«Ми працюємо з живими людьми»: патологоанатом Черкаського онкоцентру Руслан БОНДАРЕНКО про невидиму, але вирішальну роль діагностики

Є лікарі, яких пацієнт майже не бачить, але без яких неможливе жодне сучасне лікування. Один із таких фахівців — Руслан Бондаренко, лікар-патологоанатом Черкаського обласного онкоцентру, чия робота не менш відповідальна, ніж у хірургів, онкологів чи терапевтів. Саме він встановлює фінальний діагноз на основі зразків тканин, що дозволяє обрати точну тактику лікування.

– Ще під час навчання в університеті мене захопила саме ця дисципліна. Я брав участь в олімпіадах, і якось природно відчув — це моє. Згодом знайшов себе в онкоцентрі, — розповідає Руслан Бондаренко.

Патологоанатом — це фахівець, який вивчає тканини, клітини та органи людини, щоб виявити патологічні зміни й поставити точний діагноз. Його висновок — не формальність, а основа для вибору подальшого лікування. Саме після дослідження біопсійного або операційного матеріалу лікарі дізнаються, з якою формою хвороби мають справу.

У сучасній онкології ця спеціальність набула ще більшої ваги: потрібно визначити не лише тип пухлини, а й її характеристики, рівень агресивності, чутливість до терапії. У цьому допомагає імуногістохімія — один із найточніших методів діагностики, який теж входить до обов’язків патологоанатома.

– Ми досліджуємо рецептори — це може бути критично для призначення, наприклад, гормонотерапії. Без цього не можна рухатися далі, – зазначає лікар.

Попри стереотипи, патологоанатом — це не лише про розтини. Більшість його роботи з матеріалом від живих пацієнтів. Це безперервний процес аналізу, верифікації та консультацій.

– Найпоширеніший міф — що ми просто «ріжемо трупи». Насправді це зовсім не так. Ми працюємо з живими людьми, встановлюємо діагноз для подальшого лікування, проведення операції, або іншої терапії, – ділиться пан Руслан.

Щоденна робота — це десятки мікропрепаратів, уважна робота під мікроскопом і ухвалення рішень, які напряму впливають на результат лікування. Часом — це справжній інтелектуальний виклик, особливо коли йдеться про рідкісні або атипові форми захворювань.

– Онкологія зараз дуже складна й точна наука. Діагноз має бути вивіреним до деталей, а час у пацієнтів із такими діагнозами — на вагу золота, – говорить лікар.

Перші кроки в професії завжди найяскравіші — не тому, що легкі, а тому, що формують характер і ставлення до справи. Після університету, де анатомія та гістологія залишалися переважно в межах теорії та іспитів, реальна робота в лабораторії здалась іншим світом. Усе було новим — обладнання, процедури, відповідальність, обсяг матеріалу. Навіть звичайний мікроскоп вимагав геть іншої зосередженості, ніж на парах.

– Починав в обласній лікарні. Було непросто — у порівнянні з університетською теорією, справжня практика потребувала багато уваги. Але я спостерігав за колегами, багато вчився, і за два роки відчув упевненість у собі, – розповідає Руслан Бондаренко.

Фахівець зізнається: його найбільше досягнення — це п’ятирічний стаж та робота в обласному онкоцентрі, який задає високу планку якості діагностики. Але справжнє професійне задоволення — не в статусі, а в змісті щоденних рішень. Бо навіть один правильно поставлений діагноз може кардинально змінити перебіг подій: дати людині шанс, врятувати життя, подарувати надію.

– Кожен точний висновок — це маленька перемога. Тому що за цим стоїть життя пацієнта. Це не просто «робота з мікроскопом» — це велика відповідальність, – наголошує фахівець. – Часто ми навіть не знаємо обличчя тих людей, яким допомагаємо, але відчуваємо вагу нашого висновку. Помилки тут не можна допустити — ціна надто висока.

Сучасна медицина — це командна робота. І хоча патологоанатома пацієнт не бачить, його роль — ключова. Саме він допомагає визначити не лише наявність хвороби, а й обсяг оперативного втручання, доцільність хімієтерапії чи інших методів лікування.

– Хімієтерапевт не може розпочати лікування без нашого висновку. Так само — хірург не оперує без уточненого діагнозу. Ми — остання інстанція перед початком будь-якого активного втручання, – зазначає лікар.

Робота з важкими випадками, незворотними процесами, рідкісними формами хвороб вимагає емоційної витримки. Щоб зберігати баланс, лікар має свої способи відновлення:

– Розслабляюся з фільмами, слухаю музику, граю в комп’ютерні ігри. Це допомагає перемкнутися і не вигорати.

Що радить пацієнтам фахівець, який бачить усе під мікроскопом:

Не зволікати зі зверненням до лікаря. Особливо, коли з’являються симптоми, які насторожують.

Не боятися діагностики. Правильний діагноз — перший крок до ефективного лікування.

Довіряти фахівцям. Патологічна анатомія — точна наука, де немає місця припущенням.

– Перш за все — миру, бо без нього не буде нічого. І ще — наполегливо працювати, старатися, навіть коли важко. Бути чесними у своїй справі, підтримувати один одного й пам’ятати, що наша праця має велике значення, навіть якщо її не завжди видно з першого погляду.

Ці слова — про суть професії, у якій немає випадкових людей. Бути лікарем — це не просто про лікування чи діагностику. Це про людську відповідальність, витримку, терпіння й постійне бажання вдосконалюватися. І саме тому цього дня хочеться побажати кожному — не втрачати сенсу своєї роботи, берегти себе й відчувати підтримку там, де вона справді важлива.