналізи, лікарка повідомила, що в дитини немає ні гемоглобіну, ні тромбоцитів. Тоді ми поїхали в медзаклад у Вінницю. Власне з того часу ми й перебуваємо майже постійно в лікарнях, − говорить пані Юлія.
 
В Україні тоді їм сказали, що в дитини мієлодиспластичний синдром, і потрібно їхати на лікування закордон.
 
− Спочатку ми поїхали лікуватися в Білорусь, там поставили діагноз апластична анемія, зробили імуносупресію. Ми пробули там два роки, коли Богданові стало краще, повернулися додому, − розповідає мама Богдана.
 
У 2018 році, на жаль, хвороба повернулася.
 
− Ми в пошуках донора кісткового мозку спочатку поїхали в Білорусь, потім – у Німеччину. Але ніде донора не знайшли. Знову зробили імуносупресію, сину стало краще, ми повернулися додому. Улітку 2023 року знову стається рецидив і ми розуміли, що в такій ситуації допоможе лише трансплантація кісткового мозку, − каже Юлія Нестерук.
 
Тоді Богданові порекомендували звернутися саме до Черкаського клінічного онкологічного центру.
 
− Тут лікувалася наша родичка. Їй теж робили аутологічну трансплантація. Вона нам сказала, що лікарі надзвичайно професійні, хороші умови та належне лікування. Ми навіть не знали, що в Черкасах є така клініка і тут такий високий рівень. Відразу після того, як дізналися, що хвороба сина повернулася, ми планували виїхати в Канаду. Та після того, як поспілкувалися з лікарем у Черкасах, вирішили лишитися тут, − ділиться пані Юлія.
Донором для Богдана стала 41-річна жінка із Сполучених Штатів Америки.
 
Пані Юлія зазначає, що познайомитися із цією жінкою дуже хотілося, адже варто їй подякувати. А ще Богдан мріє поїхати в Америку, Канаду. Але дізнатися, хто ж став донором, можна лише через два роки після трансплантації за спільної згоди донора та пацієнта.
 
− Ми щиро вдячні директорові Черкаського онкоцентру Вікторові Парамонову. Безмежна подяка всьому медичному персоналу відділу гематології та трансплантації кісткового мозку, особливо нашому лікареві Богданові Скульському. Він був із нами на зв’язку 24/7. Ми віримо в те, що в нас буде все добре, − говорить мама пацієнта.
Богдан Скульський, завідувач блоку трансплантації відділу гематології та трансплантації кісткового мозку розповідає, що найбільшою проблемою було те, що тривалий час для Богдана в світових реєстрах були відсутні сумісні донори.
 
− Наш пацієнт лікується із дитячого віку, тривалий час навіть закордоном, із діагнозом апластична анемія. Йому було проведено дві лінії стандартної терапії, після яких рекомендовано виконувати трансплантацію кісткового мозку. На момент поступлення в наш заклад на лікування за даними всіх дообстежень діагноз було скориговано на мієлодиспластичний синдром вторинний, як наслідок лікування попереднього. Історія насправді дуже цікава, бо перші розмови про трансплантацію кісткового мозку велися ще в 2013 році, коли він був дитиною. Основною проблемою було те, що для нього в світових реєстрах були відсутні сумісні донори. На жаль, таке трапляється. Тому ми закликаємо людей реєструватися в Українському реєстрі донорів кісткового мозку, який робить величезний вклад у розвиток донорства в нашій країні. За даними пошуків у світових реєстрах донорів кісткового мозку було знайдено всього 2 донори й обидва були в Америці. Власне за 10 років у пацієнта було лише два донори в світових масштабах, − говорить Богдан Скульський.
 
Та донорський матеріал доставили в Черкаси досить швидко й оперативно завдяки Українському реєстру донорів кісткового мозку.
− Основним проявом цієї хвороби є нездатність кісткового мозку виробляти клітини крові: еритроцити, тромбоцити, лейкоцити. Коли Богдан звернувся до нас уперше, у нього був критичний рівень тромбоцитів. Наші колеги з Вінниці, зазначили, що пацієнт залежний від трансфузії тромбоцитів, тобто він два-три рази на тиждень потребував переливання компонентів крові. Саме тому ми відразу почали процес пошуку донора та підготовки до трансплантації, − зазначає лікар.
 
Богдан Нестерук нині йде на покращення, говорить, що фізичний стан ще не надто хороший, але морально він налаштований на повне одужання. Хлопець зазначає, що зараз має багато шансів на повноцінне життя, про яке мріяв із 11 років та здійснення планів.
− Лікарі, персонал дуже чудовий, усе на вищому рівні, про мене постійно піклувалися, медсестри взагалі називали «зайчиком» (сміється – ред.), − ділиться Богдан. − Планів дуже багато з’явилося: це й навчання, соціально-активне життя. Навіть не знаю, із чого починати.
 
Це не перша трансплантація від закордонних донорів у Черкаському онкоцентрі, але вперше донорський матеріал надійшов із Штатів.
− Варто всім зрозуміти, що для того, щоб подарувати шанс на життя, можна просто долучитися до Українського реєстру донорів кісткового мозку й у випадку співпадіння бути готовим до цієї процедури, адже це повністю безпечно для донора, − наголошує Богдан Скульський.