Побічна дія гормонотерапії

14.02.2017
shutterstock_157746134-1200x800.jpg

Гормонотерапія, як і хіміотерапія, проводиться тривалий час, роками і у більшості хворих — амбулаторно. Її застосовують в основному щодо хворих із гормонально залежними злоякісними пухлинами: передміхурової залози, молочної залози, щитовидної залози, статевих органів.

Гормональні препарати впливають не тільки на пухлину і репродуктивні (статеві) органи, але й на обмін речовин (білковий, жировий, вуглеводний), на обмін натрію, калію, кальцію, на серцево-судинну систему, шлунково-кишковий тракт, нервову систему, на органи кровотворення й імунітет. Гормонотерапія супроводжується помітними порушеннями функцій цих органів і систем.

Ускладнення при андрогенотерапії

Андрогенотерапія — лікування чоловічими статевими гормонами. Андрогенні препарати (метилтестостерон, метиландростендіол, тестостерону пропіонат, тестостерону енантат, сустанон-250, тестенат, медротестрону пропіонат та ін.) застосовуються в основному при лікуванні раку молочної залози, переважно в жінок репродуктивного (дітородного) віку. Основним і закономірним ускладненням при тривалому застосуванні цих препаратів є маскулінізація (очоловічення) хворої. Припиняються менструації (аменорея). З'являються огрубіння голосу, рослинність над верхньою губою і на підборідді, грубішає шкіра, на ній з'являються акне (вугрі). Ці ускладнення важко переносяться хворими. Деякі відмовляються від подальшого лікування. У цьому важкому для хворої моральному стані навколишні повинні підтримати її, переконати в подальшій оборотності змін, розбудити в ній волю до продовження боротьби за здоров'я.

Тривале лікування андрогенами може ускладнитися настанням клімактеричного неврозу, що потребує коригуючого лікування. Вплив андрогенів на обмін речовин виявляється у посиленні анаболізму, процесу асиміляції, синтезу, ожирінні, підвищенні вмісту кальцію і натрію в крові, появі набряків, гіпертонії. Необхідне спостереження і систематичний контроль за станом хворої, систематичні лабораторні дослідження крові. Це може запобігти порушенням, що перешкоджають продовженню гормонотерапії (набряки тіла, сонливість, втрата апетиту, нудота).

Ускладнення при естрогенотерапії

Естрогенотерапія — лікування жіночими статевими гормонами. Естрогенні препарати — синестрол, диетилстильбестрол, мікрофоллін, хлортрианізен, фосфестрол — застосовуються при раку молочної і передміхурової залоз. Найчастішим ускладненням є порушення мінерального обміну. Збільшується кількість кальцію і натрію в крові при одночасному зменшенні кількості калію. Наростання гіперкальціємії може призвести до серйозних ускладнень. У процесі естрогенотерапії необхідно систематично контролювати вміст кальцію у крові. Варто також стежити за масою тіла хворих, тому що порушення мінерального обміну призводить до затримки рідини в організмі і збільшення маси тіла. Порушення натрієво-калієвого обміну призводить до порушення серцевої діяльності, приступів стенокардії і розвитку гіпертонії. Частим і закономірним ускладненням естрогенотерапії в жінок є маткові кровотечі, іноді рясні, що лякають хвору. Таке ж походження мають набряки, збільшення здорової молочної залози, пігментація соска й ареоли, їх болючість. У чоловіків іноді спостерігаються ті самі симптоми. Внаслідок порушення обміну речовин підвищується вміст білка у плазмі крові — гіперпротеїнемія, що призводить до підвищення згортання та в'язкості крові. Виникає загроза тромбоемболічних ускладнень, особливо у хворих, що страждають на варикозне розширення вен нижніх кінцівок. Тривала естрогенотерапія супроводжується зниженням рівня гемоглобіну, еритроцитів і тромбоцитів. З'являється підвищена кровоточивість. Краща профілактика перерахованих ускладнень — постійний контроль за складом крові, масою тіла і загальним станом хворих. Своєчасне інформування лікаря-онколога про всі помічені відхилення у стані хворих є обов'язковим.

Нерідко з перших же днів естрогенотерапії хворі скаржаться на нудоту, відсутність апетиту, повторювані блювоти, пронос. Ці явища звичайно зникають у процесі лікування, іноді через 1-2 тижні. Обмеження споживання повареної солі і молочнокисла дієта майже завжди сприяють їх зникненню. Неприємним ускладненням є цистит з частими позивами до сечовипускання і болючістю. Він виникає внаслідок подразнення естрогеном слизової оболонки сечового міхура. Цистит порівняно швидко виліковується застосуванням лікарських засобів (свічі зі стрихніном і новокаїном та ін.).