З початку війни ризик потрапляння в ситуацію торгівлі людьми значно підвищився. Це пов’язано з тим, що частина людей виїхала на тимчасове місце проживання до Європи, частина переміщена всередині держави, а значна кількість людей примусово вивезені на територію росії та білорусі. Окрім того, російська агресія та злочини, вчинені представниками держави-агресора стосовно мирного населення України, зокрема, їх незаконне утримування, перебування в полоні та використання у збройному конфлікті, загострили проблему трудової та сексуальної експлуатації крізь призму ст. 149 Кримінального кодексу України.

Що таке торгівля людьми?

Суть поняття “торгівля людьми” визначає  Закон України “Про протидію торгівлі людьми”, зокрема абзац 15 частини першої статті 1, а саме: торгівля людьми – це здійснення незаконної угоди, об’єктом якої є людина, а так само вербування, переміщення, переховування, передача або одержання людини, вчинені з метою експлуатації, у тому числі сексуальної, з використанням обману, шахрайства, шантажу, уразливого стану людини або із застосуванням чи погрозою застосування насильства, з використанням службового становища або матеріальної чи іншої залежності від іншої особи, що відповідно до Кримінального кодексу України визнаються злочином.

Іншими словами, торгівля людьми – це форма сучасного рабства та порушення прав людини, від якої потерпають чоловіки, жінки та діти, та яка не втрачає актуальності у ХХІ столітті для жодної країни світу, включаючи Україну. Маніпулюючи бажаннями та намірами людей, їх ошукують та експлуатують.

Експлуататори отримують прибуток через контроль та використання інших людей. Ця проблема може торкнутися кожного, незалежно від віку, статі, освіти чи соціального статусу. Експлуатація може відбуватись як всередині країни так і поза її межами, а вербувальниками найчастіше є знайомі люди – ті, яким довіряють.

Як бачимо, торгівля людьми має різні види, серед яких і примусова праця, і використання у збройних конфліктах.

У яких формах може проявлятися торгівля людьми?

Торгівля людьми може відбуватись у різних формах:

• трудова експлуатація;
• сексуальна експлуатація, використання у проституції та порнобізнесі;
• примусове жебрацтво;
• примусове втягнення у злочинну діяльність та збройні конфлікти;
• торгівля людьми з метою вилучення органів, примусового сурогатного материнства тощо.

Ознаки того, що людина потрапила у ситуацію пов’язану з торгівлею людьми:

• забрали паспорт або інші документи;
• позбавляли вільного пересування та спілкування з рідним;
• погрожували, били або ґвалтували, знущалися або чинили психологічний тиск;
• примушували виконувати роботу, якою не хотіли займатися, застосовуючи фізичне чи психологічне насильство;
• примушували відпрацьовувати вигадані борги;
• була відсутня можливість за власним бажанням кинути роботу;
• примушували працювати понаднормово;
• проти волі використовували у збройному конфлікті.

Законодавство у сфері протидії торгівлі людьми

Оскільки торгівля людьми визнана міжнародною проблемою, вона не може бути розв’язана на рівні однієї України. Така боротьба потребує і національних, і міжнародних спільних дій та співробітництва – необхідно об’єднаними зусиллями перервати цей ланцюг насильства.

Міжнародне законодавство

Для протидії торгівлі людьми й нелегальній міграції з України наша держава повністю приєдналась до міжнародних документів, спрямованих на боротьбу з торгівлею людьми і з дискримінацією жінок. Серед них:

• Конвенція ООН 1949 року про боротьбу з торгівлею людьми й експлуатацією проституції третіми особами, яка значно розширила коло дій, що вважаються злочинними у сферах торгівлі людьми та сексуальної експлуатації;
• Конвенція ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок, шоста стаття якої вимагає від держав прийняття та виконання відповідних законів, що сприятимуть припиненню всіх видів торгівлі жінками;
• Декларація ООН про подолання насильства над жінками, в якій продаж жінок, їх експлуатація та примус до проституції чітко названі видом насильства проти жінок, який держави зобов’язані викорінювати.

Найважливішими міжнародно-правовими документами, які спрямовані на протидію торгівлі людьми, є Протокол про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, і покарання за неї, що доповнює Конвенцію Організації Об’єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності і Конвенція Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлею людьми. Цими документами визначено основні поняття торгівлі людьми, окреслено коло суспільно небезпечних діянь, які підлягають обов’язковій криміналізації, передбачено основні стандарти запобігання, протидії торгівлі людьми, зокрема з метою експлуатації праці, а також захисту та реабілітації жертв цього злочину.

Національне законодавство

Оцінюючи зусилля України в боротьбі з торгівлею людьми, необхідно зазначити, що наша держава однією з перших у Європі ухвалила закон про кримінальну відповідальність за здійснення зазначеного злочину.

Так, ключовими актами у національному законодавстві, що діє у сфері протидії торгівлі людьми є Конституція України, Кримінальний кодекс України, Закон України “Про протидію торгівлі людьми”, Закон України “Про охорону дитинства”, Закон України “Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України” тощо.

Куди звернутись для отримання статусу?

Особа, яка вважає себе постраждалою від торгівлі людьми, має право звернутися до місцевої державної адміністрації із заявою про встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, та до органів Національної поліції щодо захисту прав і свобод.

 Соціальний та правовий захист

Особа, якій встановлено статус особи, яка постраждала від торгівлі людьми, має право на забезпечення особистої безпеки, поваги, а також на безоплатне одержання:

1) інформації щодо своїх прав та можливостей, викладеної мовою, якою володіє така особа;

2) медичної, психологічної, соціальної, правової та іншої необхідної допомоги;

3) тимчасового розміщення, за бажанням постраждалої особи та у разі відсутності житла, в закладах допомоги для осіб, які постраждали від торгівлі людьми, на строк до трьох місяців, який у разі необхідності може бути продовжено за рішенням місцевої державної адміністрації, зокрема у зв’язку з участю особи в якості постраждалого або свідка у кримінальному процесі;

4) відшкодування моральної та матеріальної шкоди за рахунок осіб, які її заподіяли, у порядку, встановленому Цивільним кодексом України;

5) одноразової матеріальної допомоги у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

6) допомоги у працевлаштуванні, реалізації права на освіту та професійну підготовку.

У Законі України «Про безоплатну правову допомогу» до переліку категорій, які мають право на безоплатну вторинну правову допомогу, не входять особи, що постраждали від торгівлі людьми. А тому такі особи мають право на БВПД на загальних засадах, тобто виходячи з їхніх доходів, або належності до пільгових категорій.

Проте, первинну правову допомогу може отримати кожен.

Також в Україні безкоштовну та конфіденційну консультацію з питань протидії торгівлі людьми можна отримати, звернувшись на Національну безкоштовну гарячу лінію з протидії торгівлі людьми та консультування мігрантів 0 (800)-505-501 (зі стаціонарних телефонів) та 527 з мобільного.Окрім того, можна звернутися на Національну гарячу лінію з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та ґендерної дискримінації за номером телефону 0 800 500 335 (з мобільного або стаціонарного) або 116 123 (з мобільного). Гаряча лінія організована та діє з 1997 року завдяки ГО “Ла Страда – Україна”.

Варто зазначити, що 19 липня 2022 року Держдепартамент США включив росію до списків країн, що ведуть політику або практику торгівлі людьми та примусової праці або чиї сили безпеки та підтримувані урядом збройні організації вербують чи використовують дітей як солдатів.

Джерело матеріалу: https://pravokator.club/

Рік, що минає, був не менш складним, ніж попередній. Кожна галузь мала різні виклики,  медицина – не виняток. Та попри це Черкаському клінічному онкологічному центру є чим пишатися. Стажування медиків за кордоном, перша, окрім «Охматдиту», дитяча алогенна трансплантація кісткового мозку, оптимізація без скорочень медиків та освоєння нових методик лікування – далеко не весь перелік досягнень фахівців центру.

Про здобутки в 2023-му та плани на 2024-й ми поспілкувалися з директором медичного закладу Віктором Парамоновим.

− Вікторе Володимировичу, розкажіть, що вдалося загалом реалізувати за цей рік?

− Хворих у порівнянні з минулим роком стало більше. Ми приймаємо вимушено переміщених осіб, які зараз проживають на Черкащині й звертаються за медичною допомогою в онкоцентр. Побільшало й пацієнтів, які приїздять із інших областей України. Забезпечення хворих − на рівні минулого року, наголошу, що нині – час кращого матеріального забезпечення пацієнтів, за всі роки Незалежності.

Звісно, цей рік був складний, але маємо й успіхи.

Цього року ми продовжили реорганізацію клінічного центру. Створили об’єднаний гематологічний відділ, що складається із трьох частин: дитячої, дорослої та трансплантаційної. Це великий структурний підрозділ, об’єднаний організаційно спільними завданнями, протоколами лікування. Подібне гематологічне об’єднання створене в Україні вперше. Окрім того, ми об’єднали онкогінекологію та патологію молочних залоз в один відділ − пухлин репродуктивної системи жінки. Саме тут онкологічні проблеми жіночого здоров’я розглядають як одне ціле. Реорганізація триватиме й надалі, зокрема з нового року буде змінений хірургічний відділ, куди відійде вся ендоскопічна діагностика та хірургія. Наголошу, що це оптимізація без скорочень медиків та незручностей для хворих.

Зазнав змін і трудовий колектив центру паліативної допомоги, тож нині паліативним пацієнтам надається вдвічі більше послуг − як у нашому закладі, так і за місцями їхнього проживання.

Крім того, із 2017 року щорічно обласна адміністрація подавала до Кабміну обґрунтовані висновки про потребу реконструкції корпусу паліативної допомоги. Цього року рішення ухвалили, і в 2024-му очікуємо на надходження коштів. Це значно покращить умови перебування пацієнтів, їхнього лікування та роботи медперсоналу. На ці роботи мають спрямувати понад 24 млн грн.

Продовжується будівництво бункерів для лінійних прискорювачів завдяки співпраці ОВА, обласній та міській радам. Наразі маємо на 80% готовність приміщень для приймання цього обладнання.

Тішуся, що наші колеги потрапили на навчання у провідні клініки світу. Відповідно освітній рівень молодих лікарів та медичних сестер став вищим. Це дуже цінно нині, особливо під час війни.

Загалом цього року ми освоїли чимало нових методик лікування. Сьогодні виконуємо майже все, що можливо в хірургії печінки − як при первинних пухлинах, так і при метастазах. Ще декілька років тому ці операції ми не виконували. Власним коштом, а це близько 25 млн грн, закупили нове обладнання. На жаль, кількість онкологічних захворювань печінки суттєво зросла за останні 10−15 років, та хірургія удосконалена, сьогодні доступна нашим пацієнтам.

За цей рік в онкоцентрі освоїли й нові програмні медикаментозні методи лікування: хіміопрепаратами, імунопрепаратами, біологічними активними препаратами, а також таргетну терапію, що адресно впливає на клітини раку.

− Що можете назвати головним досягненням цього року?

− Насамперед це те, що Збройні сили України продовжують надавати нам можливість виконувати свою роботу. Ми можемо працювати, лікувати людей, надавати необхідну допомогу. Нещодавно я бачився з керівниками окнологічних установ Херсона й Краматорська. Далеко не всі спеціалісти перебувають там, де працювали до лютого 2022 року. Ми ж не скасували жодного операційного дня чи складного лікування, до нас, з закордону, повернулися діти-пацієнти. Ми з обережним оптимізмом дивимося в наступний рік та насамперед бажаємо успіхів ЗСУ. Адже розуміємо, що вони – це 90% нашого успіху, а решта – то наші вміння і знання.

− Чи є працівники клінічного центру в складі Збройних сил і кого б хотіли відзначити?

− Так, із наших працівників понад 10 осіб служать у різних підрозділах і на різних напрямках. Ми їх дуже поважаємо. Радіємо, коли приходять до нас під час відпусток. Також активно допомагаємо, у нас справді весь колектив – волонтери. Щомісяця колеги відраховують одноденну зарплату на потреби  військових частин. Крім того, власним коштом закуповуємо найнеобхідніше: від медикаментів до автівки.

− Ви згадали, що в Черкаському клінічному онкологічному центрі лікується й багато вимушено переміщених осіб. Як ще з війною змінилась робота центру?

− Так, ми намагаємося надати всю необхідну допомогу людям, які через війну опинилися на Черкащині. Часто дізнаємося, що в нас набагато кращі умови, ніж там, де пацієнти лікувалися досі. Це приємно чути. Ми робимо по максимуму для цих людей, щоб їхнє лікування було ефективним. Також в онкоцентрі працюють медики, які вимушено покинули свої попередні місця роботи. Деякі, правда, уже повернулися – наприклад, до Харкова й Чернігова. Я їм сказав, що в будь-якому випадку зможемо прийняти їх назад. Але насправді радий, що колеги повертаються у свої міста, у свої медичні заклади – це вселяє оптимізм. Є серед нас і колеги, які працюють вахтовим методом у Миколаївській та Херсонській областях. Це все добровільно, і я пишаюся цими людьми.

− Що вдалося втілити за цей рік у напрямку розвитку трансплантології?

− Першу дитячу алогенну трансплантацію кісткового мозку після НДСЛ «Охматдит» виконали в нашому медичному закладі. Від 6-річного хлопчика його 10-річній сестрі пересадили клітини кісткового мозку. Перед тим дівчинка рік лікувалася за кордоном, у європейській клініці. Ця значна подія для Черкаського онкоцентру свідчить про наші можливості й належну кваліфікацію лікарів.

− Раніше ви розповідали, що Черкащина – серед лідерів із виявлення онкохвороб. Які на це причини і які види раку лідирують?

− У чоловіків на першому місці – рак простати, у жінок – пухлини репродуктивної системи. Безвідносно до статі розповсюдженим є колоректальний рак – пухлини прямої та товстої кишки. Серед дітей – це злоякісні захворювання крові, лімфовузлів, кровотворної системи, центральної нервової системи, нирок і скелету. У нашій області, як і в решті регіонів власне (і через воєнний стан зокрема), зменшилася кількість скринінгових оглядів населення. Це одна з найпоширеніших причини пізнього виявлення захворювання на рак. Тому з 2024 року ми започатковуємо волонтерську благодійну акцію: будемо проводити цитологічні дослідження онкопрофоглядів жінок у власній лабораторії безоплатно за направленнями центрів ПСМД, кластерних та надкластерних закладів. У такий спосіб хочемо вийти на ті показники, що мали до повномасштабної війни.

− Загалом, відповідно до статистики, медична галузь старіє, а от у Черкаському онкологічному центрі працює багато молодих фахівців. Як це впливає на роботу закладу?

− Так, і мене як керівника це радує. Нам головне – не втратити зараз медичну молодь. Вони справді талановиті, розумні, сучасні, готові до стажування й навчання. Наприклад, на сьогодні блок трансплантації кісткового мозку, де виконано майже 170 пересадок, очолює лікар, якому всього 28 років. Це супервідповідальний і високотехнологічний підрозділ.

− Наостанок поділіться планами онкологічного центру на наступний рік.

− Сподіваємося, що наступного року ми модернізуємо наш радіологічний напрямок. Також очікуємо на нове, сучасне обладнання − МРТ-томограф. Під час недавнього візиту міністр охорони здоров’я Віктор Ляшко пообіцяв, що такий апарат у нас буде. Це допомога японського уряду – її надаватимуть 9-м установам, серед яких і Черкаський клінічний центр онкології, гематології, трансплантології та паліативної допомоги ЧОР. Насправді ж маємо ще багато планів, які будуть доповнюватися.  

Автор інтерв’ю — Олеся Зінченко

Джерело: novadoba.com.ua
© novadoba.com.ua