Фахівець із «Охматдиту» завітав до Черкаського онкологічного диспансеру
Цієї суботи, 15 травня, наш заклад уперше відвідав Олександр Лисиця, завідувач відділенням трансплантації кісткового мозку (ТКМ) НДСЛ «Охматдит».
Він ознайомився з матеріально-технічним, лабораторним оснащенням диспансеру, надав консультаційну та методичну допомогу нашим онкологам загалом на тему трансплантації кісткового мозку та у конкретних випадках окремих пацієнтів.
Адже спільним викликом для всіх онкологів України він бачить забезпечення розвитку системи надання послуг із трансплантації кісткового мозку на належному рівні, що дозволить рятувати життя пацієнтів тут, на Батьківщині, не відправляючи їх за кордон.
Також Олександр Лисиця завітав і до наймолодшого в нашому закладі пацієнта, якому нещодавно було здійнено аутотрансплантацію (пацієнту пересаджують його власні стовбурні клітини).
Андрій (17 років) лікується в обласному центрі дитячої онкології та гематології понад рік (він був уже героєм наших публікацій, саме для нього збирали допомогу студенти та викладачі ЧНУ). Родом хлопчина з Уманського району, з села Оксанино. Поступив до закладу у тяжкому стані, діагноз «неходжкінська лімфома» (ІІІ стадія).
– Враховуючи недостатність належного результату на стандартне лікування протягом значного часу, було прийнято рішення лікарями-гематологами двох відділень, дорослого та дитячого, про проведення високодозної хіміотерапії з аутотрансплантацією кісткового мозку, – зазначає завідувачка обласного центру дитячої онкології та гематології Оксана Глухарева. – Наприкінці квітня ми і виконали вперше у дитини ТКМ. Зараз пацієнт перебуває у задовільному стані. Ми щиро дякуємо «старшим» гематологам-онкологам нашого диспансеру за допомогу, вдячні й Олександру Лисиці за фахову консультацію та наставництво.
Як зазначила завідувачка обласного лікавально-діагностичного гематологічного центру Олена Лук’янець, усього на Черкащині проведено 41 ТКМ. Усе це відбувається в межах бюджетного фінансування.
У своєму дописі у фейсбуці Олександр Лисиця зазначив:
«Я завжди задаю собі питання, чого ми вартуємо без допомоги іншим?
Це історія про відданість справі, цілеспрямованість та невтомний рух… Не задля особистих інтересів, а для сотень людей, які чекають допомоги у своїй країні…
Ранок, вихідний, але тебе чекають люди, фахівці, в яких ‘’горять очі’’ до справи всього їхнього життя. Шлях до Черкас мальовничий та краєвиди неньки вражають…
Зустріч із колегами. Історія становлення Черкаського обласного онкологічного диспансеру від людини, яка своєю невтомною працею та незламністю характеру просто захоплює і головне досягає мети через 22 роки, хоча майже будь-яка людина вже б зупинилась та опустила руки, але це не про Віктора Парамонова та його команду однодумців.
Аналіз можливостей, логістика надання високоспеціалізованої допомоги, розробка комунікації та взаємодії з НДСЛ «Охматдит», обговорення пацієнтів, шляхів вирішення деяких організаційних питань, покроковий зважений план дій і звісно мрії, бо все починається з мрії…
Комусь здається, що його план дій, стратегія, бачення – найкращі… Хоча він жодного разу не тримав за руку невиліковного хворого, не казав мамі дитині, що ми вже безсилі, в нього на руках не помирала малеча, від відсутності обладнення, яка так і не почула першого дзвоника… Мені довелось переживати ці емоції і жодного разу я не міг змиритись і не збираюсь! В нас є однодумці і в нас все вийде!»
Ми переконані, що разом, спільними зусиллями, нам удасться реалізувати не один план, втілити не одну мрію, врятувати не одне життя. Працюємо!