Пані Світлана приїхала на лікування із Кривого Рогу. У травні минулого року її прооперували місцеві лікарі-гінекологи. І, на жаль, під час цього втручання виникло таке ускладнення як сечоміхурово-піхвова нориця. Це той стан, коли сеча підтікає через піхву, тобто є сполучення між сечовим міхуром і піхвою. Тож на подальше лікування пані Світлану направили в Черкаський клінічний онкологічний центр в обласний центр онкоурології.

 

− Я вже скільки лікарень за цей рік відвідала, то це для мене як санаторій. Тут дуже хороші умови, чуйний персонал, прекрасні лікарі, − говорить пацієнтка.

 

Лікується жінка вже дев’ять місяців.

 

− Я не очікувала, що після операції по гінекології можуть бути такі проблеми, ускладнення. Ці дев’ять місяців дуже складними були для мене. Зараз я не вірю, що як нормальна людина можу ходити, і не хвилюватися ні про що. Хоча страх є й досі, − ділиться Світлана.

Її лікар Роман Морару-Бурлеску зазначає, що пацієнтка вже може повернутися до звичного життя.

 

− Ця пацієнтка цікава ще й тому, що, окрім цієї проблеми, у неї ще були рубці на лівому сечоводі після оперативного втручання. І сеча з лівого сечоводу також не відходила, тобто був такий субкомпенсований блок лівої нирки. Отже, унікальність цієї операції у тому, що це досить складна реконструктивна хірургія, складне реконструктивне хірургічне втручання. У нашому центрі ми виконали малоінвазивним методом, тобто через невеличкі проколи, лапароскопічним доступом, видалили частину сечового міхура з ділянкою піхви, висікли цей норицевий хід, відділили стінки піхви від сечового міхура. Тобто відновили цілісність цих двох анатомічних структур, виділили лівий сечовід із рубців. На жаль, цей процес задавнений, тому що минув майже рік, і довелося виконати переміщення лівого сечоводу, тобто новий анастомоз, з’єднання між сечоводом, сечовим міхуром. І все це ми виконали через 5 невеличких розрізів, − розповідає лікар. – Пацієнтка вже на наступну добу активно рухалася, харчувалася, відчувала себе абсолютно нормально, без больового синдрому, без великих розрізів, без яких-небудь хірургічних ускладнень. Повторно лапароскопічно оперувати після гінекологічних операцій на малому тазу дуже складно, але в нас це вийшло.

 

Пані Світлана знаходилась у відділенні певний час, не тому, що мала хірургічні покази до цього, а тому що пацієнтка з іншого регіону, і лікарі вирішили її виписати вже після зняття всіх дренажів і катетера.

 

− Окрім усіх цих проблем, пацієнтка ще й мала епіцистостому, коли через живіт їй вставили трубку в сечовий міхур, і сеча частково відходила по цій трубці. Тобто багато трубок у пацієнтці, уретральний катетер через уретру, дренаж через живіт, сеча постійно тече по ногах. І ось таку пацієнтку ми мали. Але ми все їй відновили, і вона поїхала без жодного дренажа, без жодної трубки, так як жила до гінекологічної операції. І скоро відновиться, буде працювати та жити, як раніше, − наголошує Роман Морару-Бурлеску.

 

Світлана – учителька початкових класів. Мріє вийти на роботу, щоб нарешті закінчилася війна й діти повернулися в класи. Адже нині через повномасштабне вторгнення навчаються онлайн.

 

− Не варто боятися йти до лікаря, треба обов’язково вірити в одужання. Побільше нам таких лікарів як Роман Морару-Бурлеску, який вселяє надію на краще, допомагає, успішно лікує, − ділиться пані Світлана.

На світлині наша пацієнтка разом з донькою.

 

Поїхали додому у хорошому настрої, з мріями та вірою у Перемогу!

Лист очікування, який формується в Єдиній державній інформаційній системі трансплантації, є динамічним і може змінюватися щодня, залежно від інформації, яку вносять про реципієнтів трансплант-координатори центрів трансплантації.

 

Органну трансплантацію в Україні у 2024 році проводять 36 медичних закладів.

 

Лист очікування на трансплантацію формується таким чином:

 

Кожен з центрів трансплантації формує свій лист очікування. Рішення про те, що пацієнт потребує пересадки анатомічних матеріалів, приймає медичний консиліум центру, консиліум також визначає наскільки потреба реципієнта в такій операції є екстреною.

З листів очікування центрів трансплантації формується загальний національний лист очікування. Скан-копії всіх медичних документів, які підтверджують стан пацієнта і статус екстреності, вносяться до Єдиної державної інформаційної системи трансплантації. Це своєрідна черга на пересадку необхідного пацієнту органу.

Реципієнт може бути внесений до листа очікування в одному з центрів, які на сьогодні проводять органні пересадки, на підставі відповідної заяви. За іншою заявою він може змінити центр трансплантації, але не частіше 1 разу на 6 місяців. При цьому, загальна тривалість перебування в листі очікування зберігається.

Детальніше про те, як формується черга на трансплантацію за посиланням і за якими критеріями визначається пара «донор-реципієнт»: https://utcc.gov.ua/yak-formuyetsya-lyst-ochikuvannya-na…/

Сюжет на Суспільному про те, як за життя розпорядитися своїми органами після смерті.

 

Про те , як написати прижиттєве рішення про згоду або ж незгоду, тут: https://utcc.gov.ua/yak-nadaty-zgodu-pro-gotovnist-buty…/

Сьогодні на цю тему з нами поспілкувався лікар хірург-онколог відділу онкохірургії КЦОГТПД –

Артур Петрович Мельничук:

 

— Кожного року у березні онкологи різних країн світу вдягаються у синій колір на підтримку місяця обізнаності про рак товстого кишківника.

 

Рак товстої кишки займає друге місце за поширенням серед усіх локалізацій злоякісних пухлин.

 

Основними проявами раку товстої кишки є:

— домішки крові та/або слизу в калі;

— різке, безпричинне зниження маси тіла протягом останніх 3-6 місяців;

— больові та дискомфортні відчуття в черевній порожнині або під час дефекації.

 

До факторів ризику раку товстого кишківника відносяться:

— спадковість;

— вік старше 50 років;

— хронічні запальні захворювання товстої кишки (хвороба Крона, НВК, поліпоз);

— спосіб харчування та надмірна вага;

— шкідливі звички;

— низька фізична активність.

 

Загальновідомо, що на ранніх стадіях захворювання, може зовсім не бути ніяких клінічних проявів хвороби, саме тому світовою медичною спільнотою розроблені і впровадженні методики раннього виявлення та профілактики раку товстої кишки. На сьогодні, ці методики широкодоступні в Україні, та виконуються і в нашому онкоцентрі.

 

Отже, що робити, якщо Ви або близька Вам людина помітили у себе вищеперечислені «підозрілі» симптоми ?

 

4 простих кроки :

1. Насамперед — не панікувати.

2. Звернутися до свого сімейного лікаря за електронним направленням на консультацію до хірурга-онколога.

3. Запланувати свій візит до лікаря, зареєструвашись в електронній черзі на сайті нашого закладу (САЙТ КЦОГТПД), або безпосередньо в реєстратурі амбулаторно-поліклінічного відділу.

4. Пройти колоноскопію (при досягненні пацієнтом 45 років, за наявності електронного направлення від сімейного лікаря, процедура в нашому онкоцентрі виконується безкоштовно).

 

Якщо ж симптомів немає, але є фактори ризику (або ж Вам просто лячно «прогавити» ознаки хвороби ):

1. Прислухатися до свого тіла.

2. Щорічно проводити загальні «чек-апи» свого організму: загальні аналізи крові, ЕКГ, УЗД черевної порожнини та малого тазу, рентгенологічне обстеження легень, огляд стоматолога (2 рази на рік), огляд гінеколога (2 рази на рік), обстеження молочних залоз.

3. При сумнівних показниках чи симптомах, можливо додати до обстежень аналіз калу на приховану кров, що допоможе скоріше визначитися з необхідністю проходження колоноскопії.

 

ВАЖЛИВО! Згідно сучасних світових стандартів, при досягненні віку 45 років (при наявності факторів ризику з 40 років), необхідно пройти планову колоноскопію, як «золотий стандарт» скринінгу раку товстої кишки, з подальшими контрольними обстеженнями 1 раз на 5 років.

 

І пам’ятайте – завжди краще попереджати, аніж лікувати будь-які хвороби. Здоровим бути комфортно та, в усіх сенсах — вигідно!

Піклуйтеся про себе і будьте мені здорові!

 

Звертайтесь за консультацією:

лікар хірург-онколог відділу онкохірургії КЦОГТПД –

Мельничук Артур Петрович, роб.тел. 099-931-08-71.

Богдан Нестерук про свій діагноз дізнався, коли йому було 11 років. Відтоді довгі роки тривало лікування, у тому числі і в закордонних клініках, та донора кісткового мозку вдалося знайти лише зараз. Ним стала жінка аж із Америки.

 

Трансплантацію провели фахівці відділу гематології та трансплантації кісткового мозку Черкаського клінічного онкоцентру.

Тепер хлопець, якому нині 26 років, відновлюється після пересадки, має багато планів та мрій, понад усе хоче повернутися до соціально-активного життя.

 

Богдан захворів ще в 2009 році, коли йому було 11 років, розповідає мама Юлія. Тривалий час батьки возили дитину по лікарях, але поставити діагноз не могли.

 

− Він дуже гарно вчився, любив грати у футбол. Мені спочатку вчитель фізкультури сказав, коли діти повернулися до занять після літніх канікул, що з Богданом щось не так. Спочатку я думала, що це адаптація після відпочинку. Потім у нього почалася вірусна хвороба, яка поверталася знов і знов. Коли ми здали всі необхідні аналізи, лікарка повідомила, що в дитини немає ні гемоглобіну, ні тромбоцитів. Тоді ми поїхали в медзаклад у Вінницю. Власне з того часу ми й перебуваємо майже постійно в лікарнях, − говорить пані Юлія.

 

В Україні тоді їм сказали, що в дитини мієлодиспластичний синдром, і потрібно їхати на лікування закордон.

 

− Спочатку ми поїхали лікуватися в Білорусь, там поставили діагноз апластична анемія, зробили імуносупресію. Ми пробули там два роки, коли Богданові стало краще, повернулися додому, − розповідає мама Богдана.

 

У 2018 році, на жаль, хвороба повернулася.

 

− Ми в пошуках донора кісткового мозку спочатку поїхали в Білорусь, потім – у Німеччину. Але ніде донора не знайшли. Знову зробили імуносупресію, сину стало краще, ми повернулися додому. Улітку 2023 року знову стається рецидив і ми розуміли, що в такій ситуації допоможе лише трансплантація кісткового мозку, − каже Юлія Нестерук.

 

Тоді Богданові порекомендували звернутися саме до Черкаського клінічного онкологічного центру.

 

− Тут лікувалася наша родичка. Їй теж робили аутологічну трансплантація. Вона нам сказала, що лікарі надзвичайно професійні, хороші умови та належне лікування. Ми навіть не знали, що в Черкасах є така клініка і тут такий високий рівень. Відразу після того, як дізналися, що хвороба сина повернулася, ми планували виїхати в Канаду. Та після того, як поспілкувалися з лікарем у Черкасах, вирішили лишитися тут, − ділиться пані Юлія.

Донором для Богдана стала 41-річна жінка із Сполучених Штатів Америки.

 

Пані Юлія зазначає, що познайомитися із цією жінкою дуже хотілося, адже варто їй подякувати. А ще Богдан мріє поїхати в Америку, Канаду. Але дізнатися, хто ж став донором, можна лише через два роки після трансплантації за спільної згоди донора та пацієнта.

 

− Ми щиро вдячні директорові Черкаського онкоцентру Вікторові Парамонову. Безмежна подяка всьому медичному персоналу відділу гематології та трансплантації кісткового мозку, особливо нашому лікареві Богданові Скульському. Він був із нами на зв’язку 24/7. Ми віримо в те, що в нас буде все добре, − говорить мама пацієнта.

Богдан Скульський, завідувач блоку трансплантації відділу гематології та трансплантації кісткового мозку розповідає, що найбільшою проблемою було те, що тривалий час для Богдана в світових реєстрах були відсутні сумісні донори.

 

− Наш пацієнт лікується із дитячого віку, тривалий час навіть закордоном, із діагнозом апластична анемія. Йому було проведено дві лінії стандартної терапії, після яких рекомендовано виконувати трансплантацію кісткового мозку. На момент поступлення в наш заклад на лікування за даними всіх дообстежень діагноз було скориговано на мієлодиспластичний синдром вторинний, як наслідок лікування попереднього. Історія насправді дуже цікава, бо перші розмови про трансплантацію кісткового мозку велися ще в 2013 році, коли він був дитиною. Основною проблемою було те, що для нього в світових реєстрах були відсутні сумісні донори. На жаль, таке трапляється. Тому ми закликаємо людей реєструватися в Українському реєстрі донорів кісткового мозку, який робить величезний вклад у розвиток донорства в нашій країні. За даними пошуків у світових реєстрах донорів кісткового мозку було знайдено всього 2 донори й обидва були в Америці. Власне за 10 років у пацієнта було лише два донори в світових масштабах, − говорить Богдан Скульський.

 

Та донорський матеріал доставили в Черкаси досить швидко й оперативно завдяки Українському реєстру донорів кісткового мозку.

− Основним проявом цієї хвороби є нездатність кісткового мозку виробляти клітини крові: еритроцити, тромбоцити, лейкоцити. Коли Богдан звернувся до нас уперше, у нього був критичний рівень тромбоцитів. Наші колеги з Вінниці, зазначили, що пацієнт залежний від трансфузії тромбоцитів, тобто він два-три рази на тиждень потребував переливання компонентів крові. Саме тому ми відразу почали процес пошуку донора та підготовки до трансплантації, − зазначає лікар.

 

Богдан Нестерук нині йде на покращення, говорить, що фізичний стан ще не надто хороший, але морально він налаштований на повне одужання. Хлопець зазначає, що зараз має багато шансів на повноцінне життя, про яке мріяв із 11 років та здійснення планів.

− Лікарі, персонал дуже чудовий, усе на вищому рівні, про мене постійно піклувалися, медсестри взагалі називали «зайчиком» (сміється – ред.), − ділиться Богдан. − Планів дуже багато з’явилося: це й навчання, соціально-активне життя. Навіть не знаю, із чого починати.

 

Це не перша трансплантація від закордонних донорів у Черкаському онкоцентрі, але вперше донорський матеріал надійшов із Штатів.

− Варто всім зрозуміти, що для того, щоб подарувати шанс на життя, можна просто долучитися до Українського реєстру донорів кісткового мозку й у випадку співпадіння бути готовим до цієї процедури, адже це повністю безпечно для донора, − наголошує Богдан Скульський.

 

Сьогодні — розвінчуємо міфи, що супроводжують цей діагноз

 

Міфи про рак прямої та ободової кишки

Побутує велика кількість міфів стосовно раку прямої та ободової кишки, тож нижченаведена інформація покликана внести ясність в певні питання.

Якщо ви цікавитесь тематикою колоректального раку (рак прямої та ободової кишки; далі — КРР) або ж у ваших близьких родичів траплялись випадки цього захворювання, вам слід проконсультуватись у вашого сімейного лікаря чи не варто вам звернутись за спеціалізованою консультацією онкохірурга. А, враховуючи, що березень є місяцем боротьби із колоректальним раком, є особливо актуальним розібратись в основних питаннях цієї недуги.

 

Реальність: Ви можете суттєво знизити ризик захворювання на рак кишківника змінивши свій спосіб життя. Наприклад, зменшення споживання жирної їжі (багатої на жири тваринного походження) й збільшення у раціоні харчування овочів й фруктів разом із достатніми фізичними навантаженнями може істотно знизити ризики розвитку раку. З іншого боку, так як переважна більшість випадків раку кишківника розвиваються з доброякісних передракових новоутворень кишківника- поліпів (грибовидні наростання на слизовій оболонці прямої й ободової кишок) – методи скринінгу (комплекс заходів й обстежень, направлених на раннє виявлення онкопатології) допоможуть вчасно виявити й прибрати поліпи, з яких міг би виникнути рак. До таких методів відносяться: колоноскопія, сигмоїдоскопія, віртуальна колоноскопія або тести на виявлення прихованої крові у калі.

 

Реальність: Колоректальний рак є виліковним, якщо був виявлений на ранніх етапах. Більше ніж 90% пацієнтів, що мають локальні форми КРР (себто обмежені лише самою кишкою) – в подальшому живуть п’ять і більше років. Напривеликий жаль такі ранні стадії хвороби становлять лише третину від усіх випадків КРР. Більшість пацієнтів звертаються за медичною допомогою тоді, коли хвороба вже поширилась поза межі кишкової стінки прямої чи ободової кишки або ж у віддалені органи тіла, що суттєво зменшує ймовірність повноцінного виліковування в подальшому.

 

Реальність: Так як на ранніх етапах КРР зазвичай не має ніяких проявів, тим паче необхідними є заходи скринінгу. По суті, скринінг і має на меті обстеження тих, у кого ще немає ніяких симптомів. Усі жінки й чоловіки 45 років й старше мають проходити рутинні скринінгові заходи по виявленню КРР. До віку 45 років скринінгові обстеження показані тим, у кого в роду відмічались випадки КРР або поліпів, або ж тим людям, хто страждає від запальних захворювань кишківника й відмічає (відмічав) випадки виділень крові з кишківника, адже такий контингент відноситься до групи підвищеного ризику розвитку КРР. Також жінки, які перенесли онкозахворювання з привиду раку яєчників, матки, молочної залози (або мають такі випадки в близьких родичів), повинні пройти скринінг на КРР у віці до 45 років. Ви завжди можете проконсультуватись у свого сімейного лікаря, стосовно термінів проходження скринінгу.

 

Реальність: Близько 75 % усіх нових випадків КРР трапляються з людьми, що не мають жодних факторів ризику появи цієї хвороби. Обтяжений сімейний анамнез (наявність випадків цієї хвороби у близьких родичів) забов’язує розпочати проходження скринінгу раніше рекомендованих вікових термінів або ж з більшою частотою.

 

Реальність: Рак кишківника вражає як чоловіків так і жінок. Наприклад, було підраховано, що в структурі смертності від злоякісних новоутворень в Україні КРР для чоловічої когорти пацієнтів у віці 55-74 роки знаходиться на 4-5 місцях (поступаючись раку легень, шлунка, простати); стосовно жінок у цій самій віковій категорії- на 2-3 місцях (поступаючись ракові молочної залози).

 

Реальність: Задля мінімізації можливих неприємних почуттів під час проходження колоноскопії широко застосовуються методи седації та знеболення. Дискомфорт зазвичай обумовлений надимання повітря в кишківник, що є необхідним для кращого огляду стінок кишки. Також певні неприємні відчуття може викликати підготовка (очищення ) кишківника напередодні процедури, але ці заходи є надзвичайно важливими, адже від якості підготовки залежить те, чи не будуть пропущені додаткові новоутворення (н.п. поліпи) і чи не знадобиться врешті-решт повторювати цю процедуру ще раз.

 

Реальність: Поліп може дійсно виступати як передракове ураження стінки кишки, й, у разі ігнорування, може перетворитись у рак. Якщо ж ці поліпи були вчасно виявлені на ранніх етапах свого розвитку й видалені, то розвитку КРР можна уникнути. Протягом багатьох років існування програм скринінгу процедури сигмоскопії й колоноскопії беззаперечно довели свою здатність попереджати смерть від розвитку онкологічних захворювань кишківника. Переважну більшість поліпів можна повноцінно видалити під час ендоскопічних процедур.

У випадках, коли захворювання вийшло за межі поліпу, й було діагностовано випадок раку, порятунком лишаються традиційні комплексні підходи лікування – променева терапія, хіміотерапія та хірургічне лікування, всі аспекти й методи якого широко впроваджені й відпрацьовані на базі Обласного центру онкохірургії (5 поверх ) КНП «Клінічного центру онкології, гематології, трансплантології та паліативної допомоги ЧОР», м. Черкаси.

 

Адреса : Святителя-хірурга Луки 7, м. Черкаси

Реєстратура (поліклініка): +38(0472)372966

 

Інформацію підготував: лікар-онкохірург Обласного центру онкохірургії Мельник Ярослав Олександрович,

Телефон: 0970117903(Viber, Telegram)

0638232786

Maureaux13@gmail.com