«Боротьба за життя дитини — це війна»: дві історії маленьких пацієнток Черкаського онкоцентру

Щорічно 15 лютого відзначають Міжнародний день онкохворої дитини. На жаль, діти теж хворіють на рак, і запобігти цій недузі не можна. Проте, за словами лікарів, вчасне звернення до медичного закладу та своєчасне лікування збільшує шанси на подолання хвороби, тривалої ремісії та одужання. Одними з найпоширеніших видів раку серед дітей є лейкемія, рак головного мозку, лімфоми, а також нейробластоми та пухлини Вільямса.

У Черкаському онкологічному центрі в блоці дитячої онкології та гематології уже рік лікується 3-річна Ксюша. Зараз дівчинка перебуває на етапі підтримувальної хімієтерапії. Попри тяжке лікування Ксюша адаптувалася в лікарні, має тут друзів та улюблені іграшки.

Анастасія Гежа, мама дівчинки, розповідає, що переїхали до Черкас із Маріуполя. Із рідного міста виїхали, коли почалася повномасштабна війна. Спочатку жили в Запоріжжі, потім переїхали в Черкаси. Тут уже й дізналися про діагноз дитини та розпочали лікування.

– Ми пройшли досить тяжкий шлях, – говорить мама маленької пацієнтки Анастасія Гежа. – Донька пішла в садок, почала часто хворіти. Спочатку не звернула увагу, адже це може бути й звичайна дитяча адаптація, усі дітки хворіють. А потім я побачила синці на тілі, вона стала себе почувати не добре, була не активною, схудла. В один момент у неї піднялася температура й заболіли ніжки так, що Ксюша не могла вставати.

Тоді мама зрозуміла, що щось не гаразд, і звернулася до лікарів. Дівчинку направили до Черкаського онкоцентру, тут їй поставили діагноз – гострий лімфобластний лейкоз. Потому були 9 місяців інтенсивної терапії у блоці дитячої онкології та гематології.

Ксюша й зараз продовжує лікування, але вже більшість часу – амбулаторно, регулярно приходячи на обстеження.

– Їй зараз набагато краще, набрала дещо вагу, – говорить мама. – Слідкую в основному, щоб дитина не сильно перевантажувалася, але вона й сама пограється та відчуває, що ніжки стомилися, їй важко, тоді відпочиваємо. Поки що немає такої енергії, як була раніше, але все відновиться.

Пані Анастасія наголошує, що дуже важливо вчасно звернути увагу на стан здоров’я дитини й пройти обстеження. Адже будь-яке зволікання може дорого коштувати.

Анастасія зізнається, що черпала весь час сили, щоб це пережити, саме від своєї дитини:

– Мені було дуже страшно, але я дивилася як Ксюша стійко переносила всі процедури, і розуміла, що не можна здаватися. Навіть якщо набігали сльози, хотілося поплакати, виходила в коридор, щоб вона цього не бачила. Дітей варто підтримувати, давати їм якомога більше приводів для усмішок, радості.

А ще Анастасія Гежа говорить, що позитивно на одужання впливає і ставлення лікарів та медичного персоналу:

– Тут так ніжно й чуттєво ставляться до кожної дитини – і лікарі, і медсестри, обіймають їх. Тож дітям легше переносити всі процедури.

Ще одна маленька пацієнтка блоку дитячої онкології та гематології – 5-річна Альона – також отримує підтримувальну хімієтерапію. Почала своє лікування дівчинка, коли їй було 3,5 роки.

– Ми звернулися до лікарів, бо в донечки був низький рівень гемоглобіну, – розповідає мама Вікторія Сидорець. – Та виявилося, що в неї лімфобластний лейкоз.

І вже в Черкаському онкоцентрі розпочали лікування.

– Я перший місяць лікування взагалі не пам’ятаю, адже почути новину про такий діагноз твоєї дитини й змиритися з цим дуже важко, – говорить жінка.

Пані Вікторія пригадує, як починалася хвороба: у дитини почали з’являтися на тілі синці, були бліді губки, слабкість, вона не хотіла йти гуляти на вулицю, гратися із сестричкою, був поганий апетит.

Поки що дівчинка проходить підтримувальну хімієтерапію. І мама сподівається, що найближчим часом вони забудуть про хворобу назавжди.