Рух — це життя: як фізична терапевтка Черкаського онкоцентру Віталіна ПІВТОРАЦЬКА допомагає жінкам після онкології

Хто вони — ті, хто обирає працювати в онкології? Що тримає в професії, коли важко? І що для них означає бути лікарем сьогодні? До Дня медичного працівника ми зазирнемо у звичне життя лікарів Черкаського онкоцентру — не лише фахівців, а й людей зі своїми історіями, мріями, сумнівами й перемогами. Про шлях наших медиків розповідаємо в серії щирих розмов проєкту «За білим халатом».

Віталіна Півторацька — фізична терапевтка Черкаського клінічного онкологічного центру, яка щодня працює з тими, хто вчиться заново: ходити, сидіти, тримати рівновагу, довіряти своєму тілу після болю, травми чи тривалого лікування. Її завдання — не просто вправи за протоколом, а підтримка, мотивація, віра в маленькі кроки до великої перемоги. Фізична терапія — це про рух, але передусім — про життя.

– Я працюю з жінками після онкологічних захворювань, зокрема після мастектомії, хіміотерапії, променевої терапії. Допомагаю відновити рухливість, зменшити набряки, покращити якість життя та повернути відчуття контролю над тілом, – ділиться фахівчиня.

Фізичний терапевт — це фахівець у сфері реабілітації, який допомагає людям відновити рухливість, силу, координацію та витривалість після травм, операцій або тривалого захворювання. Йдеться про дії, без яких неможливе активне життя: піднятися з ліжка, зробити крок, втримати рівновагу, самостійно дістатися до вбиральні чи вийти на вулицю. Для тих, хто втратив ці можливості, фізична терапія — це шлях повернення до контролю над власним тілом. Завдання терапевта — підтримати цей процес фахово, терпляче й без осуду.

Після онкологічного лікування — операцій, хіміє- чи променевої терапії — тіло змінюється. Знижується рухливість, з’являються набряки, слабкість, біль, страх руху. У цей момент фізичний терапевт стає тим, хто допомагає людині повернутися до активності та довіри до власного тіла. Віталіна Півторацька обрала цю професію свідомо: щодня бачити, як пацієнтка знову піднімається, посміхається, рухається — це для неї найкраща мотивація:

– Думаю, найперше, чому я обрала цю спеціалізацію — це бажання допомагати людям і бачити результат своєї роботи. А онкологічні пацієнти — це дуже вразлива категорія. Вони потребують особливого підходу — як фізичного, так і психологічного. І коли можеш дати їм полегшення, повернути частину сили — це багато важить.

За останнє десятиліття в Україні суттєво зросло усвідомлення важливості реабілітації після онкологічного лікування. Якщо раніше пацієнта просто «виписували» після завершення терапії — мовляв, далі сам впорається, — то тепер дедалі більше лікарів і родин розуміють: шлях до одужання не закінчується після виписки.

— Ми вчимося не ігнорувати ускладнення після хіміє- чи променевої терапії. Людина має право на якісне життя — і фізична терапія може це забезпечити, — каже Віталіна Півторацька.

Проте досі існують стійкі міфи, які заважають відновленню. Один із найпоширеніших — переконання, що після мастектомії не можна рухати рукою. Через страх жінки уникають навіть найпростіших вправ, обмежують себе в повсякденних рухах. Це, своєю чергою, призводить до набряків, контрактур, болю й погіршення загального стану.

— Я завжди пояснюю: рух — це не загроза, а шлях до одужання. Вправи потрібні з перших днів після операції. Без цього неможливо відновити свободу руху й повернути тілу контроль, – каже лікарка.

Робота з жінками після мастектомії — це не лише про фізичне відновлення. Це — супровід у подоланні глибокої травми: тілесної, емоційної, життєвої. І саме тут відкривається неймовірна сила пацієнток.

— Вони щодня виборюють себе. Їхня стійкість надихає. Я вчуся в них бути сміливою, — зізнається фізична терапевтка Віталіна Півторацька.

Найважчим, за її словами, зазвичай буває початок. Коли приходить нова пацієнтка, а на реабілітацію — всього два тижні. Хочеться дати максимум, охопити все, допомогти якнайшвидше:

— І часто вже за перші дні видно результат. Це окрилює. Найбільша перемога — не великі рухи, а прості дії, що повертають гідність і незалежність. Коли жінка каже: «Я вперше за довгий час сама застібнула бюстгальтер» — це звучить буденно, але для неї це справжній прорив.

Особливо емоційно Віталіна згадує одну пацієнтку, яка прийшла на реабілітацію знесиленою, пригніченою, мовчазною. А вже за три тижні пішла звідти впевненою, усміхненою, з блиском в очах.

— Це були дві різні людини. Вона сказала: «Мене треба було зняти до і після». І я бачила: це не лише про тіло. Це — про повернення до себе, – ділиться лікарка.

На завершення Віталіна Півторацька ділиться короткими, але важливими порадами для жінок:

– Бережіть себе. Ваше здоров’я — це не те, що можна відкласти «на потім». Не уникайте обстежень. Страх — не причина ігнорувати сигнали, які подає тіло. Прислухайтеся до себе. Біль, втому, дискомфорт не варто терпіти. Реагуйте вчасно — це теж турбота про себе.

А колегам-медикам у переддень професійного свята вона бажає простого, але головного:

– Зичу вам насамперед здоров’я — такого, щоб вистачало на все: і на роботу, і на життя. Більше щасливих моментів, теплих слів, радості, віри у свою справу й відчуття, що ваша праця справді змінює щось на краще.